30.Криза моралі в сучасному суспільстві: причини і шляхи його подолання.

Одвічні пошуки й проблеми людської душі, що ми їх звемо моральними, – це. звісно, цікаво, важливо для кожного. Але, можливо, правий Фрідріх Ніцше, і найсуттєвіше в житті людини починається якраз «по той бік добра і зла»?

Мабуть, немає нічого дорожчого для людини як рідний дім. Саме в рідній домівці черпаємо любов, добро, тепло і ніжність відчайдушної людини - Матері. Кожне її слово, мудрі поради, добрі діла, перший « добрий день» людям є те одвічне « не вкради»,» не вбий»- то Книга життя з якого кожен з нас вирушає у своє самостійне доросле життя. Та всі ці слова ніщо інше як ілюзія. Так, саме вона. Так звісно, ще десь півстоліття тому багато хто погодився б з тим, що мама-ідеал для кожного. Та зараз все не так. Все давно змінилося. Сучасна молодь не вважає тата чи маму ідеалом. За підрахунками вчених близько 60 % підлітків піднімають голос на своїх батьків, розмовляють з ними нецензурними словами, а десь біля 8 відсотків молоді навіть піднімали руку на батьків. Для нас не є дивним те , що син вбив матір, молоді люди пограбували стареньку бабусю… Ці факти свідчать про те, що слово батьків для сучасної молоді – ніщо. Ні батько ні мати не є для них авторитетом, а моральні цінності втратили своє значення.

Можна сміливо сказати, шо в людському житті настала криза моралі. Ні добро. Ні любов не є предметом поваги. Це є вагомим чинником для того, щоб обговорювати цю проблему. То ж кожен з нас повинен свій внесок для вирішення цієї проблеми. Котра може змінити наше майбутнє не в гіршу сторону. Чи не так?

31.Проблеми сучасної прикладної етики: раціональність та егоїзм, благодійність, евтаназія, смертна кара та насильство – різні шляхи їх вирішення.

Міжнаціональні стосунки теж можна розглядати як проблему моральну. В сучасному житті нація безперечно постає як моральна суб'єктивність, що має власну гідність, власне відчуття обов'язку й відповідальності, власне сумління. Тим часом можна спостерігати, що найзапекліші національні суперечки й конфлікти нерідко виникають на ґрунті елементарного порушення норм взаємності (“золотого правила”) - коли якась із сторін вважає можливим для себе те, що вважала б неприпустимим відносно себе з боку інших. Специфіка моральних, як і інших культурних цінностей, притаманних тому чи іншому народові глибоко вкорінена в соціальних і природних основах його життя, в його історичному досвіді, неповторних особливостях його психіки й свідомості. Вся ця гама взаємодіючих чинників зумовлює глибоку варіативність як національних моральних цінностей, національного світосприйняття так і відбивається на трактуванні та розгляду таких глобальних загальнолюдських етичних проблем сучасності, як евтаназії (тиха смерть), клонування людини, смертної кари, благочинності тощо.

Біоетика чи етика життя як течія міждисциплінарного характеру сформувалась у 60-70-х роках ХХ ст. Трактування терміну “біоетика” різнорідна. По-перше, її ототожнюють з біомедичною етикою, обмежуючи коло проблему у рамках “лікар - пацієнт”. Більш широке її поняття включає цілу низьку аксиологічних, соціальних проблем та проблем, які пов'язані з системою охорони здоров'я з відношення людини до тварин та рослин. Біоетика орієнтується на досягнення сучасної біології в ході з'ясування чи рішення моральних проблем, які виникають в рамках наукових досліджень.

Евтаназія у сучасній біоетиці означає безболісне спричинення смерті безнадійного хворого. Йдеться про те, чи можливе хворому навмисне допомогти умерти, якщо немає надії його вилікувати, а страждання не дають можливості прийняття життя взагалі. Розділяють пасивну та активну евтаназію. При пасивної евтаназії лікар не діє з метою підтримати життя хворого а пасивно констатує угасання життя хворого. Якщо евтаназія активна, то лікар цілеспрямовано призводить спеціальні дії, які ускорюють смерть хворого. Існують кардинально різні погляди на евтаназію. З одного боку, засуджують евтаназію, а з іншого - оправдовують такі дії вважаючи їх етичними відносно страждань хворого.

Неменше проблематичним є проблема здійснення смертної кари. Існують аргументі, які виказують за необхідність здійснення цієї міри покарання, а з іншого боку, лунають протести проти смертної кари.

Благочинність -це діяльність завдяки якої приватні ресурси добровільно розділюються їх володарями та віддаються тим хто в цьому має потребу. Нужденним може виступати як окремий чоловік, так і суспільні організації і таке інше. Щодо сучасності, то благочинність підкреслює оборотну сторону успішного бізнесу, а тому й виникає багато різноманітних аспектів цієї, на перший погляд, необразливої, позитивної дії.