28. Виникнення позитивізму, основні етапи його розвитку. Вчення о.Конта про три стадії у розвитку пізнання. Класифікація наук за Контом.

Позитивізм - філос. напрямок, що виходить з тези про те, що все справжнє, "позитивне" знання може бути отримане лише як результат окремих спец. наук або їх синтетичного об'єднання і що Ф як особлива наука, що претендує на змістовне дослідження реальності, не має права на існування. Належить значне місце в розробці нової методології наукового пізнання. Виник в 30 - 40-і рр. 19 ст. у Франції, родоначальником - О.Конт, розробив "закон трьох стадій" соціального та інтелектуального розвитку. 1.Теологічна (віра): пануванням фікцій, які не мають доказів. католицький і феодальний режими. 2.Метафізичний (критика): підвищена увага до сутності, до абстрактних понять, які приймаються за реальність. На позитивній стадії (реальність) знання базуються на фактах, точній оцінці реальності. Тут здійснюється "позитивний синтез" різних позицій, "синтез анархії". Основний висновок позитивізму: вчений повинен обмежуватися лише описом власних відчуттів. Згідно з законом 3 станів, людський розум проходить 3 фази: на 1ій пояснює явища, визнаючи в них істоти або сили, які можна порівняти з самою л.; на 2ій вдається до абстрактних сутностей, таких як природа; на 3ій л. обмежується спостереженнями за фактами і виявленням постійних зв'язків. Перехід від теологічної фази до метафізичної, а згодом — до позитивної в різних інтелектуальних дисциплінах здійснюється не одночасно. Тому закон 3 станів тісно пов'язаний з законом класифікації наук. Порядок розподілу різних наук розкриває порядок становлення позитивного розуму в різних галузях. У складніших галузях позитивізм виявляється пізніше. Математика->астрономія, фізика, хімія, біологія->соціальна фізика (соціологія). Розвиток суспільства, за К., підлягає тим самим законам, що й природа: соціологія - частина природознавства.

Етапи П. До "1го" належить Ф Мілля, Спенсера. Завдання Ф в систематизації і узагальненні спеціально-наукового знання. Передумовою виникнення був стрімкий розвиток науки. Теор. джерело – Просвітництво. Пізнання необхідно звільнити від усякої філ. інтерпретації; всю трад. Ф замінити спец. науками; у Ф необхідно прокласти 3ій шлях- подолати суперечність матеріалізму-ідеалізму.

У 2 пол. 19 ст. "2ий" П - емпіріокритицизм - Ф критичного досвіду. (махісти/емпіріокритики). Е.Мах вважав, що в основі всіх явищ лежать факти чуттєвого світу, відчуття. Такі поняття, як сила, маса, простір, час, причинність - визначення комплексів відчуттів та їх функц. зв'язків, які відповідають певним органам, сформованим відповідно до біол. потреб. Пізнання людини підкоряється принципу "економії мислення". Мета науки - "чистий опис" фактів чуттєвого сприйняття, до яких пристосовується думка.

"Третя" форма виникає в 20-х рр. 20 ст. - неопозитивізм. (М. Шлік, Л. Вітгенштейн, Р. Карнап, Б. Рассел, А. Тарський і Я. Лукасевич). Першим і осн. варіант неоп-зму - "лог. П" (Віденського гуртка). Ф взагалі не має предмета дослідження, не змістовна наука про яку-небудь реальність, а діяльність - особливий спосіб теоретизування. Завдання Ф в логічному аналізі наукових висловлювань і узагальнень, адже всі знання знаходять вираження в мові у вигляді висловлювань. Потрібно говорити тільки про те, що можна безпосередньо спостерігати - факти. Конвенція - закони, категорії мисляться, як результат договору, згоди між вченими, а об'єктивна істина - псевдопроблема.

"4та" форма– постпозитивізм (К.Поппер, Т.Кун) - певна позиція в осмисленні філ. проблем, які виникають в зв'язку із розвитком наукового знання. Гол. проблема Ф науки стає розуміння розвитку наукового знання. Проблеми: як виникає нова теорія? як вона домагається визнання? чи можливе розуміння, комунікація між прихильниками альтернативних теорій?