Промисловість Великобританії

Енергетика. Великобританія є великим споживачем і виробником енергоресурсів. У XIX і першій половині XX ст. на експорт ішло вугілля, сьогодні – нафта й нафтопродукти. У структурі енергобалансу країни майже рівні частки вугілля, нафти й природного газу.

Кам'яне вугілля як комерційне паливо Великобританія почала використовувати першою у світі – понад 300 років тому. Пік видобутку припав на 1913 р. – 290 млн т. Тепер видобувають 90 млн т на рік. Країна залишається найбільшим виробником вугілля у Західній Європі і за цим показником входить до першої десятки країн світу. Понад 2/3 видобутку дають родовища Центральної Англії на схід від Пеннінських гір, у басейні річки Трент. Домінують відкриті розробки.

Нафту видобувають у чотирьох групах родовищ Північного моря. У північній частині підводними нафтопроводами вона подається на Шотландські та Оркнейські острови, а звідти танкерами до Південої Англії чи на експорт. Центральні родовища пов'язані підводними нафтопроводами безпосередньо з портами Шотландії й Північної Англії. Щодо нафтопереробних заводів, то більшість їх розташована в портових містах Південної Англії й на західному узбережжі, оскільки будувалися вони ще з розрахунку на імпортну нафту, а також з урахуванням ринків збуту і можливостей створення глибоководних терміналів. Природний газ передається з північних морських родовищ підводними трубопроводами в Шотландію, а з південних – у Східну Англію, і звідси надходить у загальну систему газопроводів країни. Великобританія – одна з провідних нафто- і газовидобувних країн. Тут видобувають 90 млн т нафти і 50 млрд м куб газу на рік.

Виробництво електроенергії (320 млрд кВт • год) на 4/5 забезпечується ТЕС, які працюють на вугіллі, і на 1/5 – АЕС. Роль невеликих гідроелектростанцій, що побудовані в горах Шотландії, незначна. Великобританія першою розпочала широко розвивати атомну енергетику. АЕС розташовані на узбережжях, переважно в Південній Англії, де немає свого вугілля. Об'єднана електроенергетична система Великобританії пов'язана через Ла-Манш із континентальною Європою.

Обробна промисловість. Великобританія є найстарішою промисловою країною світу. Усі стадії промислового розвитку вона пройшла самостійно. Звідси широка диверсифікація виробництва, надзвичайно висока кваліфікація робітників і якість продукції.

На відміну від Німеччини і Японії, в яких зміни у структурі промисловості стимулювалися воєнними поразками, у Великобританії цей процес відбувався за звичайних умов і дуже повільно. Вступ до ЄС вимагав більш рішучих дій. Як результат, у 70-х роках ХХ ст. значною мірою під тиском уряду у промисловості країни було скорочено 2 млн робочих місць. Цей процес дістав назву «деіндустріалізація», суть його полягала не в знищенні промисловості взагалі, а у зміні її структури. Скорочувалися традиційні, старі виробництва (трудо-, енерго- і матеріалоємні, а також ті, що забруднюють середовище). До них, крім видобування вугілля, належали металургія, виготовлення традиційного обладнання, суднобудування, текстильна і взуттєва галузі. Ліквідовувалися нерентабельні й неконкурентоспроможні підприємства. Розширювалися або створювалися нові, наукоємні виробництва. На сьогодні за часткою високотехнологічних виробництв Великобританія поступається тільки США.

У країні розвиваються всі галузі сучасної промисловості. Виготовляють продовольство й напої, високоякісні тканини, одяг, папір, кераміку, фарфор, портланд-цемент (англійський винахід), гумові товари (Великобританія є найдавнішим їх виробником). За щорічною виплавкою сталі (16 млн т) і алюмінію (430 тис. т) Великобританія входить до першої десятки країн світу. Вона є одним з найбільших у світі центрів видавничої діяльності та поліграфічної промисловості. Тут друкують паперові гроші й поштові марки для інших країн. Книжки з усіх галузей знання англійською мовою розходяться по всіх країнах світу.

Головна галузь обробної промисловості – машинобудування (понад 2/5 зайнятих). Випускають легкові й вантажні автомобілі, автобуси (1,5 млн щороку). Як і раніше, розвивається важке, гірниче й сільськогосподарське машинобудування. Виробляють трактори, крани, землерийну техніку, дорожні грейдери, комбайни й бурильне устаткування. Важливе місце посідає виготовлення сучасної побутової техніки.

На перший план усе більше виходять новітні наукоємні (високотехнологічні) галузі. «Бритіш Ероспейс» із її широкою спеціалізацією є найбільшою аерокосмічною корпорацією в Західній Європі. Корпорація «Роллс-Ройс» відома не стільки люксовими автомобілями, скільки найпотужнішими авіаційними й ракетними двигунами. У Великобританії виготовляють штучні супутники Землі та найновіші системи озброєння. Все більша частка виробів припадає на різноманітну електроніку. Виготовляють обладнання для кабельного телебачення, для обробки інформації, волоконно-оптичні комунікаційні системи, радари, підводні телефонні кабелі тощо.

Поряд з аерокосмічною та електронною галузями на перший план вийшла хімічна промисловість, у тому числі фармацевтика. Виробляють промислові хімікати, синтетичні волокна, пластмаси, добрива й пестициди, фарби, фармацевтичні й косметичні товари.

Великобританія першою увійшла в історію як країна-імпортер сировини і експортер готових виробів. Через бідність на власну сировинну базу імпорт сировини й досі має велике значення. Але тепер готові промислові вироби становлять 3/4 як в експорті, так і в імпорті. Найсильнішими на світовому ринку є позиції Великобританії в наукоємних галузях: аерокосмічне обладнання, електроніка, наукове й медичне обладнання, фармацевтика. Експортується в значній кількості продукція важкого машинобудування й металургії. В імпорті, крім промислової сировини, машин і устаткування, істотну роль відіграють товари легкої і харчової промисловості, лісоматеріали й папір.

Обробна промисловість розвинена в усій країні, її розташування збігається з розміщенням населення. Понад 4/5 виробництва припадає на Центральну й Південну Англію. Особливо виділяється смуга довжиною 350 км від Ліверпуля на півночі до Лондона на півдні. В ЄС цей промисловий пояс має своє продовження через Бельгію й Нідерланди аж до Центральної Італії. Локальне значення у Великобританії мають так звані «економічні острови», в утворенні яких вирішальну роль відіграли поклади вугілля. Усі вони розташовані на морському узбережжі. Це Кардифф і Суонсі в Уельсі, Глазго в Шотландії, Ньюкасл і Мідлсбро у Північній Англії.

Щодо сучасних тенденцій, важливе значення має переміщення промисловості із внутрішніх зон центральних міст на периферію конурбацій або навіть у сільські графства і так званий «дрейф на південь», у Південну Англію. З’являються численні промислові «парки», у яких поєднуються науково-дослідні лабораторії і наукоємна промисловість. Найбільше їх навколо Лондона, а також уздовж дороги М-4 від Лондона до Бристоля й дороги М-11 від Лондона до Кембриджа. Новими осередками виробництва електронних компонентів є «Силіконові болота» у Східній Англії і «Силіконова долина» в Шотландії. Серед найбільших центрів аерокосмічної промисловості – Лондон, Бристоль і Дербі, автомобільної – Лутон, Бірмінгем, Ковентрі, Оксфорд, Лейпанд.