Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
950.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
12 Мб
Скачать
☆

11 Машини на повітряній подушці

Для будівництва магістральних трубопроводів в умовах без­доріжжя необхідно застосовувати надійні транспортні засоби. Перечислені транспортні машини (колісні та гусеничні), маючи навіть підвищену прохідність, не повністю відповідають всім вимогам, тому їх застосування досить обмежене. Застосування на трасах будівництва трубопроводів гелікоптерів також не вирішує транспо­ртну проблему через досить велику вартість їх експлуатації, залеж­ності від погодних умов, складності і відповідальності їх обслуговування.

Тому на сучасному етапі все більше застосування одержують транспортні і транспортно-технологічні засоби на повітряній поду­шці. Принцип повітряної подушки полягає в створенні вентилято­ром під дном транспортного засобу підвищеного тиску повітря аж до відриву і підйому цього засобу над поверхнею ґрунту або води. У порівнянні із іншими видами транспорту машини на повітряній подушці мають ряд принципових переваг, завдяки яким вони в стані зайняти ведуче місце серед транспортних машин бездоріжжя: мен­ший питомий тиск на опорну поверхню (до 0,001 МПа), велика ван­тажопідйомність, висока швидкість, простота конструкції.

Існуючі багаточисленні схеми створення повітряної подушки під дном транспортного засобу є різновидністю двох основних схем: купольної та соплової. Купольна схема є простішою і засно­вана на виконанні дна транспортного засобу у вигляді купола з розміщеним в його верхній частині вентилятором (рис. 11.1, а). Однак, машини, виконані за цією схемою, малостійкі і неекономічні, бо при збільшенні зазору з якої-небудь однієї сторони тиск в куполі різко знижується і машина сідає на ґрунт, а при русі над водою мо­же перекинутися.

Соплова схема (рис. 11.1,б) є більш розповсюдженою. В цьо­му випадку по контуру дна транспортного засобу розміщені сопла, із яких повітря подається під високим тиском під кутом в напрямку дна, утворюючи повітряну завісу. Ця схема більш економічна а при цьому машина піднімається на висоту 30-40 см.

Транспортні засоби на повітряній подушці класифікуються на самохідні та причіпні. Різновидністю останніх є пароми на

Рисунок 11.1 - Схеми повітряної подушки

повітря­ній подушці. Рушієм самохідних транспортних засобів є пропелер, що приводиться в рух літаковим двигуном. Поворот машини здійс­нюється відхиленням повітряного потоку аеродинамічним рулем або поворотом пропелера. Гальмування і зупинка здійснюється від­хиленням повітряного потоку на 180°, а також шляхом припинення подачі повітря в повітряну подушку і посадкою корпуса на поверх­ню води або ґрунту.

Машини на повітряній подушці призначені для пересування по рівнинних дільницях, бо на схилах через відсутність зчеплення з ґрунтом машину починає заносити в сторону схилу.

Для широкого впровадження методу спорудження об'єктів нафтової і газової промисловості в блочному виконанні важливе значення має створення комплексу засобів для транспорту і монта­жу блоків вагою від 60 до 1000 т. В даний час суперблоки такого

типу виготовляють в вигляді понтону, що є основою цього суперблоку і транспортують по ріках. Однак для його транспортування від берегу ріки до місця монтажу необхідне створення комплексу засо­бів на повітряній подушці.

Найбільш ефективним є обладнання такого суперблоку сис­темою повітряної подушки з використанням його власного дна. Сам об'єкт, відповідним чином, допрацьований з метою герметизації ос­нови для утримання тиску повітря і можливістю монтажу системи на повітряній подушці. Така схема в багатьох випадках є ефектив­ною навіть при одноразовому використанні додаткового обладнан­ня.

Середню швидкість витоку повітря із повітряної подушки можна визначити за формулою:

(11.1)

де - тиск в повітряній подушці; - густина повітря.

Розхід повітря

(11.2)

де П - периметр витоку повітря, тобто зовнішній периметр

подушки; h - висота висіння транспортного засобу над землею; - коефіцієнт стиску потоку, = 0,5 - 0,8.

Підйомна сила апарату при площі подушки

(11.3)

Потужність для підтримання апарату на повітряній подушці

(11.4)

де - ККД вентиляторного комплексу.

При формуванні повітряної подушки для розрахунку підйом­них характеристик користуються наступними формулами:

(11.5)

(11.6)

де - коефіцієнт тиску; - тиск в ресивері; с - коефіцієнт, рівний 2 (при наявності гнучких огороджень с=1,5); х - коефіцієнт, враховує вплив на підйомні характеристики кута нахилу сопла і відношення товщини соплового потоку до висоти підйому ;

(11.7)

де - середній розхід повітря; - площа вихідного січення сопла; - ширина сопла по нормальному січенню; - пе­риметр соплового каналу.

Для певних піднімальних характеристик вихідними даними є - площа повітряної подушки.

Контрольні запитання

  1. В чому переваги гелікоптерів перед машинами на повітряних подушках?

  2. Який тиск повітря на опорну поверхню?

  3. Які схеми повітряних подушок Ви знаєте?

  4. Яку максимальну вагу можна перевозити на машинах з повітряною подушкою?

  5. Як класифікують транспортні засоби на повітряній подушці?

  1. Марки і типи машин на повітряній подушці?

  2. Які схеми створення повітряної подушки?

  3. Умови пересування машини на повітряній подушці?

  4. Вибір максимальної ваги при пересуванні машини?

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]