- •1. Поняття господарського права як галузі принц та як галузі правової науки.
- •2. Предмет регулювання господарського права. Розмежування відносин у сфері господарювання іншими видами відносин.
- •3. Господарські правовідносини: поняття, ознаки та види.
- •4. Класифікація суб'єктів господарських правовідносин.
- •5. Методи господарського права.
- •6. Поняття, ознаки та особливості господарського законодавства.
- •7. Напрями вдосконалення господарського законодавства.
- •8. Поняття та ознаки підприємництва.
- •9. Принципи здійснення підприємницької діяльності.
- •10. Некомерційне господарювання: поняття, ознаки, організаційно-правові форми здійснення.
- •11. Організація та управління господарською діяльністю.
- •12. Державна політика у сфері господарювання.
- •Глава 2
- •13. Методи державного регулювання економіки.
- •14. Правове регулювання ліцензування господарської діяльності.
- •15. Правове регулювання патентування підприємницької діяльності.
- •16. Загальні засади створення суб'єктів господарювання.
- •17. Порядок державної реєстрації суб'єктів господарювання.
- •18. Загальні засади припинення діяльності суб'єктів господарювання.
- •19. Поняття та ознаки суб'єктів господарського права.
- •20. Поняття та ознаки підприємства як організаційної форми господарювання.
- •21. Організаційна структура та управління підприємством.
- •22. Види та організаційно-правові форми підприємств.
- •23. Правове становище державних комерційних підприємств.
- •24. Правове становище казенних підприємств.
- •25. Правове становище комунального унітарного підприємства.
- •26. Правовий статус громадянина-підприємця.
- •27. Правове становище приватного підприємства.
- •28. Правове становище виробничого кооперативу.
- •29. Особливості правового статусу кредитних спілок у сфері господарювання.
- •30. Поняття та класифікація господарських товариств.
- •31. Органи управління господарським товариством, їх компетенція.
- •32. Права і обов’язки учасників господарського товариства.
- •33. Правове становище акціонерних товариств.
- •34. Правове становище товариства з обмеженою відповідальністю.
- •Глава 2. Товариство з обмеженою відповідальністю
- •35. Правове становище товариства з додатковою відповідальністю.
- •36. Правове становище командитного товариства.
- •37. Правове становище повного товариства.
- •38. Поняття об'єднання підприємств, їх класифікація.
- •39. Функції та компетенція об'єднання підприємств.
- •40. Управління об’єднанням підприємств.
- •41. Правове становище господарських об'єднань.
- •42. Правове становище холдингових компаній.
- •43. Правовий режим майна суб'єктів господарювання.
- •44. Види майна та джерела формування майна суб'єктів господарювання.
- •45. Склад майна, що використовується у сфері господарювання.
- •46. Похідні від права власності правові титули майна суб'єктів господарювання.
- •47. Право оперативного управління.
- •48. Право господарського відання.
- •49. Право державної власності: поняття, зміст, правові форми реалізації.
- •50. Правові засади приватизації державного та комунального майна,
- •2. Суб'єкти та об'єкти приватизації.
- •3. Приватизаційний процес та способи приватизації.
- •4. Угоди приватизації.
- •51. Поняття, ознаки корпоративних прав та загальні засади здійснення.
- •52. Управління корпоративними правами.
- •IV. Механізм забезпечення захисту інтересів держав
- •V. Контроль та оцінка ефективності управління корпоративними правами держави
- •53. Поняття та види цінних паперів за законодавством україни
- •54. Державне регулювання ринку цінних паперів. Державне регулювання ринку цінних паперів
- •55. Поняття та соціально-економічне призначення банкрутства. Ознаки банкрутства.
- •56. Учасники провадження у справі про банкрутство.
- •57. Підстави порушення провадження у справах про банкрутство.
- •58. Стадії провадження у справах про банкрутство.
- •59. Розпорядження майном боржника як судова процедура у справі про банкрутство.
- •60. Мирова угода як судова процедура у справі про банкрутство.
- •61. Санація боржника як судова процедура у справі про банкрутство.
- •62. Ліквідаційна процедура у справах про банкрутство.
- •63. Черговість задоволення вимог кредиторів при банкрутстві,
- •Стаття 45. Черговість задоволення вимог кредиторів
- •64. Поняття та ознаки господарсько-правової відповідальності.
- •71. Адміністративно-господарські санкції: види, підстави застосування.
- •72. Поняття економічної конкуренції та монополізму.
- •73. Правові засади діяльності антимонопольного комітету україни.
- •74. Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку: поняття та прояви
- •75. Недобросовісна конкуренція: поняття, види, відповідальність.
- •76. Антиконкурентні дії органів влади, органів місцевою самоврядування та органів адміністративно-господарського управління та контролю: поняття, прояви.
- •77. Антиконкурентні узгоджені дії суб'єктів господарювання.
- •78. Контроль за концентрацією суб'єктів господарювання.
- •79. Поняття та види порушень у сфері економічної конкуренції.
- •80. Відповідальність за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
- •81. Поняття, види та підстави виникнення господарських зобов'язань.
- •82. Виконання господарських зобов’язань. Поняття та критерії належного виконання господарських зобов'язань.
- •83. Забезпечення належного виконання господарських зобов'язань.
- •84. Припинення господарських зобов'язань.
- •85. Поняття та ознаки, функції господарського договору.
- •1. Поняття та ознаки господарського договору
- •86. Класифікація господарських договорів. Класифікація господарських договорів
- •87. Зміст господарського договору.
- •Зміст господарського договору
- •88. Форма господарського договору.
- •89. Порядок укладення, зміни та розірвання господарських договорів.
- •90. Правове регулювання оренди у сфері господарювання.
- •91. Правове регулювання лізингу у сфері господарювання.
- •92. Біржова торгівля: засади правового регулювання, види бірж, основи їх правового статусу.
- •93. Правове становище товарної біржі.
- •94. Правове становище фондової біржі.
- •96. Зовнішньоекономічна діяльність: поняття, види, суб'єкти.
- •95. Поняття та види професійної діяльності з торгівлі цінними паперами.
- •97. Поняття інвестицій та інвестиційної діяльності.
- •98. Правове становище підприємства з іноземними інвестиціями.
- •99. Спеціальні (вільні) економічні зони.
92. Біржова торгівля: засади правового регулювання, види бірж, основи їх правового статусу.
Види біржових угод
Залежно від місця укладання закон розрізняє біржові та позабіржові угоди, що мають, проте, однакову юридичну природу.
Біржовими угодами є дії громадян і організацій щодо встановлення, зміни або припинення цивільних прав або обов'язків, які вчинені на біржі в результаті біржових торгів. Укладаються ці угоди через посередників - брокерські контори і брокерів, а не самими продавцями і покупцями реального товару. Виконуються біржові угоди поза біржею (товару як такого на біржі немає). Біржова угода має юридичні ознаки звичайної угоди щодо змісту, структури тексту, форми тощо.
На біржові та позабіржові угоди поширюються одні й ті самі правові норми про угоди. Йдеться, по-перше, про норми глави 16 розділу IV книги першої Цивільного кодексу України (статті 202-236), по-друге, про відповідні статті книги п'ятої ЦК, в яких закріплені норми щодо загальних положень про зобов'язання, про договір та про окремі види зобов'язань (купівлю-продаж, міну, поставку). Разом з тим біржова угода має певні юридичні особливості. Тому види, особливості укладання біржових угод врегульовано ст. 15 "Біржові операції" та ст. 17 "Правила біржової торгівлі" Закону "Про товарну біржу". Детально біржові угоди регулюються Правилами біржової торгівлі, затвердженими біржовими комітетами, а зміст цих угод визначається Типовими контрактами, які також затверджують біржові комітети.
Щоб відрізнити біржові угоди від звичайних, небіржових, законодавець, по-перше, визначає, що діяльність щодо їх укладення називається біржовими операціями; по-друге, встановлює особливі умови, яким має відповідати біржова угода.
Предметом біржової угоди є так званий біржовий товар. Згідно з п. а) ст. 15 Закону "Про товарну біржу" біржова угода може бути укладена на купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, які допущені для обігу на товарній біржі. Вимоги до біржового товару регулюються правилами біржової торгівлі окремих бірж.
Як правило, біржі здійснюють обмін (товарооборот) товарів, що характеризуються якісною однорідністю (речі, визначені родовими ознаками, взаємозамінюваний товар). Обов'язковою вимогою є те, що біржовий товар не повинен потребувати додаткового узгодження його характеристик. Товар, який подається біржі, має відповідати встановленим стандартам. Якщо він частково втратив споживчі якості, відповідні дані мають бути відомі всім учасникам біржового торгу.
Відмінність між біржовими і небіржовими угодами полягає також у тому, що суб'єктами (учасниками) біржових угод можуть бути лише члени біржі.
Форвардний контракт визначається у Податковому кодексі України як цивільно-правовий договір, за яким продавець зобов'язується у майбутньому в установлений строк передати базовий актив у власність покупця на визначених умовах, а покупець зобов'язується прийняти в установлений строк базовий актив і сплатити за нього ціну, визначену таким договором.
Усі умови форварду визначаються сторонами контракту під час його укладення.
Укладення форвардів та їх обіг здійснюються поза організатором торгівлі стандартизованими строковими контрактами.
Покупець форвардного контракту має право без погодження з іншою стороною контракту в будь-який момент до закінчення строку дії (ліквідації) форвардного контракту продати такий контракт будь-якій іншій особі, включаючи продавця такого форвардного контракту.
Строк зазначається у договорі (біржовому контракті). Найбільша тривалість цього строку також регулюється біржею у Правилах біржової торгівлі. До угод на строк належать також біржові угоди з товаром, який знаходиться в дорозі, а також з товаром з наступним надходженням. Характерною особливістю угоди на строк є те, що договори такого роду можна багаторазово перепродувати на біржі аж до моменту остаточної поставки товару.
Одним із видів біржових угод на строк є ф'ючерсні угоди, предметом яких є стандартні біржові контракти на стандартизований товар з визначеним наперед строком виконання, але за ціною, встановленою на день укладання контракту.
Ф'ючерсний контракт (ф'ючерс) - це стандартизований строковий контракт, за яким продавець зобов'язується у майбутньому в установлений строк (дата виконання зобов'язань за ф'ючерсним контрактом) передати базовий актив у власність покупця на визначених специфікацією умовах, а покупець зобов'язується прийняти базовий актив і сплатити за нього ціну, визначену сторонами контракту на дату його укладення.
Ф'ючерсний контракт виконується відповідно до його специфікації шляхом постачання базового активу та його оплати коштами або проведення між сторонами контракту грошових розрахунків без постачання базового активу.
Виконання зобов'язань за ф'ючерсом забезпечується шляхом створення відповідних умов організатором торгівлі стандартизованими строковими контрактами.
Покупець ф'ючерсного контракту має право продати такий контракт протягом строку його дії іншим особам без погодження умов такого продажу з продавцем контракту.
Особливості ф'ючерсної угоди полягають у тому, що:
предметом ф'ючерсної угоди є купівля-продаж біржового контракту на певний товар, а не реального товару;
предмет контракту і сам контракт мають бути стандартними (в тому числі щодо кількості та якості товару, способу встановлення ціни тощо), оскільки це необхідно для підтримки біржового обігу ф'ючерсів;
біржовий контракт (предмет ф'ючерса) укладається за умови, що він має вказане біржею стандартне місце поставки, але може вільно продаватись і купуватись на біржі протягом усього строку своєї дії (до визначеного біржею "ліквідаційного строку");
особливістю прав продавця ф'ючерса є можливість зворотного його викупу за біржовим курсом (ціною ф'ючерсного ринку) у будь-який момент до закінчення ліквідаційного строку. Зі свого боку, покупець має право вільного продажу ф'ючерса за таким самим курсом і до того самого строку.
Наступним видом біржових угод є опціон, тобто цивільно-правовий договір, згідно з яким одна сторона контракту одержує право на придбання (продаж) базового активу, а інша сторона бере на себе безумовне зобов'язання продати (придбати) базовий актив у майбутньому протягом строку дії опціону чи на встановлену дату (дату виконання) за визначеною під час укладання такого контракту ціною базового активу. За умовами опціону покупець виплачує продавцю премію опціону.
Правовому регулюванню біржової торгівлі присвячено, зокрема, статті 278-282 ГК (щодо товарної біржі) та статті 360-361 ГК (щодо фондової біржі).
Терміном "біржа" в літературі і практиці біржової торгівлі позначається: 1) сукупність осіб, що постійно в певному місці здійснюють торговельні операції; 2) місце їх зібрання; 3) сукупність угод, які укладаються у цьому місці.
Ці три значення поняття біржі узагальнені в законодавчому його визначенні, що міститься в Законі України від 10 грудня 1991 р. "Про товарну біржу"1. Цей закон визначає умови створення та діяльності товарних бірж на території України.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону "Про товарну біржу" товарна біржа є організацією, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має на меті надання послуг щодо укладання біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій товарів, вивчення, упорядкування і полегшення товарообороту і пов'язаних з ним торговельних операцій. З цього визначення можна зробити такий висновок: біржа є господарською організацією, яка виконує певні, а саме ринкові регулятивні (організаційні та економічні) функції в економіці завдяки виявленню курсу товарних цін, попиту і пропозиції. Основна її мета - сприяти зведенню в одному місці (на біржі) попиту і пропозиції на певні товари, обслуговування їх обороту. Це характеризує біржу як економічну категорію.
Такі ж функції виконують ярмарки. Проте від ярмарку біржа відрізняється тим, що вона:
є постійним (щоденним) місцем взаємодії попиту і пропозиції, тоді як ярмарок лише періодично виконує цю функцію;
має постійний (зафіксований) контингент клієнтів і відвідувачів. Ярмарок, за загальним правилом, відкритий для всіх;
ярмарок є місцем товарообороту: це ринок, де безпосередньо виставляються на продаж товари. Товарооборот, якому покликана сприяти біржа, здійснюється поза нею; безпосередньо біржа товарів не виставляє, вона оперує загалом інформацією про них (про кількість, якість, ціни, угоди купівлі-продажу).
Залежно від предмета діяльності розрізняються фондові і товарні біржі.
Фондова біржа - є організатором торгівлі на фондовому ринку. Вона провадить діяльність зі створення організаційних, технологічних, інформаційних, правових та інших умов для збирання та поширення інформації стосовно попиту і пропозицій, проведення регулярних торгів фінансовими інструментами за встановленими правилами, централізованого укладення і виконання договорів щодо фінансових інструментів, у тому числі здійснення клірингу та розрахунків за ними, та розв'язання спорів між членами організатора торгівлі.
Правове становище фондової біржі визначається Законом України "Про цінні папери та фондовий ринок".
Об'єктами операцій фондової біржі є цінні папери, допущені до обігу на ній.
З точки зору правового становища фондова біржа являє собою суб'єкт господарювання у формі акціонерного товариства, яке зосереджує в собі попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу.
Товарні біржі можуть бути класифіковані на види залежно від ряду підстав.
Так, залежно від характеру асортименту товарів товарні біржі поділяються на вузькоспеціалізовані (предметом торгівлі на таких біржах є один вид товарів); спеціалізовані (предметом біржової торгівлі є, як правило, однотипні групи товарів); універсальні (предметом торгівлі є широкий асортимент різноманітних товарів).
Залежно від характеру біржових угод виділяють: біржі реального товару, на яких предметом купівлі - продажу є реальний товар (як вироблений, так і намічений для виготовлення); ф'ючерсні, на яких здійснюється торгівля не реальними товарами, а контрактами на них; опціонні, предметом торгів на яких є тільки права на купівлю або продаж реальних товарів або контрактів на них у наступному періоді; комплексні, на яких укладаються угоди щодо реального товару, а також ф'ючерсні та опціонні угоди.
Залежно від ступеня відкритості (можливості участі в торгах) товарні біржі поділяються на відкриті (публічні), на яких крім членів біржі в біржових операціях можуть брати участь і відвідувачі торгів (постійні і разові), та закриті, на яких право участі в біржових торгах і укладання біржових угод мають лише члени цієї товарної біржі.
