Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
МісцФінансиДержІспит.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
343 Кб
Скачать
☆

41. Визначте найважливіші способи розмежування доходів і видат­ків на субнаціональному рівні у вітчизняній та зарубіжній практиці.

ОЕСР враховує три джерела надходжень владних органів субнаціонального рівня: податкові, неподаткові надходження та міжбюджетні трансферти — і розглядає їх для таких країн, як Чеська Республіка, Естонія, Угорщина, Латвія, Литва та Польща .

Податкові надходження та міжбюджетні трансферти поділяють на дві групи. Якщо владні органи субнаціонального рівня цілковито або суттєво контролюють певний вид податків, що можна охарактеризувати як «власний» контроль над ставкою оподаткування або ставкою та базою певного податкового надходження, його враховують як «власне податкове надходження». Якщо органи влади субнаціонального рівня лише частково контролюють або взагалі не контролюють ставки оподаткування та його бази, а спосіб розподілу доходів визначає центральний уряд, такі доходи враховуються як «доходи від спільних податків».

До неподаткових надходжень зараховують дохід від бізнесових операцій та використання чи продажу майна, надходження від адміністративної плати, мита, штрафів і пені.

Міжбюджетні трансферти поділяють на загальноцільові та спеціальні. Для видаткових потреб загальноцільові трансферти можна використовувати подібно до власних надходжень, проте розподіляти їх можливо як за об’єктивними критеріями, так і на розсуд центрального уряду. Спеціальні ж розподіляються на певні цілі, і їх надання може передбачати або ні спільне фінансування органів влади субнаціонального рівня.

Склад дохідної частини вказує на те, що органи влади субнаціонального рівня в згаданих шести країнах дуже мало контролюють власні видатки. У такий спосіб агреговані показники доходів засвідчують завищений ступінь фіскальної децентралізації. Наприклад, у Литві 91 відсоток доходів владних органів субнаціонального рівня походить від спільних податків, для яких центральний уряд визначає ставки та бази оподаткування й контролює показники розподілу надходжень. Органи влади субнаціонального рівня в Литві контролюють лише 4, 8 відсотка своїх доходів. Отже, майже всі місцеві доходи контролює центральний уряд, а рівень децентралізації, розрахований за агрегованими показниками доходів (видатків), виявляється надзвичайно завищеним.

По–перше, хоча дані СДФ допомагають розподілити видатки за функціями й економічними категоріями, вони не дають змоги оцінити ступінь видаткової автономії місцевих органів влади. Зокрема, в СДФ як витрати субнаціональних органів влади обліковують місцеві видатки, здійснювані на вимогу центрального уряду або сплачувані на його користь.