Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
шпоры философия 2013.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
1 Мб
Скачать
☆

55. Сутність і значення творчості у діяльності людини. Основні форми творчості.

Перші підходи осягнути проблеми творчості сягають Стародавньої Греції. Платон: основа творчості - є світова Душа. Він виділяє два види творчості: людську і Божу. В Античності творчість розглядається як наслідування природи, в середньовічній філософії два підходи - теологічний (творчість - прерогатива Бога) і логіко-гносеологічний. Філософія Нового часу відстоювала логіку, аналіз в творчості. Німецька класична філософія (Кант - "пізнання починається з досвіду", Гегель - розробка проблем свідомості, логіки і теоретико-творча проблематика: "творення - це діяльність абсолютної ідеї", Фейєрбах: 1) основа творчої діяльності є матеріально-чуттєва діяльність людини, 2) спілкування між людьми). Іван Франко - інтуїція і неусвідомлене в творчому процесі. Соловйов, Бердяєв - ідея про людину як творця: людська сутність проявляється в творчості. Творчість - це категорія для відображення синтезу різних форм діяльності, що здійснюють сутнісні внутрішні зміни з метою виходу на новий рівень. Творчість своєю сутністю, внутрішньою логікою переплітається з такими проблемами, як свідомість, мислення, пізнання, критика, практика, передбачення, соціальний ідеал. Творчість – діяльність, яка породжує щось нове, якого раніше ніколи не було. Рух від старого до нового. Творчість, як розвиток виявляється лише через різні форми людської діяльності, вона властива лише суспільно-історичній істоті людині. Починаючи з самих витоків людського суспільства, його історії становлення людини до світу має універсальний, діяльнісний характер. Ця діяльність, з одного боку, виконує функцію виробництва умов життя, з іншого – є предметом життєвого інтересу сама по собі. Отже, основою творчості є її взаємодія і взаємовідношення з діяльністю. В переважній більшості концепцій творчість розглядається як певна форма, атрибут діяльності. Універсальні здібності людини органічно пов’язані з багатогранними формами діяльності, універсальністю безлічі розумових і предметних дій. Чим більше розвинені, урізноманітненні форми діяльнісного ставлення до світу, тим ширша палітра здібностей, природних можливостей до оволодіння все новими й новими знаннями. Тобто міра творчості виявляється через міру урізноманітнення форм діяльнісних відношень. Це не відокремлені одне від одного діяльнісні відношення, а такі, що перебувають у єдності, синтезі. Саме на основі розмаїття міжсуб’єктивних стосунків через творчий синтез здійснюється опредметнення нових сфер реальності або вихід в запороговий зміст світу. Розрізняють наступні форми творчості: 1) раціоналістична творчість, що ґрунтується на розсудково-раціональному мисленні. Головною ознакою цього типу є свідоме цілепокладання, осмисленість, цілеспрямованість творчої діяльності; має два розгалуження: а) практико-емпірична творчість, б) науково-теоретична; 2) інтуїтивна, позасвідома (відкриття), 3) духовно-космологічна (культурні традиції Сходу (П.Реріх, індійська та китайська філософія)); 4) раціонально інтуїтивна (результат поєднання першої і другої форм творчості). І нарешті догматична творчість, яка є негативною (поширена в сфері суспільного життя і суспільствознавства, є спотворені або відживаючі форми суспільного життя, соціальної практики, вимушеною формою приховування своїх суспільних і світоглядних переконань ). За суб’єктом творчості виділяють: індивідуальну, колективну, індивідуально-колективну. За об’єктом (предметом) виділяють: предметно-практичну, наукову, технічну, філософську, художню.