- •1.Естетика, як наука та феномен культури
- •2.Структура естетичної свідомості. Предмет естетики
- •3.Основні естетичні категорії
- •4.Елементи естетичного знання у світогляді Київської Русі
- •5.Українська і російська естетика у хviii ст. Столітті
- •7. Розвиток естетичної теорії в Росії і Україні у XIX-XX ст. Столітті
- •8. Мистецтво, як естетичний феномен. Соцыальна природа та фунцыъ мистецтва. Принципи класичного мистецтва.
- •11. Мистецтво хх століття в контексті європейської естетики
- •13. Основні напрями модернізму: конкретне мистецтво, абстрактний експресіонізм, поп-арт, мінімалізм, концептуалізм.
- •12. Основні напрями авангардного мистецтва хх ст
- •14(15). Постмодернізм і його художні течії. Основні поняття постмодернізму.
- •16. Основні етапи еволюції мистецтва. Синтез мистецтв як головний принцип сучасного мистецтва.
- •17. Видатні представники українського мистецтва хх ст.
- •18.Науково-технічний прогрес та мистецтво.
- •19.Актуальні проблеми естетичного виховання.
- •20.Природа моралі та особливості її функціонування в культурі.
- •21.Основні етапи історичного розвитку моралі. Структура моральної свідомості та її основні елементи.
- •22.Етика як практична філософія. Основні етичні категорії та поняття.
- •23.Проблема ідеалу в етиці
- •24.Добро та зло і проблеми вибору.
- •25.Відповідальність та совість.
- •26.Свобода вибору та відповідальність.
- •27.Щастя. Парадокси щастя.
- •28.Справедливість та милосердя.
- •29.Видатні філософи-моралісти та їх головні ідеї.
- •30.Криза моралі в сучасному суспільстві: причини і шляхи його подолання.
- •31.Проблеми сучасної прикладної етики: раціональність та егоїзм, благодійність, евтаназія, смертна кара та насильство – різні шляхи їх вирішення.
- •32.Особливості професійної етики фахівця.
17. Видатні представники українського мистецтва хх ст.
Наприкінці XIX — початку XX ст. у світовій та українській архітектурі відбувається становлення нового напряму, що дістав назву стиль модерн.
В історії української архітектури особливе місце посідає В. Кричевський (1872—1952). З його ім'ям пов'язаний розвиток нового національного напряму в архітектурі.
Національний стиль на основі традицій народного мистецтва та українського бароко розвивали архітектори К. Жуков, Д. Дяченко, С. Тимошенко, П. Костирко та ін.
До здобутків національної архітектури належить творчість Д. Дяченка.
Українські художники, зокрема К. Трутовський, А. Ждаха, О. Сластіон, С. Налепинська-Бойчук, І. Падалка, І. Їжакевич, В. Касіян, М. Дерегус зробили значний внесок у розвиток графічної шевченкіани.
Жанр історичної романістики розвивають Р. Іваничук, Ю. Мушкетик, Р. Федорів. Роман "Орда" Р. Іваничука певною мірою продовжує традицію І. Нечуя-Левицького, А. Кащенка.
Значну роботу розбудови музичної культури у Західній Україні проводили композитори І. Лаврівський, С. Воробкевич, В. Матюк, А. Вахнянин, О. Нижанківський, Д. Січинський, В. Барвінський, С. Людкевич.
Серед режисерів 70-х років відомі А. Скибенко і С. Сміян. У 80-ті роки впевнено заявила про себе нова генерація режисерів — В. Афанасьєв, О. Бєляцький, В. Загорутко, В. Козьменко-Делінде, О. Король, І. Равицький, М. Шейко.
Розвиток національного театру 90-х років пов'язаний з новаторською діяльністю таких режисерів, як І. Борис, Р. Віктюк, С. Данченко, С. Мойсеєв, В. Петров та ін.
18.Науково-технічний прогрес та мистецтво.
С бурным развитием в XIX в. естественных и точных наук, а позже и гуманитарных (на новой научной основе) предпринимаются активные попытки подхода к искусству с позиций этих наук. Внутри них и на их стыках начинают складываться практически отдельные дисциплины, посвященные искусству. В этом плане можно указать на психологию искусства (выросшую внутри психологии и экспериментальной эстетики), социологию искусства, семиотику искусства, информационную эстетику, морфологию искусства, герменевтику искусства, феноменологию искусства и некоторые другие. Каждая из этих дисциплин занималась каким-то одним аспектом искусства или группой его функций, часто забывая или сознательно исключая из рассмотрения сущностные вопросы искусства – его эстетическое ядро, что наряду с другими факторами привело во второй половине ХХ в., на чем мы остановимся подробнее в Разделе втором, к полному размыванию границ искусства как художественно-эстетического феномена.
Этому отчасти способствовало и появление в ХХ в. ряда новых видов искусства, основанных на достижениях новейшей техники: фотографии, кино, дизайна, телевидения, видеоклипа, оснащенных супертехническими достижениями шоу, компьютерных и сетевых арт-проектов, «сетевого искусства» (нет-арт). Начав с выработки своей поэтики, основывающейся на традиционной эстетике, многие из них очень скоро существенно расширили само понимание эстетического или вообще отказались от него, активно пополнив поле пост -культуры.
Помимо философской эстетики теоретическими вопросами искусства, начиная с периода итальянского Возрождения, занимались и сами мастера искусства – писатели, поэты, художники, музыканты и активизировавшиеся в Новое время теоретики искусства и отдельных искусств (искусствоведы). Свои представления об искусстве сложились в руслах основных исторических и стилевых направлений в истории искусства – итальянского Возрождения, маньеризма, барокко, классицизма, романтизма, реализма, символизма. В результате к первой трети ХХ в. в культуре сформировалось полисемантичное многоуровневое смысловое поле философии искусства, включавшее и некий общий для европейско-средиземноморской культуры комплекс сущностных характеристик искусства, и множество частных пониманий, нередко диаметрально противоположных по своему смыслу, но в целом вписывающихся в общее поле классической европейской философии искусства.
