28. Комбінований урок біології, його структура та характеристика етапів. Міжпредметні зв’язки на уроках біології.

У практиці роботи вчителів біології широко використовуються ком­біновані уроки, їхня структура залежить від завдань, які розв'язувати­муться на них. На етапі перевірки домашнього завдання вчитель біоло­гії може використовувати різноманітні методи контролю (індивідуаль­не усне опитування, фронтальна бесіда, письмова самостійна робота, біологічний диктант тощо), а під час вивчення нового матеріалу — різ­номанітні словесні й наочні методи навчання, а також лабораторно-практичний. Уроки цього типу доцільно проводити лише в початкових і частково — в середніх класах, бо за 45 хв майже неможливо розв'яза­ти кілька дидактичних завдань. У зв'язку з цим у старших класах ефек­тивніші одноцільові уроки.

Звичайний шкільний урок дає вдумливому вчителеві широкі мож­ливості для творчості. Досить часто вчителі стикаються з проблемою зниження рівня пізнавальної активності учнів на уроці, небажання пра­цювати самостійно, а то й просто навчатися. Причиною того, що учні втрачають інтерес до навчання, є, зокрема, одноманітність уроків. Яким же має бути сучасний урок, щоб збудити інтерес учнів? Відповідь єдина: творчим. Лише творчий підхід до уроку, його неповтор­ність, насиченість і різноманітність можуть забезпечити ефективність навчання. Одним зі шляхів розв'язання цієї проблеми є відхід від базо­вої моделі побудови уроку.

Останнім часом у шкільній практиці набувають поширення нетради­ційні уроки, наприклад уроки-змагання, уроки-диспути, уроки-віктори-ни, уроки-конференції, уроки-прес-конференції, уроки-подорожі, уро-ки-суди, уроки-концерти. Слід зазначити, що серед них немає жодного, який не можна було б віднести до уроку певного типу за відомими кла­сифікаціями. Вони лише відображають зовнішні ознаки того чи іншого заняття й не становлять принципово нової педагогічної категорії.

Більшість нетрадиційних уроків характеризуються використанням дидактичних ігор, які належать одночасно до двох сфер людської діяль­ності — гри й навчання. Різновидом дидактичної гри є рольова гра, яка передбачає рольову поведінку учасників. Під час нетрадиційних уроків, навчально-педагогічних, рольових і ділових ігор школярі не лише здо­бувають конкретні знання з певної теми, а й розвивають аналітичні здіб­ності, вчаться спілкуватися, робити висновки. Особливо слід відзначити роль нетрадиційних уроків в активізації навчально-пізнавальної діяль­ності учнів та формуванні їхнього пізнавального інтересу.

Міжпредметні зв'язки шкільного курсу біології

Засобом реалізації в шкільному навчанні інтег­раційних процесів у біології (див. п. 5.1) єміжпредметні зв'язки. Вони багатопланові за суттю та функціями, то­му досі ще немає єдиного їх означення. Одні автори вважають між­предметні зв'язки засобом формування в учнів розуміння взаємоза-лежностей явищ природи, інші — називають їх специфічною констру­кцією змісту освіти, а також одним із засобів інтеграції знань, треті — відносять їх до особливостей змісту освіти, що проявляється в узго­дженості навчальних програм, а в процесі навчання — в принципі сис­тематичності, четверті — вважають їх дидактичною умовою, що забезпечує послідовне відображення в змісті шкільних природничо-науко­вих дисциплін об'єктивних взаємозв'язків, які існують у природі. Очевидно, що обмежитись одним із названих аспектів для повного роз­криття суті міжпредметних зв'язків неможливо. їх слід розуміти шир­ше — як загальнопедагогічну категорію, що характеризує основні ком­поненти навчально-виховного процесу. Міжпредметні зв'язки є від­ображенням у навчально-виховному процесі принципу загального зв'язку, який належить до основних принципів діалектики. Це виявля­ється у висвітленні діалектичного взаємозв'язку між предметами та явищами природи, фактами й подіями суспільного життя у змісті освіти, розкритті всіх сторін цього взаємозв'язку за допомогою спе­ціальної організації викладання й навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Міжпредметні зв'язки виконують у навчанні біології низку функ­цій. Розглянемо їх.

Методологічна функція виражається в тому, що тільки на основі міжпредметних зв'язків можливе формування в учнів науково-гу­маністичних поглядів на природу, сучасних уявлень про її цілісність і розвиток, оскільки ці зв'язки сприяють відображенню в навчанні мето­дології сучасного природознавства. Знання, здобуті учнями на між-предметній основі, виконують провідну роль у пізнавальній діяльнос­ті. Все це підвищує продуктивність розумових процесів, закріплює на­вички узагальнення, використання діалектичних методів аналізу явищ.

Світоглядна функція міжпредметних зв'язків біології реалізується в тому, що вони спрямовані на засвоєння учнями найважливіших світоглядних ідей: еволюції; багаторівневої організації живої природи; взаємозв'язку біологічних систем із природним середовищем; саморе­гуляції та цілісності біологічних систем у мінливих умовах середови­ща; раціонального використання, охорони й відновлення природних ресурсів тощо.

Освітня функція міжпредметних зв 'язків полягає в тому, що з їх­ньою допомогою вчитель біології формує такі якості знань учнів, як системність, глибина, усвідомленість, гнучкість. Міжпредметні зв'яз­ки є засобом розвитку біологічних понять, сприяють засвоєнню зв'яз­ків між ними й загальними науково-природничими поняттями.

Розвивальна функція міжпредметних зв'язків визначається їхньою роллю в розвитку системного й творчого мислення учнів, у формуван­ні їхньої пізнавальної активності, самостійності, інтересу до пізнання природи. Міжпредметні зв'язки допомагають подолати предметну інертність мислення та розширюють кругозір учнів. Учитель біології, спираючися на зв'язки з іншими предметами, реалізує комплексний підхід до виховання.

Конструктивна функція міжпредметних зв'язків полягає в тому, що з їхньою допомогою вчитель біології вдосконалює зміст навчально­го матеріалу, методи й форми організації навчання. Для реалізації між­предметних зв'язків учителі з різних предметів природничо-наукового циклу мають спільно планувати комплексні форми навчальної та поза-класної роботи, що передбачає їхню обізнаність із підручниками й про­грамами суміжних дисциплін.

У методиці виокремлюють три рівні міжпредметних зв 'язків шкіль­ної біології: теоретичний, емпіричний, практичний.

Для всебічної характеристики поняття «міжпредметні зв'язки» істотне значення має їх класифікація. Відомі класифікації за структур­ними елементами навчальних предметів (К. П. Корольова), за змістом навчального матеріалу (В. М. Федорова, Д. М. Кірюшкін), за метою використання суміжних знань (Н. М. Черкес-Заде), за видами знань (Л. П. Борошна).

Розглянемо класифікації міжпредметних зв'язків за структурними елементами навчальних предметів та за видами знань.

Як відомо, знання, що їх учні здобувають у процесі навчання, мож­на поділити на три групи: знання змісту навчального матеріалу, які є основою формування в свідомості учнів наукової картини світу; знан­ня способів діяльності, що лежать в основі формування в учнів умінь пізнавати дійсність; знання, на основі яких формуються мотиви на­вчання. Багато з цих знань мають міжпредметний характер, наприклад, поняття «речовина», «енергія», «рух», «розвиток», фундаментальні за­кони (збереження речовини, періодичності), теорії (будови речовини, електролітичної дисоціації). Сповна розкрити їх засобами лише одного предмета неможливо. Це стосується також способів діяльності й моти­ваційних знань. За розглядувального підходу класифікація між­предметних зв'язків набуває такого вигляду:

/.  Зв 'язки між: знаннями з окремих предметів, що стосуються зміс­ту навчального матеріалу:

1. зумовлені вивченням одних і тих самих фактів (явищ, процесів,  подій);

2. зумовлені вивченням одних і тих самих понять;

3. зумовлені вивченням (застосуванням) одних і тих самих законів,  теорій, формуванням світоглядних ідей.

Розділ 5   Зміст шкільної біологічної освіти

//. Зв 'язки між: знаннями окремих предметів, що стосуються спосо­бів діяльності учнів:

1. зумовлені формуванням (використанням) основних прийомів  розумової діяльності (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення,  конкретизація, абстрагування, аналогія);

2. зумовлені формуванням (використанням) основних прийомів  навчальної роботи, що стосуються як загальної її організації  (планування, самоконтроль у процесі виконання, раціональне  чергування праці й відпочинку), так і власне учіння (прийоми ро­  боти з книжкою, з наочним матеріалом, приладами, прийоми за­  стосування знань тощо), а також використанням одного й того  самого методу пізнання (дослідження) реального світу (спосте­  реження, експеримент, моделювання, математичні методи тощо).

///. Зв 'язки мок знаннями з окремих предметів, що стосуються фор­мування мотивів навчання:

1. зумовлені розкриттям практичного значення наукових знань і  методів пізнання навколишнього світу;

2. зумовлені розкриттям значення засвоєння учнями прийомів ро­  зумової діяльності та практичних умінь і навичок.

Для реалізації вчителем міжпредметних зв'язків потрібен раціональ­ний взаємний розподіл у часі вивчення навчального матеріалу. Це зу­мовило класифікацію міжпредметних зв'язків за часо­вою ознакою:

• попередні зв 'язки, коли в процесі навчання використовують мате­  ріал, уже відомий учням із попередніх уроків. Наприклад, виклада­  ючи закони діалектики, учитель ілюструє їх, спираючися на знання  учнів із фізики, хімії, біології та інших дисциплін;

• супутні зв 'язки, коли розглядаючи певне питання, використовують  матеріал суміжного предмета, що вивчається в той самий час;

• перспективні зв'язки, коли для пояснення певного положення чи  факту необхідні знання, яких учні набудуть пізніше, вивчаючи пев­  ні предмети. Розглядаючи, наприклад, живлення рослин, учитель не  має змоги розкрити механізм цього процесу, оскільки тут потрібно  послатися на явище капілярності, з яким учні ще не знайомі. Тому  він залишає це питання відкритим, зазначаючи, що відповідь на  нього учні дістануть пізніше на уроках фізики. Учитель фізики в процесі вивчення явища капілярності може використати це питання

для створення проблемної ситуації.

Міжпредметні зв'язки можуть мати внутрішньоцикловий (зв'язок між предметами одного циклу) й міжцикловий (зв'язок між предмета­ми різних циклів) характер. Важливу роль у навчальному процесі відіграють внутрішньопредметні (внутрішньокурсові) зв'язки (між фак­тами, поняттями, законами, теоріями, що вивчаються в межах одного предмета, а також між прийомами діяльності та вміннями, що при цьо­му використовуються чи формуються). Вони, хоч і не належать до між-предметних, проте виконують подібні функції.

Міжпредметні зв'язки реалізуються поетапно. Перший етап перед­бачає підготовку вчителів до роботи над проблемою, її теоретичне осмислення. На цьому етапі слід визначити ті аспекти, над якими до­цільно працювати найближчим часом і в перспективі. Не слід прагнути відразу охопити всі сторони проблеми; треба вводити її в навчальний процес поступово. Успішну реалізацію міжпредметних зв'язків визна­чають цілеспрямованість і узгодженість дій усіх учителів. Основні пи­тання теорії і практики міжпредметних зв'язків доцільно обговорюва­ти на засіданнях педагогічної ради, нарадах, де виробляється єдиний підхід, окреслюються напрями роботи педагогічного колективу з даної проблеми, аналізується виконане, вносяться відповідні корективи в плани на майбутнє. Наприклад, на загальношкільні вчительські фору­ми варто виносити такі теми: «Система міжпредметних зв'язків у про­цесі вивчення навчальної теми», «Міжпредметні зв'язки на уроках сис­тематизації та узагальнення знань», «Методи й прийоми використання міжпредметного матеріалу», «Основні шляхи формування узагальне­них умінь і навичок навчальної діяльності учнів», «Міжпредметні зв'яз­ки в позакласній роботі з учнями».

Для успішного здійснення міжпредметних зв'язків учитель у кож­ному конкретному випадкові має чітко усвідомлювати, з якою метою і в якій формі встановлюється зв'язок. Виходячи із суті й класифікації міжпредметних зв'язків, виокремлюють такі напрями їх реалізації в навчальному процесі:

1. розширення, поглиблення відомостей про певний факт, поняття,  закон,теорію;

2. систематизація, узагальнення знань;

3. формування світоглядних висновків;

4. вироблення вмінь та навичок.

У межах кожного з цих напрямів використання міжпредметних зв'язків можна диференціювати за конкретнішими цілями. їх визна­чення залежить від змісту матеріалу, що вивчається на уроці, навчаль­но-виховних завдань, які при цьому розв'язуються. Наприклад, важли­вим аспектом четвертого напряму є формування в учнів уміння за­стосовувати знання з певного предмета в процесі вивчення інших дисциплін, а також у практичній діяльності.

Ефективність роботи з установлення міжпредметних зв'язків дося­гається плануванням. Доцільно планувати її за навчальними темами предмета. Конкретний зміст зв'язку, його місце в загальній канві уроку вчитель визначає, готуючися до заняття. Проте встановлення міжпред­метних зв'язків не має бути самоціллю. Треба, щоб вони органічно ви­пливали зі змісту навчального матеріалу, не порушували його структуру, логіку викладу й сприяли досягненню певних навчально-виховних цілей. До ефективних форм реалізації міжпредметних зв'язків належать міжпредметні семінари, диспути й конференції, комплексні екскурсії, практичні й самостійні роботи міжпредметного характеру, виконання спеціальних міжпредметних завдань тощо. Доцільне узагальнювальне повторення, що проводиться на міжпредметних уроках, які спільно го­тують учителі різних дисциплін.

Одиницею реалізації міжпредметних зв'язків є міжпредметні зав­дання, їх класифікують за навчально-виховною метою, за методом навчання, що використовується для здійснення зв'язку, за кількістю навчальних предметів, знання з яких потрібні для вирішення завдан­ня, за часовою ознакою тощо.

За навчально-виховною метою розрізняють такі міжпред­метні завдання:

• що розкривають міжпредметний зміст навчального матеріалу, відо­бражують «наскрізні» фактичні й теоретичні знання суміжних на­вчальних предметів (знання про спільні об'єкти вивчення);

. на формування загальних для різних предметів світоглядних висно­вків;

.    що сприяють формуванню міжпредметних умінь та навичок учнів. За  методом  навчання, що використовується для реалізації міжпредметного зв'язку, міжпредметні завдання поділяють на  репро­дуктивні, пошукові й проблемні.

5.7  Міжпредметні зв 'язки шкільного курсу біології

За кількістю відображених навчальних предметів бу­вають завдання, які розкривають дво-, багатопредметні (внутрішньо-циклові) та міжциклові зв'язки предметів різних циклів.

За часовою ознакою розрізняють ретроспективні, супутні та перспективні завдання.

Зрозуміло, що зазначені класифікації не виключають, а доповню­ють одна одну.