30. Висвітліть сутність міжбюджетних відносин, розкрийте їх роль і значення у функціонуванні бюджетної системи України.

Згідно Бюджетного кодексу: Міжбюджетні відносини - це відносини між державою, Автономною Республікою Крим і органи місцевого самоврядування щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією та законами України.

Тобто, міжбюджетні взаємовідносини – це форма взаємозв’язків і взаємозалежностей між окремими ланками системи місцевих бюджетів, а також між місцевими бюджетами та Державним бюджетом України.

Суб’єкти міжбюджетних відносин є органи державної влади і органи місцевого самоврядування. До їх компетенції включають повноваження щодо складання, розгляду, затвердження і виконання бюджетів.

Метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності між повноваженнями на здійснення видатків, закріпленими законодавчими актами України за бюджетами, та бюджетними ресурсами, які повинні забезпечувати виконання цих повноважень, тобто перерозподіл бюджетних ресурсів.

Причини територіальних відмінностей у формуванні доходів та у складі і обсягах видатків місцевих бюджетів:

 - різний рівень економічного розвитку господарських комплексів адміністративно-територіальних одиниць і їх спеціалізацією;

 -  різноманітність природно-кліматичних умов;

 -  особливості розташування населених пунктів, зокрема адміністративних центрів;

 -  насиченість шляхами сполучення;

 -  кількість населення, його віковий склад, тощо.

28. Охарактеризуйте поняття "бюджетного регулювання".

  Збалансування бюджетів одного рівня, яке неможливо провести лише шляхом розмежування їх доходів і видатків, досягається за допомогою бюджетного регулювання (надання коштів «бідним» у фінансовому відношенні територіям або вилучення коштів у «багатих» територій).

Бюджетне регулювання -  це надання коштів з державного бюджету місцевим бюджетам з метою збалансування доходів і видатків усіх бюджетів, переливання коштів з «багатих» територій у «бідні».

Види бюджетного регулювання:

1)      вертикальне – забезпечення необхідними дохідними джерелами бюджетів різних рівнів відповідно до діючого порядку повноважень між органами державної влади та місцевого самоврядування. Вирішення цього завдання досягається шляхом розмежування видатків міжбюджетами і надання їм доходів, достатніх для фінансування визначених видатків.

2)      Горизонтальне – вирівнювання доходів і видатків однотипних видів бюджетів (міських, сільських, селищних). Здійснюється лише в межах бюджетів територіальних громад, окремо серед міських, селищних і сільських бюджетів.

В Україні традиційно використовують такі інструменти бюджетного регулювання:

1) власні доходи;

2) відсоткові відрахування від загальнодержавних податків і доходів (закріплені доходи);

3) бюджетні трансферти (бюджетні дотації, субсидії і субвенції і міжбюджетні взаєморозрахунки);

4) бюджетні позички.

26. Охарактеризуйте поняття "фінансового вирівнювання".

Термін «вирівнювання» вперше з’явився у Законі України «Про бюджетну систему України» (1995 р.) У Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» (1997 р.) він трансформувався у «бюджетне вирівнювання». На практиці часто зустрічається поняття «фінансове регулювання».  Плутанина з використанням цих термінів пов’язана з відсутністю їх чіткого тлумачення у законодавстві.

  Фінансове вирівнювання - приведення у відповідність витрат місцевих бюджетів (за економічною та функціональною класифікаціями) до гарантованого державного мінімального рівня соціальних послуг на одного мешканця, ліквідація значних диспропорцій у здійсненні бюджетних видатків за окремими територіями.

 Фінансове вирівнювання займає особливе місце у фінансовій системі і в тому числі у міжбюджетних відносинах, тому що фінансове вирівнювання відображає процеси політичного, економічного і соціального значення, за допомогою яких вирішуються загальнодержавні завдання щодо динамічного зростання економіки розвитку продуктивних сил, поліпшення добробуту населення, усунення розбіжностей у рівнях розвитку окремих територій, фінансового забезпечення місцевого самоврядування, вирішення національних проблем, тощо. 

Показником, за допомогою якого можна проаналізувати територіальні особливості фінансування певних соціальних потреб, є обсяг видатків з місцевих бюджетів (сукупних і в тому числі за розділами функціональної класифікації) у зіставленні з кількістю населення, яке проживає на території місцевого бюджету, тобто видатки в розрахунку на одного мешканця.