- •Державний борг як результат розвитку державного кредиту
- •Причини та наслідки розвитку державно кредиту
- •Сутність поняття державний борг
- •Види державного боргу. Їх класифікація і характеристика
- •Особливості капітального, поточного, пасивного, активного, внутрішнього та зовнішнього державних боргів
- •Структура та розмір внутрішнього та зовнішніх державних боргів і фактори, що на них впливають
- •Участь органів влади в формуванні та обслуговуванні державних боргів
- •Сутність та мета управління державним боргом
- •Складові елементи системи управління державним боргом
- •Управління державним боргом – система макроекономічного фінансово-кредитного менеджменту
- •Об’єкти управління державним боргом
- •Суб’єкти управління державним боргом
- •Функції та обов’язки органів управління державним боргом
- •Планування та розробка політики управління державним боргом
- •Політика управління державним боргом – складова загальнодержавної фінансово-кредитної політики
- •Стратегія і тактика управління державним боргом
- •Рівень розвитку ринків державних внутрішніх та зовнішніх боргових зобов’язань
- •Фактори, що впливають на розвиток ринків державних внутрішніх та зовнішніх боргових зобов’язань
- •Проблеми ефективності функціонування ринку внутрішніх боргових зобов’язань
- •Ліквідність та прибутковість державних цінних паперів
- •Аналіз стану внутрішньої та зовнішньої заборгованості держави
- •Сутність, види та необхідність кредитного рейтингу держави позичальника
- •Фактори, що впливають на кредитний рейтинг держави позичальника
Ліквідність та прибутковість державних цінних паперів
Аналіз стану внутрішньої та зовнішньої заборгованості держави
Станом на 31 грудня 2012 року державний борг України становив 399,2 млрд. грн. При цьому державний зовнішній борг становив 208,9 млрд. грн., або 26,1 млрд. дол. США, а державний внутрішній борг становив 190,3 млрд. грн., або 23,8 млрд. дол. США.
Відношення державного боргу до ВВП на кінець 2012 року становить 28,3% проти 27,6%, запланованих у Програмі управління державним боргом на 2012 рік, затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 01.02.2012 №67.
Разом з цим ліміт на рівні 30%, встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 10 травня 2012 р. № 607 «Про затвердження Середньострокової стратегії управління державним боргом на 2012-2014 роки», перевищений не був.
Відхилення від запланованого прогнозного показника обумовлено меншим обсягом номінального ВВП (по факту на кінець року – 1409 млрд. грн. замість запланованих 1505 млрд. грн.). Валовий зовнішній борг України за станом на 1 січня 2013 року становив 135 млрд. дол. США. Зростання номінального обсягу валовогозовнішнього боргу протягом 2012 року (на 8.8 млрд. дол. США) було зумовлено значними зовнішніми залученнями реального сектору економіки. Водночас банківський сектор продовжив скорочувати свої зовнішнізобов’язання. Відносно ВВП борг скоротився до 76.6% порівняно з 77.3% на початок року.Зовнішній борг секторів загального державного управління та органів грошово-кредитного регулювання (далі – ЗДУ та ОГКР відповідно) зменшився з початку року на 1.2 млрд. дол. США – до 32.2 млрд. дол. США. Відносно ВВП борг цих секторів скоротився з 20.4% до 18.3%. Збільшення зовнішнього боргу сектору ЗДУ на 1.5 млрд. дол. США (до 27.3 млрд. дол. США) відбулося внаслідок значних розміщень Урядом ОЗДП у другому півріччі 2012 року. Борг сектору ЗДУ щодоВВП скоротився з 15.8% до 15.5%. Водночас планові виплати з погашення кредиту МВФ зумовили скорочення зовнішнього боргу сектору ОГКР на 2.6 млрд. дол. США – до 4.7 млрд. дол. США (2.7% відВВП). Зовнішній борг банківського сектору України у 2012 році скоротився на 3.6 млрд. дол. США – до 21.6 млрд. дол. США (12.2% від ВВП). Протягом року заборгованість банків за зовнішніми кредитами та єврооблігаціями скоротилася відповідно на 2.7 та 1.1 млрд. дол. США. Зобов’язання за короткостроковими депозитами і залишки на рахунках нерезидентів в українських банках зменшилися з початку року на 0.6 млрд. дол. США. Водночас унаслідок активізації нерезидентів на внутрішньому ринку боргових цінних паперів зобов’язання українських банків перед нерезидентами за облігаціями в гривнях зросли на 0.7 млрд. дол. США.
Сутність, види та необхідність кредитного рейтингу держави позичальника
Кредитний рейтинг – незалежна експертна оцінка спеціалізованого рейтингового агентства щодо ступеню кредитного ризику боргового зобов'язання, яка вказує на ймовірність непогашення цього зобов'язання (імовірність дефолту).
Кредитний рейтинг може присвоюватися як окремим борговим інструментам, так і їх емітентам. Кредитний рейтинг є умовним вираженням кредитоспроможності позичальника в цілому (рейтинг позичальника) або його окремих боргових інструментів (рейтинг боргового зобов'язання) .
Рейтинги є розрахунковими показниками, обчислюваними за замовленнями незалежними рейтинговими агентствами, і допомагають інвесторам й посередникам скласти уявлення щодо: інвестиційного клімату країни, де знаходиться емітент; самого емітента, його цінних паперів. На основі рейтингових показників можна визначити граничні рівні ризику вкладання коштів і порівняти різні можливості інвестування.
Величина рейтингу впливає на розмір відсоткової ставки по облігаціях та ринкову вартість зобов'язань компанії. Можна виділити два основні види рейтингів: рейтинг емітента та рейтинг цінних паперів.
До першої групи належать: рейтинг держави (суверенний рейтинг) і рейтинги окремих територій у межах держав. Для іноземних інвесторів важливим чинником у прийнятті рішення щодо вкладення капіталів в економіку іншої країни є кредитний рейтинг країни-реципієнта.
Кредитний рейтинг держави є показником оцінки її платоспроможності, що засвідчує ступінь ризику неповернення нею кредитів. Вважається, що рейтинги територій усередині держави та компаній на її території не можуть перевищувати рейтинг держави. Тобто величина кредитного рейтингу держави є своєрідним обмеженням щодо рейтингів для боргових цінних паперів її місцевих органів влади та окремих компаній.
До другої групи належать рейтинги конкретних цінних паперів, які поділяються на рейтинги короткострокові та довгострокові (схеми їх визначення суттєво різняться).
Зовні може видаватися, що кредитний рейтинг отримує емітент. Але фактично рейтинг присвоюється конкретному випуску його цінних паперів. Емітент може мати різні рейтинги, присвоєні різним випускам його цінних паперів. Так, рейтинг старших цінних паперів може бути одного класу, а рейтинг молодших — іншого, нижчого. Таблиці кредитних рейтингів регулярно публікуються у спеціальних економічних виданнях і в економічних розділах періодики. Рейтингові агентства при аналізі у платоспроможності емітента та оцінюванні ризику невиконання ним зобов'язань у кожному разі використовують особливі прийоми. Але у більшості випадків для обчислення рейтингу враховується декілька основних факторів [6].
На підставі рейтингу можна робити висновок про фінансовий стан фірми та її перспективи. Всі, хто регулярно слідкує за кон'юнктурою фінансового ринку (банки та небанківські фінансові інституції ринку цінних паперів, управляючі інвестиційними портфелями нефінансових компаній), користуються інформацією рейтингових агентств. Така інформація звільняє інвесторів від необхідності самостійного оцінювання якості того чи іншого випуску цінних паперів.
