7. Структура та розмір внутрішнього та зовнішніх державних боргів і фактори, що на них впливають

За умовами залучення коштів розрізняють внутрішній та зовнішній борг.

Зовнішній державний борг - сукупність боргових зобов'язань держави, що виникли в результаті запозичення держави на зовнішньому ринку.

Державний зовнішній борг складається з:

• позик на фінансування державного бюджету та погашення зовнішнього державного боргу;

• позик на підтримку національної валюти;

• позик на фінансування інвестиційних та інституціональних проектів;

• гарантій іноземним контрагентам щодо виконання контрактних зобов'язань у зв'язку з некомерційними ризиками;

• державних гарантій, що надаються Кабінетом Міністрів України для кредитування проектів, фінансування яких передбачено державним бюджетом України.

Зовнішній борг визначається не тільки ринковими характеристиками активів, що обертаються на ринках, а й рядом додаткових факторів – політичними відносинами між країнами, специфікою національного фінансового права, динамікою валютних курсів.

8. Участь органів влади в формуванні та обслуговуванні державних боргів

Контроль за станом державного боргу здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України. Міністерство фінансів щoрічно публікує в офіційних виданнях відомості про стан державного боргу. Кабінет міністрів щоквартально подає Верховній Раді звіт про стан боргу, його погашення та обслуговування, перелік установ та підприємств, що мають заборгованість, яка виникла внаслідок невиконання юридичними особами своїх зобов’язань щодо погашення та обслуговування кредитів, наданих за рахунок залучення кредитів під гарантії.

Інститутами, які забезпечують розвиток державного боргу є:

• органи державної влади (Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, Міністерство економіки, Верховна Рада України, Національний банк України, Державне казначейство України та ін.);

• органи місцевого самоврядування

• агенти держави на ринках державних цінних паперів, андерайтери;

• фінансові консультанти;

• контролюючі та регулюючі органи (Головне контрольноревізійне управління Міністерства фінансів,Рахункова палата Верховної Ради України)

• реєстратори і депозитарії.

9. Досвід інших країн щодо залучення внутрішніх та зовнішніх державних позик для фінансування загальнодержавних програм економічного та соціального розвитку (тут я думаю варто писати кожен про країну, яку писали в рефераті, бо щось знайти важко)!!!

10. Сутність та мета управління державним боргом

Під управлінням державним боргом розуміють комплекс заходів, що приймаються державою в особі її уповноважених органів щодо визначення місць і умов розміщення і погашення державних позик, а також забезпечення гармонізації інтересів позичальників, інвесторів і кредиторів. Управління державним боргом розглядається в широкому та вузькому розумінні. У широкому розумінні,під управлінням державним боргом мається на увазі формування одного із напрямів фінансової політики держави,пов’язаної з її діяльністю у вигляді позичальника і гаранта. Під управлінням боргом у вузькому розумінні мається на увазі сукупність дій, пов’язаних з підготовкою до випуску, розміщення боргових зобов’язань держави,надання гарантій, а також проведення операцій з обслуговування та погашення боргових зобов’язань.

Управління державним боргом складається з трьох стадій:

1. залучення державних запозичень

2. використання коштів

3. погашення та обслуговування боргу.

Погашення боргу - виконання боргових зобов’язань перед кредиторами щодо сплати основної суми боргу,тобто суми позики ,визначеної угодою про позики або номінальної вартості державних цінних паперів.

Обслуговування боргу –це комплекс заходів держави з погашених позик,виплати процентів за ними,уточнення і змін умов погашених позик.

Система управління державним боргом складається з наступних елементів:

-об’єктів управління державним боргом

-суб’єктів управління

-боргової політики

-боргового механізму

-кадрового забезпечення

-система обліку та контролю.

Стратегічною метою управління державним боргом є:забезпечення необхідними обсягами ліквідних коштів загального державного управління та мінімізації витрат, пов’язаних з ризиками, погашенням та обслуговуванням державного боргу; створення передумов макроекономічної стабільності у короткостроковому та довгостроковому періодах.

Управління державним боргом має за мету :досягнення стабільного економічного розвитку, забезпечення необхідних темпів приросту ВВП та повної зайнятості, стримування інфляційних процесів, забезпечення фінансування соціальних програм, формування достатніх обсягів кредитних ресурсів для розвитку підприємницької діяльності, залучення необхідних обсягів (і відповідної структури) іноземних інвестицій та інше.