2. Об’єм екстренної медичної допомоги:

2.1. Внутрішньовенно струменево увести 40 мл 40% розчину глюкози. При відсутності ефекту – перейти на внутрішньовенне краплинне уведення 5% розчину глюкози до рівня цукру крові 8-16 ммоль/л.

2.2. При неефективності заходів згідно п.1 – увести 1 мл 0,1% розчину адреналіну підшкірно і 1 мл глюкагону внутрішньовенно.

2.3. Гідрокортизон – увести внутрішньовенно в дозі 250-500 мг або преднізолон в дозі 30-60 мг. При подальшому зниженні АТ додатково увести 1 мл 0,5% розчину ДОКСА і 0,3-0,5 мл 1% розчину мезатону підшкірно.

2.4. Для покращення метаболізму глюкози увести внутрішньом’язово 100 мг кокарбоксилази і 5 мл 5% розчину аскорбінової кислоти.

Ситуаційна задача 2.20.

Хворий П., 47 років, хворіє на цукровий діабет та артеріальну гіпертензію більше 15 років. Зазвичай щоденно приймає 2000 мг сіофору. Два дні тому назад після прийому неякісної їжі з'явились блювання, часті, рідкі випорожнення (10-12 разів на добу). В зв'язку із зазначеними ознаками, хворий сам відмінив прийом сіофору. На 4-й день після цього у нього з'явились спрага, сонливість, судоми м'язів нижніх кінцівок. Госпіталізований в палату денного стаціонару амбулаторії сімейної медицини.

Об'єктивно: свідомість відсутня; шкіра суха; тонус очних яблук знижений; дихання поверхневе, з частотою 35 уд/хв; пульс – 126 уд/хв, слабого наповнення; АТ – 80/42 мм.рт.ст.; язик сухий; живіт м'який; нижній край печінки виступає з-під реберної дуги на 4 см по l.medioclavicularis dextra. Рівень цукру в крові 14,9 ммоль/л, в сечі – 70 г/л, реакція сечі на ацетон негативна.

Діагноз: Цукровий діабет, інсулінонезалежний, середнього ступеня важкості, декомпенсований. Діабетична гіперосмолярна кома.

Еталон відповіді.

1. Тактика: надати екстренну медичну допомогу і скерувати хворого в ендокринологічне (терапевтичне) відділення лікарні.

2. Об’єм екстренної медичної допомоги:

2.1. З метою ліквідації дегідратації та гіперосмолярності плазми крові налагодити внутрішньовенне краплинне уведення гіпотонічного (0,45%) розчину натрію хлориду (вводити упродовж перших двох годин від початку лікування в кількості 1 л/год, а в подальшому 0,75-0,5 л/год під контролем функціонального стану серцево-судинної системи, осмолярності плазми крові, рівня калію та натрію крові і величини венозного тиску).

2.2. З метою подолання гіперглікемії увести інсулін короткої дії методом малих доз, тобто спочатку 10 ОД простого інсуліну внутрішньовенно струменево та 10 ОД внутрішньом’язово, відтак внутрішньовенно краплинно по 10 ОД/год до рівня глікемії нижче 18 ммоль/л. У подальшому введення інсуліну проводити зі швидкістю 4 ОД/год внутрішньовенно краплинно. При глікемії нижче 10 ммоль/л перейти на внутрішньом’язові ін’єкції інсуліну кожні 4 години по 4-6 ОД, до встановлення стабільної глікемії на рівні 8-10 ммоль/л.

2.3. Внутрішньовенно краплинно увести 4% розчин калію хлориду 20 мл (0,8 г).

Ситуаційна задача 2.21.

Хвора І., 19 років, хворіє на цукровий діабет 5 років. Отримує 19 ОД інсуліну короткої дії на добу. Два тижні тому назад перенесла пневмонію. Напередодні увечері стан хворої погіршився: посилились спрага, з'явився біль у животі, нудота, блювання, сонливість. Лікар амбулаторії сімейної медицини, оглянувши хвору І., відчув запах ацетону з рота хворої. Незабаром вона втратила свідомість.

Об'єктивно. Шкіра суха, дихання шумне, пульс – 120 уд/хв, малого наповнення, АТ – 85/49 мм.рт.ст. Язик сухий. На пальпацію живота хвора не реагує, нижній край печінки на 3 см виступає з-під краю ребрової дуги по l.medioclavicularis dextra. Рівень глюкози в крові 28 ммоль/л. Реакція сечі на ацетон – різко позитивна.

Діагноз: Цукровий діабет, інсулінозалежний, середнього ступеня важкості, декомпенсований. Діабетична кетоацидотична (гіперкетонемічна) кома.

Еталон відповіді.

1. Тактика: надати екстренну медичну допомогу і скерувати хвору в ендокринологічний стаціонар.