2. Конституція урср 1978 р.

Конституційна реформа. Рішення про конституційну реформу було прийнято ще в 1962 році. Але ідея швидкого вступу до комуністичного су спільства в кінці 60-х років поступово розчиняється у нових формулюван нях. Все настирніше стали підкреслюватися такі моменти, як активне за лучення громадян в управління суспільством, підвищення ролі громадських організацій, зміцнення громадського самоврядування тощо. Проект нової Конституції було підготовлено тільки в травні 1977 року. Тоді ж проект був схвалений Пленумом ЦК КП РС. 7 жовтня 1977 року Верховна Рада СРСР прийняла Декларацію про прийняття і оголошення Конституції СРСР. 20 квітня 1978 року Верховна Рада УРСР прийняла Конституцію УРСР.

Вона складалася з преамбули і десяти розділів: основи суспільного ладу і політики; держава і особа; національно-державний і адміністративно-те риторіальний устрій УРСР; Ради народних депутатів УРСР; місцеві орга ни державної влади і управління УРСР; державний план економічного і соціального розвитку УРСР; державний бюджет УРСР; правосуддя, арбіт раж і прокурорський нагляд; герб, прапор, гімн і столиця УРСР; дія Кон ституції УРСР і порядок її зміни.

Текст Конституції УРСР 1978 року майже повністю відповідав Консти туції СРСР 1977 року.За Конституцією, УРСР визнавалася суверенною ра дянською соціалістичною державою. Важливою ознакою суверенітету рес публіки було те, що вона мала право зносин з іноземними державами. Го ловною гарантією суверенітету було закріплення за союзною республікою права виходу із складу СРСР, але механізму здійснення цього права перед бачено не було, що свідчило про декларативний характер даної конституційної норми. Нова Конституція була пронизана ідеями, що були спрямо вані на зміцнення командно-адміністративної системи. Ст. 6 Конституції проголошувала комуністичну партію "керівною і спрямовуючою силою суспільства, ядром її політичної системи".

Самостійна робота №14

Тема: Держава і право України в період перебудови (1985 – 1991 рр.)

План

1. Декларація про державний суверенітет УРСР від 16 липня 1990 р.

2. Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року.

1. Декларація про державний суверенітет УРСР від 16 липня 1990 р.

16 липня 1990 року Верховна Рада Української РСР прийняла Деклара цію про державний суверенітет України. Із 385 депутатів, присутніх у цей день на засіданні, "за" проголосували 355, "проти" — чотири, не взяли участь у голосуванні — 26.

Декларація складалася зі вступу (преамбули) та десяти розділів: само визначення української нації; народовладдя; державна влада; громадянство Української РСР; територіальне верховенство; економічна самостійність; екологічна безпека; культурний розвиток; зовнішня і внутрішня безпека; міжнародні відносини.

Декларація проголосила державний суверенітет України, як "верховен ство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх відносинах".

У Декларації визначалося, що Україна як суверенна

держава розвива тиметься в існуючих кордонах на основі здійснення українською нацією невід'ємного права на самовизначення. Будь-які насильницькі дії проти національної державності України з боку політичних партій, громадських організацій чи окремих осіб переслідуються законом. "Громадяни респуб ліки всіх національностей становлять народ України". Народ України є єдиним джерелом державної влади.

Національним багатством країни володіє, користується і розпоряджається тільки народ України. Вона самостійно встановлює порядок організації охо рони природи і порядок використання природних ресурсів, може заборонити будівництво й припинити функціонування будь- яких підприємств, установ та інших об'єктів, які спричиняють загрозу екологічній безпеці.

Україна "самостійна у вирішенні питань науки, освіти, культурного і духовного розвитку української нації, гарантує всім національностям, що проживають на території Республіки, право їх вільного національно-куль турного розвитку. Українська РСР забезпечує національно-культурне відродження українського народу, його історичної свідомості та традицій, національно-етнографічних особливостей, функціонування української мови у всіх сферах суспільного життя".

Досить важливим і новим у конституційному законодавстві України є такий пункт: держава виявляє піклування про задоволення національно-культурних потреб українців, котрі проживають за її межами. Та дуже ціка вим є те, що Україна має право на повернення у власність народу націо нальних, культурних та історичних цінностей, що знаходяться за межами України.

Відносини України з іншими радянськими республіками "будуються на основі договорів, укладених на принципах рівноправності, взаємодо помоги і невтручання у внутрішні справи. Декларація є основою для нової Конституції, законів України і визначає позиції Республіки при укладенні міжнародних угод".

Отже, Декларація послужила правовою основою процесу незалежного державотворення України, всього подальшого законодавства. Вона надих нула демократичні сили України на подальшу боротьбу з комуністичним режимом. Своєрідним піком протистояння комуністичної влади і демо кратії стало голодування студентів у жовтні 1990 року в Києві.