5.2 Основні закономірності прийому і оброблення інформації людиною-оператором

Людина-оператор сприймає інформацію, в основному, зоровим і слуховим аналізаторами, тільки в деяких випадках виявляється задіяним тактильний (“дотиковий”) аналізатор. Встановлено, що через органи зору людина отримує біля 90%, а через органи слуху – біля 10% всієї інформації. Тактильний, нюховий і смаковий аналізатори в операторський діяльності можна вважати практично не задіяними.

Наведене співвідношення 9:1 “на користь зорового аналізатора” підтверджує справедливість прислів’я “Краще один раз побачити, ніж десять разів почути”.

Кодування інформації здійснюється шляхом зміни рівня (значення) того чи іншого параметру сигналу: в звукових сигналах це зміна частоти коливань, гучності звуку, а в зорових сигналах – яскравості, частотного спектру (кольору). Навіть одні предмети на фоні інших ми бачимо тільки завдяки різній яскравості або кольору їх свічення.

З метою характеристики здібності людини розрізнювати сигнали різних інтенсивностей користуються поняттям диференційного порогу розрізнювання сигналів. Таким порогом називають найменшу різницю інтенсивності двох сигналів, при котрій людини розрізнює сигнали за їх інтенсивністю. Встановлено, що диференційний поріг розрізнення dJ пропорційний початковому рівню J сигналу:

,

де k – коефіцієнт пропорційності.

Наприклад, у більшості випадків позначка радіолокаційної цілі виявляється на екрані індикатора радіолокатора за рахунок більш яскравого її свічення порівняно з рештою площі індикатора (фону). Якщо ж яскравість фону збільшити, то для збереження тієї ж ймовірності виявлення позначки треба у стільки ж разів збільшити її яскравість.

Встановлено, що для зорового аналізатора k=0,01, для слухового аналізатора k=0,1 і для тактильного аналізатора k=0,3. Це означає, що людина спроможна відрізнити яскравість свічення одного предмету на фоні іншого, якщо різниця їх яскравостей складає не менше 0,01 від яскравості фону, тоді як звукові сигнали розрізнюються при відносній різниці їх гучностей 0,1 і більше.

Однак швидкість і точність розрізнення двох сигналів за інтенсивністю людино є максимальними, коли різниця їх інтенсивностей у 10-15 разів більше диференційного порогу розрізнення. Різниця інтенсивностей двох сигналів, при котрій забезпечуються максимальні значення швидкості і точності прийому інформації, що кодована з використання такої різниці, називається оперативним порогом розрізнення. Якщо різницю інтенсивностей сигналів, якою кодується інформація, збільшувати понад оперативний поріг прийому, то це не призведе до зміни характеристик швидкості і точності прийому інформації людиною. Це положення пояснюється рис. 5.1, де Vі означена швидкість прийому інформації, Δс – різниця рівней сигналів, якою кодується інформація.

З цього рисунка також видно, що максимальна можлива швидкість прийому інформації людиною не може перевищувати 6,5-7 бит/с.

Як відзначалось вище видимість предметів визначається не яскравістю їх свічення, а різницею яскравостей даного предмета і фону, тобто контрастом. У зв’язку з цим розрізнюють прямий і зворотний контрасти: у випадку прямого контрасту предмет, що спостерігається, має меншу яскравість, ніж фон, а у разі зворотного контрасту такий предмет яскравіший, ніж фон. Доказано, що у випадку кодування яскравістю швидкість і безпомилковість прийому інформації характеризуються більш високими показниками, коли використовують прямий контраст. Очевидно, це обумовлене тим, що в природі частіше зустрічається саме прямий контраст. Разом з тим відомо, що у більшості випадків світлові сигнали подаються оператору при зворотному контрасті. Зокрема, так спостерігаються сигнали на індикаторі радіолокатора і т.п. Але коли треба особливо привернути увагу оператора до відповідного сигналу, то його, за можливості, подають при прямому контрасті, прикладом чого може бути застосування так званої контурної індикації на екрані радіолокатора тощо.

Деякі особливості прийому звукової інформації слід враховувати у процесі ведення радіозв’язку. Зокрема, оптимальним вважається темп передачі 120 слів за хвилину, разом з тим збільшення темпу до 160 слів за хвилину не призводить до значного погіршення якості прийому. Довжина фрази, приблизно до 11 слів не впливає на якість прийому, тоді як за умови більшої довжини фрази якість стає помітно гіршою. Очевидно, цей фактор враховується при розробленні стандартної фразеології авіаційного радіозв’язку, в котрій фрази містять, як правило, менше десяти слів.

Якість прийому мовної інформації значно підвищується, якщо у процесі її передачі дотримуватись часових інтервалів між словами і словосполученнями.

Краще розпізнаються слова з наголошеним останнім, гірше – першим складом.

Коли гучність мови і шумів (перешкод) рівні, кількість випадків правильного розпізнання шестискладових слів, приблизно, в 3,5 разів більша, ніж односкладових слів.