- •1. Поняття господарського права як галузі принц та як галузі правової науки.
- •2. Предмет регулювання господарського права. Розмежування відносин у сфері господарювання іншими видами відносин.
- •3. Господарські правовідносини: поняття, ознаки та види.
- •4. Класифікація суб'єктів господарських правовідносин.
- •5. Методи господарського права.
- •6. Поняття, ознаки та особливості господарського законодавства.
- •7. Напрями вдосконалення господарського законодавства.
- •8. Поняття та ознаки підприємництва.
- •9. Принципи здійснення підприємницької діяльності.
- •10. Некомерційне господарювання: поняття, ознаки, організаційно-правові форми здійснення.
- •11. Організація та управління господарською діяльністю.
- •12. Державна політика у сфері господарювання.
- •Глава 2
- •13. Методи державного регулювання економіки.
- •14. Правове регулювання ліцензування господарської діяльності.
- •15. Правове регулювання патентування підприємницької діяльності.
- •16. Загальні засади створення суб'єктів господарювання.
- •17. Порядок державної реєстрації суб'єктів господарювання.
- •18. Загальні засади припинення діяльності суб'єктів господарювання.
- •19. Поняття та ознаки суб'єктів господарського права.
- •20. Поняття та ознаки підприємства як організаційної форми господарювання.
- •21. Організаційна структура та управління підприємством.
- •22. Види та організаційно-правові форми підприємств.
- •23. Правове становище державних комерційних підприємств.
- •24. Правове становище казенних підприємств.
- •25. Правове становище комунального унітарного підприємства.
- •26. Правовий статус громадянина-підприємця.
- •27. Правове становище приватного підприємства.
- •28. Правове становище виробничого кооперативу.
- •29. Особливості правового статусу кредитних спілок у сфері господарювання.
- •30. Поняття та класифікація господарських товариств.
- •31. Органи управління господарським товариством, їх компетенція.
- •32. Права і обов’язки учасників господарського товариства.
- •33. Правове становище акціонерних товариств.
- •34. Правове становище товариства з обмеженою відповідальністю.
- •Глава 2. Товариство з обмеженою відповідальністю
- •35. Правове становище товариства з додатковою відповідальністю.
- •36. Правове становище командитного товариства.
- •37. Правове становище повного товариства.
- •38. Поняття об'єднання підприємств, їх класифікація.
- •39. Функції та компетенція об'єднання підприємств.
- •40. Управління об’єднанням підприємств.
- •41. Правове становище господарських об'єднань.
- •42. Правове становище холдингових компаній.
- •43. Правовий режим майна суб'єктів господарювання.
- •44. Види майна та джерела формування майна суб'єктів господарювання.
- •45. Склад майна, що використовується у сфері господарювання.
- •46. Похідні від права власності правові титули майна суб'єктів господарювання.
- •47. Право оперативного управління.
- •48. Право господарського відання.
- •49. Право державної власності: поняття, зміст, правові форми реалізації.
- •50. Правові засади приватизації державного та комунального майна,
- •2. Суб'єкти та об'єкти приватизації.
- •3. Приватизаційний процес та способи приватизації.
- •4. Угоди приватизації.
- •51. Поняття, ознаки корпоративних прав та загальні засади здійснення.
- •52. Управління корпоративними правами.
- •IV. Механізм забезпечення захисту інтересів держав
- •V. Контроль та оцінка ефективності управління корпоративними правами держави
- •53. Поняття та види цінних паперів за законодавством україни
- •54. Державне регулювання ринку цінних паперів. Державне регулювання ринку цінних паперів
- •55. Поняття та соціально-економічне призначення банкрутства. Ознаки банкрутства.
- •56. Учасники провадження у справі про банкрутство.
- •57. Підстави порушення провадження у справах про банкрутство.
- •58. Стадії провадження у справах про банкрутство.
- •59. Розпорядження майном боржника як судова процедура у справі про банкрутство.
- •60. Мирова угода як судова процедура у справі про банкрутство.
- •61. Санація боржника як судова процедура у справі про банкрутство.
- •62. Ліквідаційна процедура у справах про банкрутство.
- •63. Черговість задоволення вимог кредиторів при банкрутстві,
- •Стаття 45. Черговість задоволення вимог кредиторів
- •64. Поняття та ознаки господарсько-правової відповідальності.
- •71. Адміністративно-господарські санкції: види, підстави застосування.
- •72. Поняття економічної конкуренції та монополізму.
- •73. Правові засади діяльності антимонопольного комітету україни.
- •74. Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку: поняття та прояви
- •75. Недобросовісна конкуренція: поняття, види, відповідальність.
- •76. Антиконкурентні дії органів влади, органів місцевою самоврядування та органів адміністративно-господарського управління та контролю: поняття, прояви.
- •77. Антиконкурентні узгоджені дії суб'єктів господарювання.
- •78. Контроль за концентрацією суб'єктів господарювання.
- •79. Поняття та види порушень у сфері економічної конкуренції.
- •80. Відповідальність за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
- •81. Поняття, види та підстави виникнення господарських зобов'язань.
- •82. Виконання господарських зобов’язань. Поняття та критерії належного виконання господарських зобов'язань.
- •83. Забезпечення належного виконання господарських зобов'язань.
- •84. Припинення господарських зобов'язань.
- •85. Поняття та ознаки, функції господарського договору.
- •1. Поняття та ознаки господарського договору
- •86. Класифікація господарських договорів. Класифікація господарських договорів
- •87. Зміст господарського договору.
- •Зміст господарського договору
- •88. Форма господарського договору.
- •89. Порядок укладення, зміни та розірвання господарських договорів.
- •90. Правове регулювання оренди у сфері господарювання.
- •91. Правове регулювання лізингу у сфері господарювання.
- •92. Біржова торгівля: засади правового регулювання, види бірж, основи їх правового статусу.
- •93. Правове становище товарної біржі.
- •94. Правове становище фондової біржі.
- •96. Зовнішньоекономічна діяльність: поняття, види, суб'єкти.
- •95. Поняття та види професійної діяльності з торгівлі цінними паперами.
- •97. Поняття інвестицій та інвестиційної діяльності.
- •98. Правове становище підприємства з іноземними інвестиціями.
- •99. Спеціальні (вільні) економічні зони.
47. Право оперативного управління.
Право оперативного управління, як правовий інститут, вперше було запроваджено в законодавство Основами цивільного законодавства Союзу PCP і союзних республік 1961 р. спочатку лише для позначення майнових прав державних організацій, а згодом (1981 р.) було поширене і на кооперативні, державно-кооперативні, міжколгоспні підприємства - юридичні особи.
Право оперативного управління - це речове право суб'єкта господарювання, який здійснює некомерційну діяльність, тобто самостійну систематичну господарську діяльність, спрямовану на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку (ч. 1 ст. 52 ГК). Змістом права оперативного управління є повноваження володіння, користування і розпорядження майном, закріпленим за суб'єктом господарювання власником (уповноваженим ним органом). Проте реалізація зазначених повноважень здійснюється у межах, встановлених ГК та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).
Так, відповідно до ч. З ст. 76 ГК майно казенного підприємства закріплюється за ним на праві оперативного управління. Казенне підприємство не має права відчужувати або іншим способом розпоряджатися закріпленим за ним майном без попередньої згоди органу, до сфери управління якого воно входить (ч. 4 ст. 77 ГК).
На прикладі казенного підприємства можна бачити, що право оперативного управління відрізняється від права господарського відання за такими ознаками:
а) казенне підприємство або інший суб'єкт господарювання, який здійснює некомерційну господарську діяльність, постійно фінансується власником. Суб'єкт господарювання на праві господарського відання здійснює підприємницьку діяльність за рахунок отриманих від неї доходів, тобто на основі самофінансування;
б) як і при праві господарського відання, власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб'єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган. Проте межі управління зазначеним майном з боку власника ширші, ніж при праві господарського відання. Власник має право вилучати у суб'єкта господарювання надлишкове майно, майно, що ним не використовується, а також майно, що використовується суб'єктом господарювання не за призначенням.
Так, відповідно до ч. З ст. 77 ГК орган, до сфери управління якого входить казенне підприємство, здійснює контроль за використанням та збереженням належного підприємству майна, і має право вилучити у казенного підприємства майно, яке не використовується або використовується не за призначенням, та розпорядитися ним у межах своїх повноважень.
Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.
Новим для правового інституту майнової основи господарювання стало встановлення титулу стосовно майна відокремленого підрозділу (структурної одиниці) господарської організації. Оскільки Господарський кодекс визнав відокремлені підрозділи (структурні одиниці) господарських організацій суб'єктами господарювання (ст. 55 ГК) і встановив особливості їх правового статусу (ст. 132 ГК), необхідно було і визначити правовий титул, на якому господарська організація надає майно такому суб'єкту.
Таким титулом ст. 138 ГК (в редакції до 4 лютого 2005 р.) визначала оперативне використання майна. На нашу думку, оперативне використання майна могло бути похідним титулом від права власності, права господарського відання або права оперативного управління тощо, залежно від того, на якому з цих речових прав майно належить (закріплене) суб'єкту господарювання - господарській організації.
Законом України від 4 лютого 2004 р. ст. 138 була виключена з ГК, а тому титул, на якому майно закріплюється за відокремленим підрозділом господарської організації, сьогодні законом не встановлений. На нашу думку, це не перешкоджає господарським організаціям (підприємствам, господарським товариствам), які діють згідно з принципом "дозволено все, що не заборонено законом", закріплювати за структурними одиницями майно на праві оперативного використання.
