68. Сім’я: визначення, види та тенденції розвитку. Альтернативні форми сім’ї на сучасному етапі.

Сім’я – соціальний інститут і мала соціальна група, що має історично визначену організацію, члени якої пов’язані родиними стосунками, спільним побутом і взаємною моральною відповідальністю дорослі члени якої беруть на себе відповідальність за опіку над дітьми.

Фактично в усіх суспільствах ми можемо ідентифікувати те, що соціологи та антропологи називають нуклеарною сім’єю: це двоє дорослих, які живуть в одній оселі з власними або всиновленими дітьми. Коли близькі родичі живуть у тій самій оселі з якимось подружжям та їхніми дітьми або перебувають у постійному й тісному зв’язку одні з одними, ми говоримо про розширену сім’ю. В західних суспільствах сім’я асоціюється з моногамією: для чоловіка й для жінки вважається незаконним бути одруженими більше, аніж з одним індивідом водночас. Існує також полігамія – такий різновид шлюбу, який допускає чоловікові (полігінія) або жінці (поліандрія) мати більше одного партнера водночас. Залежно від сфери вибору чоловіка або жінки розрізняють ендогамні (укладаються між партнерами однієї соц.групи) та екзогамні (між партнерами з різних соц.груп). Залежно від ієрархії престижу та влади: патріархальні (влада належить чоловікові), матріархальні (влада у жінки), егалітарні (влада розподіляється порівну між чоловіком та жінкою). Коли молоді мешкають у домі батьків чоловіка, мова йде про патрилокальну сім’ю, а коли у домі батьків жінки – матрилокальна.

Наприклад, британська родина патрилінійна та нелокальна. Патрилінійна спадковість означає, що діти беруть собі прізвище батька, та й власність звичайно передається по чоловічій лінії. Але багато суспільств у світі є матрилінійними, де прізвище, а часто й власність, передаються по жіночій лінії. Розмаїття форм сім’ї і далі існує в різних суспільствах у всьому світі. Найважливіші зміни, які сьогодні відбуваються у всьому світі, такі: - існує загальна тенденція вільно обирати собі дружину чи чоловіка. – рівень сексуальної свободи зростає, де раніше суворо обмежувалися. – права жінки визнаються дедалі ширше як у питаннях укладення шлюбу, так і в опрацюванні рішень у сім’ї. – шлюби між родичами стають менш звичним явищем. – розширені сім’ї та ін.групи спорідненості знижують свій вплив.

69.Деякі приховані сторони сімейного життя:насильство щодо дітей, жінок та чоловіків.

Насильство в сім'ї — це теж переважно пріоритет чоловіка. Ми мо­жемо визначити домашнє насильство як застосування фізичної сили одним із членів родини до іншого або інших. Дослідження показу­ють, що найпершими об'єктами насильства знову ж таки стають діти, надто ж малі діти віком до шести років. Другий широко роз­повсюджений вид — це насильство чоловіків стосовно жінок. Проте буває, що й жінки вдаються до домашнього насильства, спрямовано­го проти малих дітей та проти своїх чоловіків.

Сімейний дім сьогодні — найнебезпечніше місце в усьому суспільстві. Якщо вдатися до статистики, то особа будь-якого віку й будь-якої статі з набагато більшою ймовірністю може стати жертвою напа­ду п себе вдома, аніж уночі на вулиці. Одне з чотирьох убивств, які здійснюються у Британії, — це вбивство одного члена родини іншим. Іноді доводиться чути думку, що жінки чинять не менше насиль­ства у себе вдома проти дітей та своїх чоловіків, аніж ці останні. Деякі опитування справді показують, що жінки б'ють чоловіків іноді не рідше, ніж навпаки. Проте насильство з боку жінок .має більш обмежений і епізодичний характер, аніж чоловіче насильство, й жін­ки рідко завдають своїм жертвам серйозної фізичної шкоди. «Биття жінок» — регулярну знущання чоловіків над жінками — не має справжнього еквіваленту з протилежного боку. Чоловіки, які фі­зично кривдять своїх, дітей, теж роблять це набагато систематичніше, аніж жінки, і їхні знущання залишають набагато триваліший слід.

Чому домашнє насильство настільки поширене? Тут можна на­звати цілу пияку чинників. Один із них — це поєднання емоційної на­пруги та персональної інтимності, характерне для родинного життя. Родинні стосунки часто заряджені сильними емоціями, коли любов і ненависть часто змішуються. Сварки, що спалахують у домашньому середовищі, породжують антагонізми, які не відчуваються так гостро в інших соціальних контекстах. Те, що спочатку здається дріб'яз­ковим інцидентом, може спричинитися до справжньої ворожнечі між подружжям або між батьками й дітьми. Чоловік, толерантний до ексцентричності в поведінці інших жінок, може вкрай розлютитися, якщо його дружина надто розбалакається десь на вечірці або розкриє інтимні подробиці, які йому хотілося б зберегти в таємниці.

Другий чинник — це те, ЩФ чимало виявів насильства в родині лю­ди толерують, а іноді схвалюються. Та хоча суспільне санкціоновані фор­ми сімейного насильства й носять обмежений характер, вони легко мо­жуть вилитися в значно небезпечніші прояви. Не так багато знайдеть­ся дітей у Британії, яких би котрийсь із батьків не ляснув або прина­ймні легенько не вдарив. Такі вчинки часто відверто схвалюються людьми сторонніми й навряд чи розцінюються як вияви «насильства». Якщо ж дитину лясне десь у крамниці хтось чужий за те, що вона щось не так зробила або сказала, це буде сприйнято зовсім інакше. Проте насильство залишається насильством, хоч би хто його здійснював.