- •Предмет та завдання методики викладання економіки
- •5. Сутність економічної освіти
- •Професіограма викладача економіки та характеристика її компонентів
- •3. Культурологічні аспекти економічної освіти, та характеристики компонентів економічної культури
- •4. Державні стандарти економічної освіти
- •6. Мотивація як складова процесу економічного навчання.
- •7. Характеристика освітніх та освітньо-кваліфікаційних рівнів
- •9.Нормативно-методичне забезпечення процесу економічного навчання
- •8.Поняття змісту економічної освіти та характеристика його компонентів
- •10. Нетрадиційні форми організації економічного навчання та їх характеристика
- •11. Двобічний характер процесу економічного навчання
- •12. Засоби навчання у викладанні економічних дисциплін, їх класифікація
- •13. Мета та функції економічного навчання
- •15. Словесні методи у системі економічного навчання
- •14. Загальна характеристика методів економічного навчання та їх функції
- •16. Практичні методи в організації процесу економічного навчання
- •17. Використання наочних методів у процесі економічного навчання
- •18. Системи організації навчання (шкільна, вузівська) у вирішанні задач економічної освіти
- •19. Урок як форма організації економічного навчання в школі.
- •20. Типологія, макро- та мікроструктура уроків з економіки
- •21. Шкільна лекція з економіки
- •22. Лекція як форма організації економічного навчання у вищому навчальному закладі
- •23. Семінарські заняття у системі вищої освіти
- •24. Оцінювання результатів економічного навчання та контроль успішності тих, хто навчається
- •25. Методи контролю і самоконтролю в організації процесу економічного навчання
- •26. Види контролю у системі економічного навчання
- •27. Сутність та характеристика тестового контролю знань з економіки
- •28. Пояснювально-ілюстративний вид навчання у викладанні
- •29. Програмоване навчання у системі економічної освіти
- •30. Проблемне навчання у засвоєнні економічних знань, формуванні умінь та навичок тих, хто навчається
- •31. Імітаційно-ігрове навчання у сучасній системі економічної освіти
- •31. Імітаційно-ігрове навчання у сучасній системі економічної освіти
- •32. Загальна характеристика педагогічних технологій та їх роль в
- •33. Інтерактивна технологія економічного навчання
- •35. Метод «мозкового штурму» та його реалізація в процесі
- •34. Характеристика методів інтерактивного навчання
- •36. Дискусія як метод активізації процесу економічного навчання
- •37. Сутність та етапи проведення аналізу економічних ситуацій
- •38. Нові інформаційні технології в організації процесу економічного навчання
- •39. Технологія дистанційної економічної освіти
- •40. Активізація навчання в економічній освіті
- •46. Факультативні заняття з економіки у середній школі
- •47. Позакласна робота з економіки у середній школі
- •48. Використання змагальних методів в процесі економічного навчання
- •49. Організація самостійної роботи при вивченні економічних дисциплін
- •50. Інтерактивні методи навчання
Професіограма викладача економіки та характеристика її компонентів
Професіограма вчителя-вихователя є свого роду реєстром, що включає сукупність особисто-ділових рис, певний об'єм суспільно-політичних, психолого-педагогічних й спеціальних знань, а також програму педагогічних умінь й навичок, необхідних для виконання вчителем його повсякденних професійних обов'язків. У педагогіці вищої школи вважається загально визнаним, що професійні вимоги до викладача повинні складатися з трьох основних комплексів: загальногромадянські риси; риси, що визначають специфіку професії вчителя; спеціальні знання, уміння й навички з предмету (спеціальності). Професіограму викладача економіки, доречно розглядати, на наш погляд, як систему компонентів, які відтворюють:
1 економічну компетентність;
2 володіння навичками та вміннями передачі знань;
3 готовність до творчої діяльності;
4 готовність до педагогічної взаємодії
5 здатність до самоосвіти, самовдосконалення.
Психологи, обґрунтовуючи професіограми, удаються до визначення переліку педагогічних здібностей, що являють собою синтез багатьох якостей розуму, почуттів й волі особистості. В.О. Крутенький відокремлює дидактичні, академічні, перцептивні, мовні, організаторські, авторитарні, комунікативні здібності, а також педагогічну уяву й здібність до розподілу уваги. О.І. Щербаков до найважливіших педагогічних здібностей відносить дидактичні, конструктивні, перцептивні, експресивні, комунікативні та організаторські здібності. Моральне виховання у вищому педагогічному навчальному закладі ґрунтується на засвоєнні програмного матеріалу, передбаченого навчальними планами з окремих предметів і дисциплін. Кожний викладач має застосовувати з цією метою свій предмет. Узагальнений варіант найважливіших рис педагогічної креативності С.О.Сисоєвої:1) високий рівень соціальної і моральної свідомості;2) пошуково-проблемний стиль мислення;3) розвинені інтелектуально-логічні здібності (вміння аналізувати, обґрунтовувати, пояснювати, виділяти головне тощо);4) проблемне бачення;5) творча фантазія, розвинене уявлення;6) специфічні особистості якості (сміливість, готовність до ризику, цілеспрямованість, допитливість, самостійність, наполегливість, ентузіазм);7) специфічні ведучі мотиви (необхідність реалізувати своє "Я", бажання бути визнаним), творчий інтерес, захопленість творчим процесом, прагнення досягти найбільшої результативності в конкретних умовах праці);8) комунікативні здібності;9) здатність до самоуправління;10) високий рівень загальної культури і високий рівень моральної культури. Серед загальних вимог до викладача такі:1. Загальногромадянські риси:широкий світогляд. принциповість і стійкість переконань;громадська активність і цілеспрямованість;патріотизм і добре ставлення до представників інших національностей та країн;гуманізм, високий рівень свідомості;оптимізм (віра в людей, у свої сили й можливості);любов до праці.2. Морально-педагогічні якості:висока моральна зрілість, справедливість та об'єктивність;педагогічне спрямування наукової ерудиції, високий рівень загальної культури;високий рівень моральних стосунків з людьми;акуратність й охайність;чесність, дисциплінованість, вимогливість;уміння спілкуватися з людьми.3. Педагогічні якості:педагогічна спостережливість;педагогічна уява;педагогічний такт;педагогічна інтуїція;володіння педагогічною технікою;професійна працездатність.4. Соціально-перцептивні якості:високий рівень соціального сприйняття й спостереження дійсності;активна інтелектуальна діяльність (систематизація й узгальнення соціального досвіду);швидкість орієнтації у педагогічних ситуаціях;висока культура мовлення;володіння мімікою, тоном голосу, рухами, жестами.5. Індивідуально-психологічні особливості:висока пізнавальна зацікавленість, любов до дітей й потреба працювати з ними;твердість характеру, витримка й самовладання;самостійність і діловитість у вирішенні життєво важливих задач.6. Психолого-педагогічні здібності:адекватність сприйняття дитини й уважність до неї;прогнозування шляхів формування особистості школяра;здатність передбачати можливі результати;виховний вплив на колектив й особистість. До загальних вимог до викладача вищої школи можна віднести наявність:1) професійної компетентності, що базується на спеціальній науковій, практичній та психолого-педагогічній підготовці;2) загальнокультурної та гуманітарної компетентності, що включає знання основ світової культури, гуманістичних особистісних якостей, відповідальності за результати власної діяльності, мотивації до самовдосконалення;3) креативності, що передбачає сформованість нестандартного мислення, володіння інноваційною стратегією та тактикою, гнучкої адаптації до змін змісту та умов професійної діяльності;4) комунікативної компетентності, що включає розвинуту мову, володіння іноземними мовами, сучасними засобами зв'язку та основами комп'ютерної грамотності, вміння складати ділові папери і т. ін.;5) соціально-економічної компетентності, що передбачає володіння основами сучасної економіки, знання законів бізнесу, азів екології та права.
