2.Перевірки:

• поточні перевірки - це засіб оперативного систематичного контролю кон­кретних операцій господарської діяльності підприємств, які здійснюють усі служби суб'єктів господарювання, на які покладено функції контролю;

• тематичні перевірки - і® засіб періодичного оперативного фінансо­вого контролю, форма контролю окремих сторін чи тематичних питань фінансово-господарської діяльності підприємств та організацій (стану збе­реження матеріальних цінностей, розрахунків з бюджетом ддэжавними ці­льовими позабюджетними фондами тощо). Такі перевірки здійснюють вищі та державні органи контролю відповідно до специфіки виконуваних ними функцій,

• камеральні перевірки - форма фінансового контролю, яку гастосовують в органах виконавчої влади при одержанні й перевірці показників звітності. На­приклад, перевірка додаткових декларацій у податкових інспекціях,

3. фінансові експертизи - це форма фінансового контролю, яка передбачає до­слідження й оцінювання законодавчих та інших нормативно-правових актів, фінансово-економічних результатів діяльності, підготовку обґрунтованих висновків і пропозицій для прийняття рішень щодо об'єкта експертного дослідження;

4. службове розслідування - це форма фінансового контролю за дотриман­ням працівниками підприємств та організацій службових обов'язків, а також нормативно-правових актів, які регулюють виробничі відносини. Воно прово­диться спеціальною комісією за наказом керівника підприємства в разі вияв­лення крадіжок, недостач, втрат;

5. слідство - це форма фінансового контролю, яка проводиться судово-слідчими правоохоронними органами та є процесуальними діями, під час яких визна­чається провина відповідальних посадових, службових осіб у здійсненні тих чи інших порушень, пов'язаних із присвоєнням матеріальних цінностей, безгосподарністю, службовими зловживаннями;

6. обстеження — ознайомлення з фінансовим станом підконтрольного об'єкта на місці з метою виявлення позитивних і негативних сторін фінансово-госпо­дарської діяльності підприємства;

7. аудит - це форма фінансового контролю, що є незалежною експертизою стану публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів госпо­дарювання з метою підтвердження достовірності їх звітності, обліку, його по­вноти й відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам. Правове регулювання вносить порядок у контрольні відносини, визначає поведінку контролюючих органів, межі їх повноважень. Визначаючи завдання та обсяги і зміст дій, що виникають при проведенні контролю, нормативно-правові акти окреслюють права та обов'язки всіх учасників контролю; як контр­олерів, так і тих, кого вони контролюють.

10.2. Організація фінансового контролю в органах Державного казначейства України

Бюджетний контроль є складовою фінансового контролю, де об'єктивною основою виступає контрольна функція фінансів.

Бюджетний контроль - це сукупність заходів, які проводять державні органи, які пов’язані з перевіркою законності, доцільності й ефективності утворення, розподілу і використання грошових фондів держави її місцевих органів самоврядування.

Основні завдання бюджетного контролю:

• дотримання процедури складання, розгляду і затвердження бюджету, а також його виконання;

• дотримання бюджетного й податкового законодавства,

• контроль за правильністю формування дохідної частини бюджету;

• перевірка ефективності й цільового використання бюджетних коштів і коштів позабюджетних фондів;

• контроль за правильністю ведення бухгалтерського обліку і звітності;

• виявлення резервів збільшення дохідної бази бюджету держави;

• контроль за реалізацією механізму міжбюджетних відносин. Система бюджетного контролю складається з таких елементів, суб'єкта контролю, об'єкта контролю, предмета контролю, методів контролю, проце­су контролю, узагальнення та реалізації результатів контролю. Перераховані елементи системи контролю складають у сукупності механізм бюджетного контролю. Безпосереднім предметом бюджетного контролю виступають усі стадії бюджетного процесу.

Об'єкт бюджетного контролю — це грошові, розподільчі процеси при формуванні і використанні грошових фондів держави й місцевих органів самоврядування. Формально об 'єктом бюджетного контролю є конкретні показники.

Бюджетним Кодексом визначені повноваження органів державного фінан­сового контролю за дотриманням бюджетного законодавства

Верховна Рада України здійснює контроль за дотриманням бюджетного законодавства у процесі:

• визначення бюджетної політики на наступний бюджетний період;

• розгляду проекту та прийняття Закону України «Про Державний бюд­жет України»;

• внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України»;

• виконання Закону України «Про Державний бюджет України», у тому числі шляхом заслуховування звітів про виконання Державного бюдже­ту України (включаючи звіти головних розпорядників коштів держав­ного бюджету про використання ними бюджетних коштів та результати виконання відповідних бюджетних програм);

• розгляду річного звіту про виконання Закону України «Про Державний бюджет України»;

• використання кредитів (позик), що залучаються державою від інозем­них держав, банків і міжнародних фінансових організацій.

Верховна Рада України здійснює контроль за діяльністю Рахункової палати щодо виконання нею повноважень, встановлених -законом.

До повноважень Комітету Верховної Ради України з питань бюджету належать:

• підготовка питання щодо бюджетної політики на наступний бюджетний період та попередній розгляд проекту Закону України «Про Державний бюджет України»;

• надання до поданих на розгляд Верховної Ради України законопроектів висновків щодо їх впливу на показники бюджету та відповідності зако­нам, що регулюють бюджетні відносини;

• попередній розгляд річного звіту про виконання Закону України «Про Державний бюджет України» та підготовка проекту рішення щодо цього звіту для розгляду Верховною Радою України;

• попередній розгляд інформації Кабінету Міністрів України, Міністер­ства фінансів України, Державного казначейства України, інших цен­тральних органів виконавчої влади про стан виконання Закону України «Про Державний бюджет України» протягом відповідного бюджетного періоду;

• взаємодія з Рахунковою палатою (включаючи попередній розгляд висно­вків і пропозицій Рахункової палати щодо результатів контролю за до­триманням бюджетного законодавства).

За зверненням Комітету Верховної Ради України з питань бюджету органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування надають інформацію про державний бюджет та місцеві бюджети, необхідну йому для підготовки та попереднього розгляду бюджетних питань.

Комітети Верховної Ради України беруть участь у розгляді питання щодо бюджетної політики на наступний бюджетний період та проекту Закону Укра­їни «Про Державний бюджет України», а також попередньо розглядають пи­тання про виконання Державного бюджету України (включаючи висновки і пропозиції Рахункової палати щодо результатів контролю за дотриманням бюджетного законодавства) у частині, що віднесена до компетенції комітетів.

До повноважень Рахункової палати належить здійснення контролю за:

• надходженням та використанням коштів Державного бюджету України;

• утворенням, обслуговуванням і погашенням державного боргу;

• ефективністю управління коштами Державного бюджету України;

• використанням коштів місцевих бюджетів у частині трансфертів, які на­даються з державного бюджету.

Рахункова палата подає Верховній Раді України висновки та пропозиції щодо стану надходження коштів до Державного бюджету України та їх вико­ристання за підсумками кожного кварталу.

Міністерство фінансів України здійснює контроль за дотриманням бю­джетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу як щодо дер­жавного бюджету; так і місцевих бюджетів, якщо інше не передбачено законо­давством України.

Міністерство фінансів України в межах своїх повноважень:

• забезпечує реалізацію єдиної державної політики у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства;

• координує та спрямовує діяльність органів виконавчої влади, уповно­важених на проведення контролю за дотриманням бюджетного законо­давства;

• визначає основні організаційно-методичні засади та дає оцінку функці­онуванню систем внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту, якщо інше не передбачено законодавством.

Місцеві фінансові органи здійснюють контроль за дотриманням бюджет­ного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу щодо місцевих бю­джетів.

Міністерство фінансів України та місцеві фінансові органи у встановле­ному законодавством порядку одержують від центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, банків та інших фі­нансових установ усіх форм власності пояснення, матеріали та інформацію з питань, що виникають під час складання, розгляду, затвердження й виконання бюджетів та звітування про їх виконання.

До повноважень органів Державної контрольно-ревізійної служби з контролю за дотриманням бюджетного законодавства належить здійснення контролю за:

• цільовим та ефективним використанням коштів державного бюджету та місцевих бюджетів (включаючи проведення державного фінансового

аудиту);

• цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), одержаних під державні (місцеві) гарантії;

• достовірністю визначення потреби в бюджетних коштах при складанні планових бюджетних показників;

• відповідністю взятих бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджет­них коштів відповідним бюджетним асигнуванням, паспорта бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджет­ному процесі);

• веденням бухгалтерського обліку, а також складанням фінансової й бюд­жетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх вико­нання (у разі застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету;

• станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядни­ків бюджетних коштів.

Головне контрольно-ревізійне управління України щомісячно надає Вер­ховній Раді України, Кабінету Міністрів України та Міністерству фінансів України звіти про узагальнені результати контролю за дотриманням бюджетного законодавства.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим та відповідні місцеві ради з контролю за дотриманням бюджетного законодавства здійснюють:

• контроль за виконанням рішення про місцевий бюджет;

• інші повноваження, передбачені Бюджетним Кодексом, Закону України «Про Державний бюджет України» та рішенням про місцевий бюджет.

Контроль за відповідністю бюджетному законодавству показників затвер­джених бюджетів, розпису бюджету, кошторисів бюджетних установ та інших документів, які використовуються у бюджетному процесі, здійснюється:

• Радою міністрів Автономної Республіки Крим - щодо бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим значення та районних бюджетів Автономної Республіки Крим;

• обласними державними адміністраціями - щодо районних та міських (міст обласного значення) бюджетів;

• міськими державними адміністраціями в містах Києві та Севастополі - щодо районних у цих містах бюджетів;

• районними державними адміністраціями - щодо міських (міст районно­го значення), селищних, сільських бюджетів та бюджетів їх об'єднань, що створюються згідно із законом;

• виконавчими органами міських рад - щодо бюджетів районів у містах, сіл, селищ чи міст районного значення, що входять до складу цих міст.

Казначейський бюджетний контроль - складова бюджетного контро­лю, який є комплексом заходів, здійснюваних органами ДКУ в процесі ка­сового обслуговування бюджетів усіх рівнів згідно з вимогами чинного за­конодавства. (авт)

У відповідності до Бюджетного кодексу України до повноважень Держав­ного казначейства України з контролю за дотриманням бюджетного законо­давства належить здійснення контролю за:

• веденням бухгалтерського обліку всіх надходжень і витрат державного бюджету та місцевих бюджетів, складанням та поданням фінансової й бюджетної звітності;

• бюджетними повноваженнями при зарахуванні надходжень бюджету;

• відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів показни­кам розпису бюджету;

• відповідністю взятих бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджет­них коштів відповідним бюджетним асигнуванням, паспорта бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджет­ному процесі);

• відповідністю платежів взятим бюджетним зобов'язанням та відповід­ним бюджетним асигнуванням.

Державне казначейство України в межах своїх повноважень забезпечує ор­ганізацію та координацію діяльності головних бухгалтерів бюджетних уста­нов та контроль за виконанням ними своїх повноважень.

Державне казначейство відповідає за касове обслуговування бюджетів, і ця його функція нерозривно пов'язана з забезпеченням казначейського бюджет­ного контролю на всіх етапах використання бюджетних коштів, тобто на етапі прийняття зобов'язань, перевірки та оплати рахунків.

Кожен з цих етапів характеризується:

• на етапі зобов'язань встановлюються призначення (і, відповідно, ре­зервування) частини бюджетних асигнувань для покриття конкрет­них витрат відповідно до затвердженого бюджету. Зобов'язання має форму угоди з постачальниками послу г і товарів. Реєстрація на етапі зобов'язання необхідна для контролю фактичної наявності бюджетних коштів (у випадку взяття нових зобов'язань) та для відстеження нових зобов'язань та їх наслідків (при прогнозуванні відпливу наявних коштів з єдиного рахунку);

• на етапі перевірки бюджетна організація перевіряє й підтверджує, що виконані всі вимоги щодо сплати конкретних видатків (наприклад, то­вар доставлений або послуги виконані відповідно до угоди, надійшов термін сплати процентів або погашення позики). Реєстрація на цьому етапі дає можливість відстежити взяті, але ще не сплачені зобов'язання, і знати суму ресурсів, необхідних безпосередньо для цієї оплати;

• на етапі оплати проводиться оплата прийнятих раніше зобов'язань, тим самим скорочується обсяг зобов'язань держави.

Казначейство з метою ведення казначейського бюджетного контролю може здійснювати операції в різних формах, установлювати та контролювати до­тримання загальних фінансових лімітів на етапах зобов'язань та після цього, на етапі оплати, контролювати кожний конкретний платіж. Казначейська сис­тема є невід'ємною частиною Державного апарату, який здійснює управління державними коштами. Виходячи з покладених на Казначейство функцій, зна­чною перевагою є те, що діє додаткова ланка в системі внутрішнього конт­ролю на всіх етапах виконання бюджету.

У процесі забезпечення казначейського бюджетного контролю за держав­ними видатками можна виділити три фази, які відповідають трьом етапам ви­користання коштів:

а) попередній контроль здійснюється на стадії прийняття зобов'язань, осо­бливо на стадії схвалення та дозволу на витрачання державних коштів. При прийнятті зобов'язань слід виокремлювати:

• поточні зобов'язання - тобто ті, які будуть виконані та потребують пов­ної сплати в поточному році;

• перехідні зобов'язання - тобто ті, сплата по яких буде здійснюватися за рахунок асигнувань майбутніх періодів протягом декількох років. Прийняття великого обсягу перехідних зобов'язань значно погіршує «гнучкість» бюджету, зменшує можливості забезпечення пріоритетних завдань.

Попередній контроль передує здійсненню операцій надходження та ви­трачання коштів. Ефективність цієї форми контролю полягає в тому, що вона надає можливість запобігти порушенню законів, нецільовому використанню коштів. Проте цей вид контролю не набув необхідного розвитку й потребує розробки дійєвого механізму контролю за взятими зобов'язаннями розпоряд­никами бюджетних коштів та недопущенням виникнення і зростання бюджет­ної заборгованості;

б) перед здійсненням платежу, включаючи дозвіл та підтвердження вимог на оплату, тобто фінансовий контроль на стадії здійснення операцій перед здійсненням платежу. Цей контроль постійно здійснюється Державним казначейством, яке як зберігач державних коштів зобов'язане забезпечити їх використання виключно відповідно до закону і в дозволених рамках, за­безпечити ефективне й раціональне використання державних коштів відпо­відно до програми Уряду.

Для правильної кваліфікації видатків, відповідно до бюджетної класифіка­ції, необхідно впевнитися у тому, що очікуваний результат відповідає цільо­вому їх призначенню, затвердженому Законом України «Про Державний бю­джет України на відповідний рік». Необхідно переконатися, що запропоновані видатки відповідають бюджетним призначенням та виділеним асигнуванням. Перед здійсненням будь-якого платежу необхідно впевнитись, що:

• існують бюджетні призначення на зазначені цілі й асигнування з бюдже­ту виділені;

• послуги були надані, а товари отримані,

• видатки віднесено відповідно до кодів бюджетної класифікації;

• документи заповнені правильно і правильно зазначені реквізити;

в) контроль після здійснення видатків (аудит) здійснюється після проведен­ня операцій, після того, як доходи отримано, видатки здійснено. Він дає змогу впевнитися в законності здійснених операцій, використанні коштів за цільовим призначенням і безпосередньо на цілі, визначені законодав­ством. У процесі цього контролю виявляються позитивні й негативні ас­пекти виконання бюджету. Контроль здійснюється шляхом перевірок і ре­візій безпосередньо на місцях, в установах, організаціях. У відповідності до Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності виконання державного та місцевих бюджетів в органах Державного казначейства здійснюється внутрішній казначейський контроль

Внутрішній казначейський контроль - це сукупність процедур, які за­безпечують достовірність та повноту інформації, яка передається керів­ництву Державного казначейства, дотримання положень нормативних актів при здійсненні операцій Державного казначейства по виконанню бюджетів.

Внутрішній контроль поєднує в собі бухгалтерський та адміністративий. Система внутрішнього контролю, як і всі інші процедури, має бути чітко докумен­тована. Документація за процедурами внутрішнього контролю (у паперовій або електронній формі) повинна бути доступною для користування працівниками.

Бухгалтерський контроль - це сукупність процедур, що дають змогу за­безпечити збереження активів бюджетів та достовірність звітності, що складається на основі даних, отриманих від підрозділів, які відповіда­ють за проведення конкретних операцій. Він включає:

• заходи щодо забезпечення безпомилкового відображення операцій від­повідно до їх економічної суттєвості;

• продуктивність системи документообігу;

• наявність нормативних документів, які передбачають здійснення про­цедур, що забезпечують бухгалтерський контроль.

Бухгалтерський контроль повинен надавати можливість впевнитися в тому, що:

• операції проведені тільки з загального та/або спеціального фондів бюд­жетів із дозволу керівництва;

• операції відображені та оцінені згідно з вимогами бюджетної та обліко­вої політики;

• система аналітичного обліку дає змогу деталізовано відстежувати ви­користання ресурсів та рух активів бюджетів;

• доступ до активів можливий тільки з дозволу керівництва органу Дер­жавного казначейства.

Адміністративний контроль - це сукупність процедур, згідно з якими ке­рівництво органу Державного казначейства делегує свої повноваження, зо­крема:

• ефективність, продуктивність та безпека процедур обробки інформації;

• наявність процедур, які чітко розмежовують завдання та відповідаль­ність служб і працівників органу Державного казначейства;

• збереження цінностей та активів;

• безпека працівників органу Державного казначейства.

Адміністративний контроль передбачає перевірку правильності фінансо­вої операції до та після її проведення з метою забезпечення її відповідності встановленим правилам.

Адміністративний контроль дає змогу виявити ризики і вжити ефективні заходи щодо них.

До системи адміністративного контролю належать такі елементи:

• організаційна структура Державного казначейства;

• методи закріплення повноважень та обов'язків;

• методи контролю, що застосовуються керівництвом для проведення мо­ніторингу результатів роботи, включаючи внутрішній аудит;

• принципи та практика у сфері трудових ресурсів,

• система бухгалтерського обліку;

• принципи бухгалтерського обліку та процедури контролю.

Адміністративний контроль передбачає розподіл повноважень між працівни­ками органу Державного казначейства таким чином, щоб жоден працівник або обмежена гру на працівників не змогли зосередити в своїх руках усі необхідні для здійснення повної операції повноваження (прийом, оплата, зберігання).

Для цього операційний цикл будь-якої операції має передбачати такі етапи:

• дозвіл на операцію;

• облік;

• здійснення платежів;

• контроль/аудит операцій.

Внутрішній аудит - це незалежний підрозділ, який не бере участі у ви­конанні операцій, а періодично здійснює перевірки та оцінює:

• адекватність і ефективність заходів та системи внутрішнього контролю;

• повноту, своєчасність і достовірність фінансової та іншої звітності;

• дотримання принципів і внутрішніх процедур обліку;

• відповідність регулятивним вимогам.

Створення ефективної системи внутрішнього фінансового контролю до­сягається шляхом оптимізації взаємовідносин та обміну інформацією між внутрішнім контролем, зовнішніми та внутрішніми аудиторами Державного казначейства.

Отже, в умовах сучасного бюджетного процесу здійснення бюджетного казначейського контролю є необхідним і обґрунтованим з точки зору забез­печення на належному рівні фінансово-бюджетної дисципліни передусім у регіонах.