19.Актуальні проблеми естетичного виховання.

Проблема естетичного виховання має багатовікову історію. Вона привертала увагу майже всіх великих філософів, педагогів і психологів, але тільки в працях К.Маркса і Ф.Енгельса знайшла своє справді наукове розв'язання. Основоположники наукового комунізму переконливо довели, що формування людини насамперед соціальна проблема, її розв'язання залежить передусім від того, яке широке поле діяльності відкриває, суспільство перед людиною, наскільки повно воно може розвинути і застосувати таланти й творчі здібності особистості, як їхній розвиток відповідає внутрішнім тенденціям і потребам тієї або іншої суспільної системи.

Активну участь у розв’язанні проблеми естетичного виховання брав А.В.Луначарський. Цікаві думки про естетичне виховання висловили також такі вчені, як П.П.Булонський, С.Т.Шаський. естетичне виховання вони вважають засобом формування людини-творця.

Специфіка поставки питань естетичного виховання в сучасний період полягає насамперед у новому підході до засобів виховної роботи.

Як відомо, центральною проблемою в розв’язанні завдань всебічного розвитку особистості є трудове виховання. Любов до праці, позитивне ставлення до неї виховуються різноманітними засобами, у тому числі матеріальним і моральним стимулюванням трудової діяльності. Щоб праця стала органічною потребою людини, вона повинна давати насолоду. Через те постає питання про естетичні стимули до праці – про красу самого процесу трудової діяльності, красу умов і результатів діяльності, що виступають як показує практика своєрідним позитивним чинником у трудовому вихованні. Таке ж значення має крас і для політичного, морального і фізичного виховання.

Отже, новий, вищий тип естетичного ставлення до дійсності зумовлює потребу в перегляді естетичного ідеалу всього нашого життя, щоб краса органічно ввійшла в помисли і дії людини.

Зробити щасливою кожну особистість – це не тільки забезпечити її всім необхідним. Треба виховати людину в дусі високого розуміння щастя, збагативши світ її почуттів, щоб вона могла відчути і зрозуміти всю красу й повноту навколишнього життя. Краса повинна допомагати людям перебудовувати світ, робити життя яскравим, розумним, емоційно насиченим.

Важливо приділяти більше уваги розробці таких теоретичних проблем: що таке краса, як вона входить у духовний світ людини, які критерії справжніх естетичних цінностей. Без розв’язання цих питань не може зробити свідомим і керованим процес естетичного виховання, важко зрозуміти його суть, шляхи і методи. Будь-яке виховання – це завжди формування здібностей, навичок, умінь.

20.Природа моралі та особливості її функціонування в культурі.

Отже, мораль є основним предметом етики, осмисленням якого вона займалася протягом всієї історії свого розвитку. Тим не менш, як вже зазначалося, загальнозначущого визначення моралі не вироблено до цих пір, що пояснюється цілим рядом причин: складністю, змістовної мінливістю, багатоаспектністю цього феномену; відмінністю в методологічних установках різних напрямів етичної рефлексії і т.д. Розуміючи проблематичність будь-яких дефінітивних дослідів, все ж таки слід запропонувати варіант робочого визначення моралі, який може виглядати наступним чином: мораль - це особливий спосіб регуляції взаємин між людьми, заснований на розрізненні добра і зла.

Основною функцією моралі є регулювання взаємовідносин усіх членів суспільства і соціальних груп. Кожна людина має певні потреби (матеріальні і духовні) і інтереси, задоволення яких може вступити в протиріччя з потребами та інтересами інших людей або суспільства в цілому. За "закону джунглів" ці протиріччя могли вирішитися через утвердження найсильнішого. Але подібне вирішення конфліктів могло призвести до винищення людства. Тому постало питання про необхідність затвердження способу регулювання конфліктних ситуацій. Людина змушений був поєднувати свої інтереси з інтересами суспільства, змушений був підкоритися колективу. Якщо він не підкорявся нормам і правилам поведінки в племені, то йому слід було залишити його, а це означало загибель.

Тому виконання норм моралі означало значний етап у розвитку людства, і він пов'язаний з необхідністю самозбереження.

У процесі розвитку моралі вироблялися певні принципи і правила поведінки, які передавалися з покоління в покоління, їх дотримання було обов'язково, а недотримання каралося. У первісному суспільстві моральність і закон були тотожними поняттями, а система покарання мала жорсткий характер.

З розподілом суспільства на класи мораль набуває класовий характер, кожен клас має свої уявлення про норми і правила поведінки, які обумовлені соціальними і економічними інтересами.

Моральні норми, відображені в категоріях добра, зла, боргу, совісті, честі, гідності, відповідальності, мають конкретно-історичний зміст, обумовлене рівнем розвитку суспільства.

Таким чином, виходить, що мораль - це певна вроджена субстанція, генетично передається нащадкам. Однак, не варто забувати, що як будь-яка теорія, етологічної визначення моралі має як своїх прихильників, так і опонентів.