Раздел II

НОРМАТИВНО-ПРАВОВЫЕ АКТЫ

Закон України ПРО ОПЛАТУ ПРАЦІ

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 1995, № 17, ст.121)

(Вводиться в дію Постановами ВР № 144/95-ВР від 20.04.95, ВВР, 1995, № 17, ст. 122;

№ 49/96-ВР від 20.02.96, ВВР, 1996, № 9, ст. 45; № 50/97-ВР від 06.02.97, ВВР, 1997, № 12, ст. 106)

(Із змінами, внесеними згідно із Законами

№ 20/97-ВР від 23.01.97, ВВР, 1997, Mil, cm. 89;

№ 1766-ПІ (1766-14) від 01.06.2000, ВВР, 2000, № 35, ст.288;

№ 2056-ІП (2056-14) від 19.10.2000, ВВВ-, 2000, № 50, ст.436;

№ 96IV (96-15) від 11.07.2002, ВВР, 2002, № 41, cm. 294;

№ 1086IV(1086-15) від 10.07.2003,ВВР, 2004, № 5,ст.34;

№ 1096IV(1096-15) від 10.07.2003,ВВР,2004, № 6, ст.38;

№ 2103IV (2103-15) від 21.10.2004, ВВР, 2005, № 2, ст.31;

№ 2190-IV (2190-15) від 18.11.2004, ВВР, 2005, № 4, ст.92;

№ 3448IV (3448-15) від 21.02.2006, ВВР, 2006, М 27, ст.231)

Цей Закон визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, ор­ганізаціями усіх форм власності та господарювання (далі — підприємства), а також з окремими громадянами та сфери держав­ного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на за­безпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати.

Розділ і Загальні положення

Стаття 1. Заробітна плата

Заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у гро­шовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповнова­жений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

288

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов вико­нуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, резуль­татів його праці та господарської діяльності підприємства.

Стаття 2. Структура заробітної плати

Основна заробітна плата. Це — винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, об­слуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це — винагорода за працю понад ус­тановлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і ком­пенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Стаття 3. Мінімальна заробітна плата

Мінімальна заробітна плата — це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місяч­ну, погодинну норму праці (обсяг робіт).

До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, над­бавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.

(Частина друга статті 3 в редакції Законів Л? 1766-ПІ (1766-14) від 01.06.2000, М 2190-IV (2190-15) від 18.11.2004)

(Частину третю статті 3 виключено на підставі Закону № 2190-IV (2190 15) від 18.11.2004)

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання.

Стаття 4. Джерела коштів на оплату праці

Джерелом коштів на оплату праці працівників госпрозрахунко­вих підприємств є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності.

Для установ і організацій, що фінансуються з бюджету, — це кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел.

289

У разі, коли до надходження кримінальної справи до суду особа не була визнана потерпілим і цивільним позивачем, ці питання ма­ють бути вирішені у стадії віддання обвинуваченого до суду або відповідно до вимог ст. 296 КПК (1003-05) у підготовчій частині судового засідання.

(Постанову доповнено пунктом 17-1 згідно з Постановою Пле­нуму Верховного Суду Л? 5 (v0005700-01) від 25.05.2001)

18. При розгляді справ про відшкодування моральної шкоди суди мають виявляти і всебічно з'ясовувати причини й умови, що призводять до порушення прав фізичних і юридичних осіб та за­ подіяння їм моральної шкоди, і реагувати на них окремими ухва­ лами.

18-1. Рекомендувати судам при вирішенні справ даної категорії враховувати відповідні роз'яснення, які містяться в постановах Пленуму Верховного Суду України (із внесеними до них змінами) від 27 березня 1992 р. № 6 (v0006700-92) «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» та від 12 квітня 1996 р. № 5 (v0005700-96) «Про практику розгля­ду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів».

(Постанову доповнено пунктом 18-1 згідно з Постановою Пле­нуму Верховного Суду № 5 (v0005700-01) від 25.05.2001)

19. Визнати такими, що втратили чинність, абзаци другий і третій п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 ве­ ресня 1990 року № 7 (v0007700-90) «Про застосування судами за­ конодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій» (із змінами, внесеними постановою Пле­ нуму від 4 червня 1993 року № 3).

Голова Верховного Суду України В.Ф.Бойко

Секретар Пленуму Верховного Суду України М.П. Селіванов

СОДЕРЖАНИЕ

Введение З

РАЗДЕЛ І. ТРУДОВОЕ ПРАВО В ВОПРОСАХ И ОТВЕТАХ 5