6. Мотивація як складова процесу економічного навчання.

Мотив визначається як суб’єктивне (індивідуальне) відбиття потреби, тобто як спонука, внутрішній імпульс до діяльності. Сукупність мотивів, тобто факторів, що визначають поведінку людини, називається мотивацією. Такими факторами виступають: потреби, мотиви, цілі та інтереси.Мотивуючі фактори поділяються на 3 класи:

- потреби (як основа активності);

- спрямованість особистості;

- суб’єктивні переживання. емоції, як форми регуляції (саморегуляції) поведінки і діяльності.

Мотивація, яка спонукає індивіда до дій з метою покращити його стан впевненості і незалежності, називається внутрішньою, на відміну від зовнішньої відносно нього мети., тобто зовнішні спонукання характеризуються як зовнішня мотивація.

Для того, щоб пояснити людську поведінку, було висунуто цілий ряд теорій мотивації:

1. Теорія потреб . Сформульовані наприкінці 20 р.р. 20ст. в західній психології. Розглядають органічні (первинні) і психогенні (вторинні) потреби; вторинні є результатом навчання і виховання: потреба у досягненні успіху, приєднанні, агресії, незалежності ,повазі й захисті, домінуванні, уникненні невдач, пізнанні тощо. До цих теорій належить і ієрархічна теорія потреб америк психол. А. Маслоу, який розглядав проблеми мотивації крізь призму ієрархії 5 типів потреб: фізіологічні; безпеки й захисту; соціальні ( в тому числі . в любові, належності до групи тощо); поваги; самовираження.

2. Процесуальні теорії мотивації. Виходять з того, що поведінка визнач-ся не тільки потребами, а й функцією сприймання і очікування можливих наслідків поведінки. До них належать: теорія очікувань (враховує такі елементи як затрати праці і результат; результат – винагорода – задоволення); теорія справедливості (виходить з того, що працівник оцінює винагороду відповідно до затрачених зусиль як справедливу чи ні, в наслідок чого підвищується чи знижується його мотивація праці).

3. Біхевіористські теорії мотивації пояснюють поведінку людини через схему “стимул - реакція”, вважають подразник активним джерелом реакції організму .Всі психічні явища зводили до реакцій організму (заперечуючи свідомість).

4 Когнітивні теорії засновані на визнанні провідної ролі свідомості і знань у детермінації поведінки людини. Вони аналізували такі мотиваційні чинники як соціальні потреби, життєві цілі, когнітивний дисонанс, очікування успіху тощо.

7. Характеристика освітніх та освітньо-кваліфікаційних рівнів

Мета – як ідеальна модель бажаного результату засвоєння змісту освіти до якого прагнуть ті, що навчають та ті, що навчаються. Вона може бути перспективною та близькою. Перспективна мета – орієнтована на суспільні потреби, оволодіння ек.освітою і формування ек.культури. Перспективна мета на освітніх рівнях передбачає: повна вища освіта – забезпечення високоінтелектуального рівня проф..підготовки фахівця, високого творчого потенціалу; теоретичних знань; вмінь орієнтуватися в ситуації та організовувати діяльність; базова вища освіта – забезпечення відповідного рівня інтелектуальної підготовки молоді, надання відповідної бази фундаментальних знань та формування готовності до професійної діяльності; ПТО – забезпечує базу ек.знань, володіння певними ек.уміннями, здобуття навичок професійної ек.поведінки; повна заг.середня освіта – закладаються основи економічної грамотонмті, ек.орієнтація ек.дії; базова заг.середня освіта – формування економічної поведінки у сфері ек.оточення,; початкова заг.середня освіта – формування ек.мислення та усвідомлення власної економічної сутності. Мета освітньо-кваліфікаційних рівней: молодший спеціаліст – оволодіння фундаментальними основами соціально-економічних, психологічних, спеціальних знань; формування вмінь та навичок вирішення типових завдань в залежності від посади; бакалавр – оволодіння фундаментальними основами соціально-економічних, психологічних, спеціальних знань; формування вмінь і навичок здійснення ек.діяльності у відповідності до спеціальності; розвиток здібностей вирішувати типові професійні завдання; спеціаліст – оволодіння фундаментальними соціально – ек., психологічними, спеціальними знаннями; забезпечення практичної підготовки до майбутньої професійної діяльності; формування готовності до рішення як базових, так і не базових проблем; магістр - забезпечення поглибленногг вивчення фундаментальних знань інноваційного характеру; надбання досвіду використання знань при рішенні проблемних завдань.