28.Справедливість та милосердя.

Справедливість. Майбутнє як втілення ідеалу, зокрема й ідеї добра, немислиме без справедливості. Віра в її торжество є неодмінною передумовою високоморального буття людини. Ця віра, однак, не повинна бути сліпою, а має ґрунтуватися на знанні природи і сутності справедливості. Без цього не побудувати суспільства на засадах справедливості.

Справедливість -- загальне співвідношення цінностей, благ між собою і конкретний розподіл їх між індивідами, належний порядок людського співжиття, який відповідає уявленням про сутність людини і її невід'ємні права.

У буденній свідомості справедливість розуміють як щось само собою зрозуміле. Проте при спробах потрактувати це поняття виникали певні труднощі. Основна з них полягає в конкретно-історичному характері справедливості, на що звертав увагу Д. Юм, який розглядав справедливість як штучну чесноту на відміну від інших, природних. Без сумніву, ігнорувати конкретно-історичний характер справедливості невиправдано (наприклад, розуміння справедливості в буржуазному суспільстві суттєво відрізняється від уявлень про справедливість в епоху феодалізму). Проте абсолютизація конкретно-історичного мінливого характеру справедливості є прямим шляхом до релятивізму, нігілізму.

Милосердя — термін, що вживається для опису м'якості, поблажливості або співчуття, виявленого однією особою в стосунку до іншої. Це — одна з підставових чеснот лицарства і християнської етики, милосердя також відноситься до концепцій справедливості та моральності в поведінці між людьми. може означати як і співчутливу поведінку з боку тих хто при владі (наприклад милосердя показане суддею щодо засудженого) так і благодійну третю особу (наприклад місія милосердя з лікування жертв війни). В Індії, співчуття відоме як каруна.

Милосердя ж завжди хвалилось своєю гнучкістю, творчими нахилами і схильністю до новацій. Воно придумувало обставини, за яких злочин перестає бути злочином, і нові, все менш тяжкі види покарань, вигадувало випадки, за яких покарання не є обов’язковим до застосування, та суб’єктів, для яких покарання не є обов’язковим до застосування. Милосердя волало про вільний розвиток особистості, і про те, що численні заборони та відповідальність за їх порушення гнітять людську волю. Милосердя – спасибі йому – поступово добилося скасування смертної кари, заміни каторжних робіт виправними і громадськими... Врешті-решт покаранням став звичайний осуд: суддя в залі засідань помахав вказівним пальцем – ось і все.

29.Видатні філософи-моралісти та їх головні ідеї.

КОНФУЦИЙ: ЭТИКА РИТУАЛА

Нормативную программу Конфуция кратко можно определить как этику ритуала. Согласно этой модели раздирающие человеческое существование противоречия между выгодой и добродетелью, природным бытием и моральным долженствованием преодолеваются через ритуал.

БУДДА: ПОБЕДИТЬ САМОГО СЕБЯ

Человек - существо незавершенное и потому вечно недовольное собой. Он включен в жизненный процесс и в то же время возвышается над ним. Он не отождествляет себя со своей жизнедеятельностью, он судит, оценивает ее с какойто иной, более высокой, чем сама жизнедеятельность, позиции. Сознательное стремление подняться над самим собой, завершить свое бытие является видовым признаком человека, отличающим его от других существ.

МОИСЕЙ: ДЕСЯТЬ ЗАПОВЕДЕЙ

Человеку свойственно стремиться к собственному благу. В этом стремлении он наталкивается на такое же стремление других индивидов. Между людьми на этой основе возникают практически бесконечные конфликты. Столкновения изза желания лучше устроиться в мире очень похожи на естественную борьбу за существование. Поэтому кажется, что они могут получить разрешение по природным законам - на основе силы. Но это только видимость. На самом деле путь насилия является тупиковым. Страх потерять то, что уже есть, действует на человека и его отношения с другими людьми не менее разрушающе, чем жажда обладать тем, чего еще нет. Кроме того, именно вместе с полнотой внешних благ обнажается их ничтожность, пробуждается запоздалое сознание того, что они не стоят потраченных на них усилий. Материальное благополучие не тождественно счастью. Оно не является также его определяющей основой.

ИИСУС ХРИСТОС: ЛЮБИТЕ ВРАГОВ ВАШИХ

Как считает Иисус Христос, бедствия человека начались с того самого момента, когда он отпал от Бога и возомнил, будто сам может знать, что есть добро и что есть зло, и когда решил своими средствами, прежде всего обманом и насилием, бороться с тем, что он считает злом. Накапливаясь и умножаясь, бедствия эти достигли катастрофических масштабов, подвели человека и человечество к черте, за которой - вечные муки умирания. Единственное спасение человека состоит в том, чтобы вернуться к первоистокам и осознать, что ложным является сам путь разделения людей на добрых и злых и противостояния злу злом

МУХАММЕД: HЕT БОГА КРОМЕ АЛЛАХА

Мухаммед придерживался идеи единого бога. Идея эта возникла и была всесторонне - и интеллектуально, и этически, и эмоционально - освоена задолго до Мухаммеда в традициях иудаизма и христианства, из которых, собственно, и вырос ислам. Однако там она несла еще следы человеческого происхождения. В иудаизме идея единого бога дополняется мыслью об избранном народе. В христианстве она связана с идеей богочеловека. И то и другое является ограничением монотеизма. Мухаммед более последователен. Он стремится пройти путь монотеизма до конца и, в частности, признает, что отношения бога и людей не являются двусторонними. Они задаются исключительно богом. В жизни человека все зависит от бога. В то же время сам человек ничем не может повредить богу.