34. Письмові і речові докази, особливості їх представлення сторонами та витребування судом.

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подасться засвідчений витяг з нього.

Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

КОМЕНТАР:

1. Дана коментована стаття визначає зміст письмових доказів, порядок та форму їх подання до суду.

Письмовими доказами вважаються будь-які документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

2. Виходячи зі зміст частини другої коментованої статті, письмові докази можуть подаватися як в оригіналах так і в належним чином завірених копіях.

В більшості випадків при відкритті провадження по справі суд зазначає, які докази необхідно надати, в тому числі зазначається які з них повинні бути подані в оригіналах. Всі інші докази, щодо яких відсутня потреба подавати в оригіналах, необхідно подавати в завірених копіях.

В основному, до матеріалів справи залучаються належним чином завірені копії письмових доказів, а їх оригінали надають судді в судовому засіданні виключно для огляду та звірки.

При завіренні документі варто керуватися Вимогою до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003 від 01.09.2003 року, Затвердженою Наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 р. N 55 (надалі - Вимога).

Відповідно до п. 5.27 наведеної вище Вимоги відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту 23.

Приклад Згідно з оригіналом

Секретар Підпис Ініціал(и), прізвище

26.06.2001

Згідно п. 5.26 вказаної Вимоги відбитком печатки організації засвідчують на документі підпис відповідальної особи. Відбиток печатки ставлять так, щоб він охоплював останні кілька літер назви посади особи, яка підписала документ.

У разі невідповідності наданих суду копій документів згаданим вимогам вони не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги у вирішенні спору.

Подання письмових доказів, якщо їх не додано до позовної заяви чи до відзиву на неї, має здійснюватися: або з супровідним листом через канцелярію суду; або безпосередньо в судовому засіданні за резолюцією судді (із зазначенням про це в протоколі відповідного судового засідання, якщо про долучення доказів до справи стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі, заявлено усне клопотання) та з подальшою їх реєстрацією в канцелярії суду.

Виникають ситуації, коли сторона не має можливості завірити копії, в такому разі необхідно долучити до матеріалів справи оригінали документів. В подальшому їх можна буде замінити на завірені копії за окремим клопотання сторони про це.

З метою уникнення наведених ситуацій, документи бажано завіряти довірителю або уповноваженою на це особою.

Стороні надається змога подати в якості доказу не весь документ, а лише витяг з нього, що на практиці значно полегшує роботу представнику та самому судді, оскільки певні докази можуть бути значними по об'єму (наприклад бухгалтерські книги).

3. Згідно ч. З коментованої статті до господарського суду подають оригінали доказів в тому випадку, якщо згідно законодавства обставини, про які вони свідчать можуть бути доведені виключно оригіналами документів.

Відповідно до п. З ч. 1 ст. 57 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують в тому числі сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Згідно п. 5.1. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", платіжні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі. Ксерокопії чи фотокопії платіжних документів не можуть бути доказом сплати державного мита.

В тому разі, якщо стороною не було виконано вимоги наведені вище, позовна заява на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України повертається позивачу.

Речовими доказами(37ст гпк) є різні предмети й документи, які своїми властивостями, зовнішнім виглядом, змінами, місцем знаходжен­ня, належністю або іншими ознаками можуть підтвердити або спростувати існування обставин, що мають значення для правиль­ного вирішення господарської справи.

Дії людей, а також події, встановленням яких займається гос­подарський суд у процесі судового доказування, здійснюються завжди в певній обстановці, ситуації, у взаємозв’язку і взаємодії з іншими об’єктами, речами. Ці дії можуть залишати про себе інформацію (фактичні дані) не тільки у свідомості людей, а й на об’єктах навколишнього оточення шляхом безпосереднього впли­ву на властивості, зовнішній вигляд, розташування цих об’єктів. Відсутність дії (бездіяльність) також може викликати зміни в ста­ні навколишніх предметів (наприклад, псування речі, доведення до руйнування будівлі тощо).

Речові докази використовуються в господарському процесі до­сить рідко, і серед цих випадків найчастішим виявляється дослі­дження документів як речових доказів (підписів сторін на угоді, відповідність відбитка печатки на угоді та печатки підприємства, виправлення в договорі й ін.).

У документі — письмовому доказі інформація передається за допомогою знаків (цифр, букв тощо). В документі, що є речовим доказом, інформація міститься у вигляді матеріальних ознак, що сприймаються наочно. Тобто в першому випадку вони свідчать про факти, що цікавлять суд своїм змістом, а в другому — незвичайни­ми, специфічними моментами (фальсифікація, підчистка тощо).

Речові докази є важливим засобом доказування, але не мають будь-яких переваг порівняно з іншими засобами доказування і не мають заздалегідь встановленої сили. Господарський суд, оціню­ючи речовий доказ (сліди, зміни в предметі, його властивостях), зобов’язаний з усіх можливих припущень про вплив на цей пред­мет зупинитися тільки на одному достовірному висновку. Відо­мості про факти, носієм яких є речові докази, сприймаються судом безпосередньо.

Чинним законодавством не визначений вичерпний перелік речових доказів. До них можна віднести аудіо та відео записи, земельну ділянку та будинок, що є предметом спору тощо. Як видно з наведених доказів, останні є досить різноманітні, тому процес їх дослідження може відрізнятися. Так, для дослідження будівля в якості доказу застосовується огляд з виїздом судді на місце знаходження останнього. Про специфіку такого дослідження доказу буде наведено нижче.

Стаття 38. Витребування доказів

Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується;

2) обставини, що перешкоджають його наданню;

3) підстави, а яких випливає, що цей доказ мас підприємство чи організація;

4) обставини, які може підтвердити цей доказ. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Господарський суд може витребувати докази також до подання позову як запобіжний захід у порядку, встановленому статтями 43 - 43 цього Кодексу.

Господарський суд може уповноважити на одержання таких доказів заінтересовану сторону.

1. Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В тому випадку, якщо сторона не має можливості самостійно забезпечити надання доказів до суду, останній за клопотання сторони, має право витребувати такі докази в тому числі в примусовому порядку.

Виходячи зі змісту п. 2.1. Постанови пленуму вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункти 3,4,6, 8 і 11 статті 65 ГПК), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

Вказане клопотання про витребування доказів можна подавати не тільки до суду першої інстанції а й до апеляційного суду з урахуванням наступного.

Звертаючись з клопотанням про витребування доказів до суду апеляційної інстанції, заявник, з огляду на вимоги частини першої статті 101 ГПК, повинен також обґрунтувати неможливість подання цих доказів до місцевого господарського суду. Така неможливість може бути зумовлена, зокрема, тим, що: сторона (сторони) заявляла в місцевому господарському суді клопотання про витребування в інших осіб відсутніх у неї (них) доказів, але зазначеним судом таке клопотання не задоволено; на час прийняття рішення місцевим господарським судом заявникові не було і не могло бути відомо про існування відповідних доказів; докази з'явилися після розгляду справи судом першої інстанції.

2. В частині другій коментованої статті наведений перелік відомостей, які повинні бути присутні в клопотання про забезпечення доказів.

При подачі Клопотання про витребування доказів саме заявник зобов'язаний довести обставини, що перешкоджають йому отримати вказані в клопотанні докази. Виходячи із вказаного обґрунтування суд буде приймати рішення про задоволення чи відхилення вказаного клопотання.

Наслідком задоволення Клопотання про витребування доказів є Ухвала суду, яка складається у відповідності до ст. 86 ГПК України.

Варто звернути увагу на п. 2.3. Постанови пленуму вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" де зазначено, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

3. В тому разі, якщо буде застосовуватися забезпечення позову, передбачене ст. 43 - 43 ГПК України, суд може витребувати докази ще до подачі позовної заяви.

4. З метою більш ефективного використання часу господарський суд може уповноважити на одержання доказів заінтересовану особі.