- •1. Початок позитивізму в соціології: уявлення про суспільство о. Конта та його закон трьох станів людського знання
- •2. Можливості ідеї еволюції. Г. Спенсер та суспільство як біологічний організм, що розвивається. Соціальні інститути та їх види.
- •3. Спростування уявлень про суспільство к.Маркса та Просвітництва: вчення про воєнне і індустріальне суспільства г.Спенсера
- •4. Соціологізм е.Дюркгайма: вчення про суспільство. Теорії суспільного розподілу праці, соціальної аномії та солідарності.
- •5. Позитивізм е. Дюркгайма: соціальні факти та особливості їхнього дослідження (на прикладі самогубства).
- •6. Буття людини в суспільстві: погляд Маркса на фактори формування людини. Уявлення про відчужену людину Маркса.
- •7. Діалектика базису і надбудови в соціологічній концепції к. Маркса.
- •8. Розуміюча соціологія м. Вебера: категорія розуміння, віднесення до цінностей та ідеальні типи.
- •10. Соціологічний аспект психоаналізу: з. Фройд.
- •9. Вплив психології на концепцію людини в соціології XX століття: основні положення теорії соціального обміну Дж. Хоманса. Тлумачення влади та соціальної стратифікації.
- •11. Проблема порядку в західній соціології XX століття: структурний функціоналізм т.Парсонса.
- •12. «Велика Відмова» г.Маркузе: неомарксистське прочитання психоаналізу
- •13. Соціальна роль: визначення та головні положення рольової теорії. Рольові конфлікти та рольова напруга: межі метафори “театру”.
- •Соціальні інститути: визначення, функції та підґрунтя виникнення.
- •15.Соціальний статус: визначення, види. Відмінність від соціальної ролі.
- •16. Антропологічний сенс інституціоналізації та соціальної ролі.
- •17. Соціальна стратифікація ,як ознака нерівності суспільства: визначення, критерії принципи та наслідки.
- •21. Порівняльна характеристика теорій соц. Стратифікації: функціональна, (нео)вебер. Та (нео)марксистські перспективи.
- •22. Класовий поділ сучасних західних суспільств: види класів та критерії класового розшарування. Зміни класової структури сучасних західних суспільств та методи її дослідження.
- •25. Системи/моделі соціальної стратифікації: рабство, касти, стани та класи.
- •26. Концепція середнього класу: історичні витоки та демістифікація підґрунтя.
- •27. Соціально-економічна стратифікація українського суспільства.
- •28. Тенденції розвитку процесів соціальної стратифікації українського суспільства. Наслідки соціального розшарування сучасного українського суспільства.
- •29. Середній клас в Україні: соціально-економічні характеристики та особливості вимірювання.
- •30. Гендерний вимір соціальної стратифікації та його наслідки: випадок сучасних західних суспільств.
- •Наслідки гендерної стратифікації: здоров’я та добробут, продуктивність праці, система урядування.
- •32. Теорія патріархату як спроба концептуального осягнення гендерної нерівності: економічні та психоаналітичні пояснення.
- •Феміністичний погляд на головні причини гендерної нерівності: економічні та психоаналітичні пояснення.
- •34.Основні категорії гендерної соціології :стать, категорія статі, гендер та андрогінна особистість.
- •35. Соціальні та біологічні відмінності між чоловіками та жінками
- •Конкуруючі пояснення процесу формування гендерної ідентичності та сексуальності: з. Фройд та н. Ходоров.
- •37.Генеральна стратифікація сучасного українського суспільства та її наслідки.
- •38. Пояснення суспільства через звертання до природи людини: ч. Дарвін та соціобіологія.
- •Неспеціалізована інстинктуальна організація людини як підґрунтя виникнення суспільства: теорія соціального конструювання реальності п. Бергера та т. Лукмана.
- •40. Соціалізація: визначення, принципи, види та агенти. Відмінності між соціалізацією дорослих та дітей. Випадки „мауглі” та госпіталізм.
- •41. Девіантна поведінка та її різновиди: головні підходи до визначення понять. Позитивні та негативні наслідки для суспільства.
- •42.Девіантна, деліквентна та злочинні види поведінки:біологічні, психологічні та соціологічні пояснення.
- •43. Соціологічний погляд на девіантну, делінквентну та злочинну види поведінки: перспективи структурного функціоналізму та символічного інтеракціонизму.
- •44.Сучасний стан явної та латентної світової злочинності.
- •45. Соціально-психологічні риси злочинців та особливості їхнього вимірювання.
- •46. Соціологічні виміри явної та латентної злочинності в Україні.
- •47.Культура як соціальна система:визначення поняття та фундаментальні ознаки.
- •48.Мова як фактор творення суспільства та людини: деякі поняття, гіпотези та результати сучасної соціолінгвістики.
- •Дихотомічне уявлення про сутність наукового знання: інтерналізм та екстерналізм.
- •Головні особливості соціологічної перспективи дослідження наукового знання та науки: розуміння знання та принципів його вивчення.
- •51. Природа наукового факту в соціології: теоретична насиченість vs. Погляду з боку вічності.
- •52. Фактори виникнення та розвитку соціології як нової науки (на прикладі концепції Конта)
- •Екстерналістське бачення соціологічних методів: концепція подвійної легітимізації (на прикладі контент-аналізу).
- •56. Соціологічні дослідження визначення, види функції та основні категорії.
- •Кількісні та якісні види досліджень: спільне та відмінне.
- •58. Різновиди якісних соціологічних досліджень та їхні евристичні можливості.
- •59. Основні категорії соціологічного дослідження: теорія, гіпотеза, операціоналізація, надійність. Види кореляцій.
- •60. Вимірювання: визначення, види, основні проблеми та шляхи їхнього подолання
- •61.Валідність та надійність соціологічної інформації:визначення, види та співвідношення.
- •62.Вибірка та її види. Репрезентативність та процедури її досягнення.
- •63.Опитування та його види. Переваги та недоліки.
- •64. Інтервю, як вид опитування. Основні проблеми та шляхи подолання.
- •65. Шкалування як засіб узгодження компонентів операціоналізма та пов’язані із ним проблеми. Шкалування за Лайкертом та Гуттманом.
- •66. Шкалування як засіб узгодження компонентів операціоналізма та пов’язані із ним проблеми. Особливості шкалування за Терстоуном та метод семантичного диференціалу.
- •67. Контент-аналіз як метод одержання соціологічних даних: види, можливості та особливості застосування.
- •68. Сім’я: визначення, види та тенденції розвитку. Альтернативні форми сім’ї на сучасному етапі.
- •69.Деякі приховані сторони сімейного життя:насильство щодо дітей, жінок та чоловіків.
- •70. Сім’я та розмаїття спроб її концептуального осягнення (соціобіологія, структурний функціоналізм, теорія соціального обміну та економічний підхід).
68. Сім’я: визначення, види та тенденції розвитку. Альтернативні форми сім’ї на сучасному етапі.
Сім’я – соціальний інститут і мала соціальна група, що має історично визначену організацію, члени якої пов’язані родиними стосунками, спільним побутом і взаємною моральною відповідальністю дорослі члени якої беруть на себе відповідальність за опіку над дітьми.
Фактично в усіх суспільствах ми можемо ідентифікувати те, що соціологи та антропологи називають нуклеарною сім’єю: це двоє дорослих, які живуть в одній оселі з власними або всиновленими дітьми. Коли близькі родичі живуть у тій самій оселі з якимось подружжям та їхніми дітьми або перебувають у постійному й тісному зв’язку одні з одними, ми говоримо про розширену сім’ю. В західних суспільствах сім’я асоціюється з моногамією: для чоловіка й для жінки вважається незаконним бути одруженими більше, аніж з одним індивідом водночас. Існує також полігамія – такий різновид шлюбу, який допускає чоловікові (полігінія) або жінці (поліандрія) мати більше одного партнера водночас. Залежно від сфери вибору чоловіка або жінки розрізняють ендогамні (укладаються між партнерами однієї соц.групи) та екзогамні (між партнерами з різних соц.груп). Залежно від ієрархії престижу та влади: патріархальні (влада належить чоловікові), матріархальні (влада у жінки), егалітарні (влада розподіляється порівну між чоловіком та жінкою). Коли молоді мешкають у домі батьків чоловіка, мова йде про патрилокальну сім’ю, а коли у домі батьків жінки – матрилокальна.
Наприклад, британська родина патрилінійна та нелокальна. Патрилінійна спадковість означає, що діти беруть собі прізвище батька, та й власність звичайно передається по чоловічій лінії. Але багато суспільств у світі є матрилінійними, де прізвище, а часто й власність, передаються по жіночій лінії. Розмаїття форм сім’ї і далі існує в різних суспільствах у всьому світі. Найважливіші зміни, які сьогодні відбуваються у всьому світі, такі: - існує загальна тенденція вільно обирати собі дружину чи чоловіка. – рівень сексуальної свободи зростає, де раніше суворо обмежувалися. – права жінки визнаються дедалі ширше як у питаннях укладення шлюбу, так і в опрацюванні рішень у сім’ї. – шлюби між родичами стають менш звичним явищем. – розширені сім’ї та ін.групи спорідненості знижують свій вплив.
69.Деякі приховані сторони сімейного життя:насильство щодо дітей, жінок та чоловіків.
Насильство в сім'ї — це теж переважно пріоритет чоловіка. Ми можемо визначити домашнє насильство як застосування фізичної сили одним із членів родини до іншого або інших. Дослідження показують, що найпершими об'єктами насильства знову ж таки стають діти, надто ж малі діти віком до шести років. Другий широко розповсюджений вид — це насильство чоловіків стосовно жінок. Проте буває, що й жінки вдаються до домашнього насильства, спрямованого проти малих дітей та проти своїх чоловіків.
Сімейний дім сьогодні — найнебезпечніше місце в усьому суспільстві. Якщо вдатися до статистики, то особа будь-якого віку й будь-якої статі з набагато більшою ймовірністю може стати жертвою нападу п себе вдома, аніж уночі на вулиці. Одне з чотирьох убивств, які здійснюються у Британії, — це вбивство одного члена родини іншим. Іноді доводиться чути думку, що жінки чинять не менше насильства у себе вдома проти дітей та своїх чоловіків, аніж ці останні. Деякі опитування справді показують, що жінки б'ють чоловіків іноді не рідше, ніж навпаки. Проте насильство з боку жінок .має більш обмежений і епізодичний характер, аніж чоловіче насильство, й жінки рідко завдають своїм жертвам серйозної фізичної шкоди. «Биття жінок» — регулярну знущання чоловіків над жінками — не має справжнього еквіваленту з протилежного боку. Чоловіки, які фізично кривдять своїх, дітей, теж роблять це набагато систематичніше, аніж жінки, і їхні знущання залишають набагато триваліший слід.
Чому домашнє насильство настільки поширене? Тут можна назвати цілу пияку чинників. Один із них — це поєднання емоційної напруги та персональної інтимності, характерне для родинного життя. Родинні стосунки часто заряджені сильними емоціями, коли любов і ненависть часто змішуються. Сварки, що спалахують у домашньому середовищі, породжують антагонізми, які не відчуваються так гостро в інших соціальних контекстах. Те, що спочатку здається дріб'язковим інцидентом, може спричинитися до справжньої ворожнечі між подружжям або між батьками й дітьми. Чоловік, толерантний до ексцентричності в поведінці інших жінок, може вкрай розлютитися, якщо його дружина надто розбалакається десь на вечірці або розкриє інтимні подробиці, які йому хотілося б зберегти в таємниці.
Другий чинник — це те, ЩФ чимало виявів насильства в родині люди толерують, а іноді схвалюються. Та хоча суспільне санкціоновані форми сімейного насильства й носять обмежений характер, вони легко можуть вилитися в значно небезпечніші прояви. Не так багато знайдеться дітей у Британії, яких би котрийсь із батьків не ляснув або принаймні легенько не вдарив. Такі вчинки часто відверто схвалюються людьми сторонніми й навряд чи розцінюються як вияви «насильства». Якщо ж дитину лясне десь у крамниці хтось чужий за те, що вона щось не так зробила або сказала, це буде сприйнято зовсім інакше. Проте насильство залишається насильством, хоч би хто його здійснював.
