26. Форми організації навчально-виховного процесу при вивченні біології в школі : їх класифікація та визначення.

Сутність і класифікація форм навчання біології

Навчання — цілеспрямований процес передавання й засвоєння знань, умінь, навичок і спо­собів пізнавальної діяльності людини. Ефективність засвоєння знань учнями значною мірою залежить від форм організації навчальної ро­боти, які регламентують спільну діяльність учителя та учнів, визна­чають співвідношення різноманітних видів навчально-пізнавальної діяльності (індивідуальної, групової, колективної), ступінь активнос­ті учнів у цій діяльності й керівництва нею з боку вчителя.

Категорія «форма навчання» належить до головних у дидактиці, проте дослідники дещо розходяться в її тлумаченні й класифікації. Од­ні вважають, що форма навчання — це така організація навчально-піз­навальної діяльності учнів, яка відповідає різноманітним умовам її проведення (в кабінеті біології, в природі тощо) в процесі виховуючого навчання. Деякі педагоги виокремлюють загальні (фронтальна, групова, індивідуальна) та конкретні (урок, семінар, екскурсія, практичне за­няття тощо) організаційні форми навчання; інші — форми організації навчання (урок, домашня робота, семінар, практикум тощо) та форми організації навчальної роботи (фронтальні, групові та індивідуальні за­няття в системі уроку).

У російській методиці навчання біології усталилися такі форми навчан­ня: урок і пов'язані з ним обов'язкові екскурсії, домашні роботи, позауроч-ні роботи й необов'язкові позакласні заняття (індивідуальні, групові, або гурткові, й масові). Всі разом вони визначають систему форм організації навчання біології в середній школі, центральною ланкою якої є урок — ос­новна форма навчання (рис. 10.1).

Зміст категорії «форма навчання» в основному може бути роз­критий через зміст понять «система навчання», «форма навчального

заняття» і «форма навчальної діяльності учнів на занятті». Розглянемо суть цих понять.

Кожна сист ема навчання визначає організацію вивчення зміс­ту освіти в часі й просторі, яка передбачає: розподіл навчального ма­теріалу за роками з урахуванням вікових та індивідуальних особливос­тей учнів; засоби навчання; пріоритетні форми навчальних занять; роль учителя в організації навчально-пізнавальної діяльності учнів тощо.

Найпоширенішою в шкільній практиці є класно-урочна система, яка характеризується різноманітністю форм навчальних занять (урок, лекція, семінар, навчально-практичне заняття, екскурсія й т. д.).

Важливим компонентом системи навчання є навчальне заняття — обмежена в часі, здійснювана в певному місці з певною групою учнів ланка навчального процесу, в межах якої досягається частково завершена дидактична мета. Реалізація конкретних ди­дактичних цілей відбувається на заняттях за умов різної їх організації. У зв'язку з цим виокремлюють різні форми (способи) організації за­нять. Кожній формі навчального заняття притаманні пріоритетні види навчально-пізнавальної діяльності учнів або їх поєднання, а також ха­рактер керівництва цією діяльністю з боку вчителя. Важливими крите­ріями визначення конкретної форми заняття є рівень самостійності уч­нів, який вона передбачає, а також специфічність застосовуваних засо­бів навчання.

Наприклад, семінар характеризується високим рівнем самостійнос­ті учнів на всіх етапах його підготовки й проведення, а основними ви­дами діяльності школярів є: робота над літературою, результат якої — підготовка конспекту, реферату, доповіді, тез; виступ із відповідним повідомленням на занятті; участь у дискусії; аналіз, рецензування ви­ступів інших учнів тощо. Педагогічне керівництво діяльністю школя­рів має здебільшого опосередкований характер і передбачає складання плану семінару, визначення основних питань, які обговорюватимуть­ся, розподіл пізнавальних завдань між учнями, добір літератури, кон­сультування. На семінарському занятті вчитель організовує й спрямо­вує дискусії, підводить учнів до правильних висновків. Інший характер має діяльність учнів і відповідно вчителя, наприклад, на лекції, навчаль­но-практичному занятті тощо.

Третя складова змісту категорії «форма навчання» — форма навчальної діяльності уч н і в на за нят т і. Навчальна діяль­ність, як і всяка інша, передбачає мету, засоби, результат і власне процес діяльності. Мета як закон зумовлює способи здійснення й характер навчально-пізнавальної діяльності школярів, які, своєю чергою, визнача­ються вибраними на конкретних етапах методами навчання. Сама форма навчальної діяльності передбачає певний характер відношень, взаємодії між учнями в процесі цієї діяльності. Така взаємодія може мати колек­тивний або індивідуальний характер. Відповідно розрізняють колектив­ну та індивідуальну форми навчальної діяльності учнів (рис. 10.2).

 Рис. 10.2. Форми навчальної діяльності учнів

Колективна форма передба­чає наявність спільної мети, об'єднання зусиль учнів для її досягнення й як вищий ступінь такого об'єднання — розподіл функцій та обов'язків між учас­никами діяльності, співробітниц­тво, основане на взаємоповазі в процесі діяльності, а також від­повідальність кожного виконав­ця за результати праці перед ко­лективом.

Для організації  колективної діяльності учнів на уроках біоло­гії можна використовувати такі прийоми:   

• опрацювання   тексту  підручника;    

• складання    плану прочитаного; 

• взаємний обмін завданнями; 

• виконання завдань парами; 

• розв'язування вправ, уміщених у підручнику тощо.

Індивідуальна форма не вимагає спільної мети діяльності; кожен її учасник працює незалежно від інших відповідно до своїх навчальних можливостей у властивому йому темпі. Результати його роботи не по­значаються на результатах роботи інших.

Зазначені форми навчальної діяльності учнів можуть реалізовува­тися по-різному. Так, колективну форму можна реалізувати за групової або фронтальної (загальнокласної) роботи, а також роботи в парах; ін­дивідуальну — за індивідуальної, групової або фронтальної роботи. Остання передбачає одночасне виконання спільного завдання всіма учнями класу. Одна з важливих умов її реалізації — забезпечення по­шукового характеру навчально-пізнавальної діяльності учнів. Це мож­ливо в разі організації проблемного навчання, під час дискусій тощо. Для колективної форми в умовах групової роботи характерний розподіл учнів класу на декілька груп, кожна з яких разом виконує конкретне навчальне завдання — однакове для всіх груп або різне (наприклад, під час лабораторної роботи). При цьому можна передбачити не лише спільну роботу учнів — членів однієї групи, а й групову взаємодію як вищий рівень такої роботи. Прикладом групової діяльності учнів на уроках біології є виконання лабораторних і практичних робіт. Цей вид діяльності широко використовується й під час проведення біологічних екскурсій. За такої організації навчання вчитель здійснює керівництво діяльністю кожного з учнів опосередковано, через завдання, над якими працює група.

Різновид колективної форми навчально-пізнавальної діяльності уч­нів — робота в парах змінного складу. Суть її полягає в тому, що кожен учень працює по черзі з усіма учнями класу, виступаючи то в ролі вчи­теля, то в ролі учня. Практично це означає, що всі члени колективу пра­цюють один з одним, розв'язуючи при цьому спільне дидактичне завдання. Завдяки такій організації навчання не лише досягається глибоке усвідомлення учнями програмного матеріалу, а й формується зацікавленість в успіхах своїх товаришів тощо.

Індивідуальна форма навчально-пізнавальної діяльності в умовах фронтальної роботи передбачає виконання всіма учнями класу однако­вого за змістом завдання без будь-якої взаємодії між ними. Учні класу можуть виконувати індивідуальні завдання в складі певної групи, що формально утворюється за ознакою однакового для кожного учня зміс­ту завдання. В цьому разі йдеться про індивідуальну форму діяльності в умовах групової роботи.