Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
istoriya_ekonomiki_ta_ekonomichno_dumki.docx
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
511 Кб
Скачать
☆

88. Порівняйте провідні напрями економічної думки (50-80-ті роки хх ст.).

У період 1950—1980-х років суспільства Західної цивілізації зазнають значних змін, зумовлених на­самперед небаченими темпами економічного зрос­тання (50—60-ті роки), плоди якого вможливили розбудову суспільств добробуту, реалізацію ідеї людиноцентризму.

Розвиток економічної думки у 1950—1980-х роках умовно можна роз­межовувати на два періоди:

  • середина 1940-х — середина 1970-х років (домінування кейнсіанства (неокейнсіанства);

  • середина 1970-х — 1980-ті роки (неокласичне відродження (неоконсер­ватизм) та посилення впливу неоінституціоналізму).

У перший період плідними стають наукові дослідження, пов’язані з про­блематикою економічного зростання. Упродовж 1950—1970-х років вони становлять центральну вісь економічної думки та основних напрямів еконо­мічної теорії. Насамперед це стосується неокейнсіанства, яке стає продов­женням ортодоксального кейнсіанства — теоретичного підґрунтя державно­го регулювання ринкової економіки. Після Другої світової війни послідовники Кейнса — Р. Харрод (1900—1978), О. Домар (1914—1997), Е. Хансен (1887—1975) запропонували теорію антициклічногорегулювання економіки з урахуванням фактору динаміки. Головне завдання неокейнсіанці вбачали у створенні моделі стабільного економічного зростання, що відпо­відало прагненням ділових кіл та й усього населення (уникнення довоєнного масового безробіття й низьких стандартів життя). Динамічний економічний розвиток також мав передбачати реальну перспективу конкурентного співіс­нування із низкою соціалістичних країн, які у другій половині 1940-х років утворили сталу систему. Досягнення економічного зростання за рахунок ак­тивного державного стимулювання приватних інвестицій, а також до­тримання ідеї державного контролю заради повної зайнятості — це ті неокейнсіанські рецепти, які переважно використовували, в англосаксон­ських країнах (Велика Британія, Канада, Австралія), а також в Японії і США. Утім, від середини 1970-х років кейнсіанство втрачає впливові пози­ції в теоретичній і практичній площинах, а посткейнсіанцям довелося вести пошуки форм і методів захисту своїх позицій.

У дослідженнях умов і факторів економічного зростання в межах нео­класичного напряму відбувається перехід від застосування статичного підходу до динамічного. Британець Дж. Мід (1907—1995) робить важливий висновок стосовно того, що стале зростання буде досягнуто, якщо темп зростання капіталу дорівнюватиме зростанню національного доходу.

Неокласична модель зростання американця Р. Солоу (р.н. 1924) доводила, що вища норма заощаджень забезпечує вищу капіталоозброєність працівника, а отже, і вищий темп збалансованого зростання. При цьому зазначалося, що зростання не має бути самоціллю, оскільки збільшення норми заощадження обмежує споживання. Вже на початку 60-х років ХХ ст. Дж. Мід, а разом із ним М. Алле (р.н. 1911) та Дж. Робінсон (1903—1983) узгоджують власні ідеї із так званим золотим правилом нагромадження капіталу, сформульованим американським економістом Е. Фелпсом (р. н. 1933). За фелпсівським «золо­тим правилом» критерієм визначення норми заощаджень має бути максиміза- ція добробуту суспільства, тобто якнайбільше споживання.

У другій половині ХХ ст. подальшого розвитку набуває інститут приват­ної власності, на думку представника неоліберального напряму Л. Мізеса (1881—1973) — «необхідний реквізит цивілізації і матеріального добробу­ту», та «найважливіша гарантія свободи» на переконання Ф. Хайєка (1899—1992).

В економічній думці найпоширенішою стає американська теорія НТР, сформована переважно завдяки ідеям послідовного представника системно­го підходу П. Друкера (1909—2005). Цей американський вчений визначив принципові відмінності нового, повоєнного виробництва, яке розвивається, на його думку, не так за рахунок нових інвестицій, як за рахунок нових знань про саму працю (її організацію), а також за рахунок нових спеціалістів — промислових інженерів, які застосовують ці знання.

Помітною тенденцією розвитку Західної цивілізації у другій половині ХХ ст. було посилення монополізації. Масовим стало виникнення трансна­ціональних корпорацій (ТНК) — основних осередків інтернаціоналізації господарських зв’язків — із одночасним посиленням впливу фінансово­го капіталу. ТНК, як міжнародна монополія, красномовно демонструє пере­ростання капіталом і виробництвом національних меж. Уже до 1970-х ро­ків у світі налічувалося близько ста тисяч ТНК. Противагою цим процесам стає зростання економічної ролі держави.

Головною метою корпорації як основної форми господарства другої по­ловини ХХ ст. стає забезпечення виробництва товарів для світового ринку з якнайменшими витратами для отримання максимального прибутку. Ця ме­та досягається переважно завдяки найефективніше розташованому виробни­цтву або шляхом мінімального оподаткування.

Упродовж другого періоду розвитку економічної думки (середина 1970-х-1980-ті роки) відбувається перегрупування основних її напрямів: втрата кейнсіанством перших позицій і актуалізація неокласики у вигляді економі­чного неоконсерватизму. Зміни, що відбулися в економічному розвитку провідних країн Заходу, по-новому поставили старе питання стосовно оп­тимального співвідношення державного регулювання та стихійних ринкових сил. Серцевиною неоконсерватизму стає монетаризм, який акцентує увагу на регулюванні економіки через сферу грошово-кредитного обігу. Теорія економіки пропозиції, а також теорія раціональних очікувань доповнюють структурну цілісність неоконсервативного напряму.

Подальший розвиток інституту власності у цей період позначився на ак­туалізації проблеми специфікації прав власності, поглибленні поділу пра­ці, що сприяло виникненню нових форм господарства — особливої категорії фірм, діяльність яких пов’язується із наданням трансакційних послуг. Основ­ними сферами функціонування таких фірм є: фінанси і операції з нерухоміс­тю; банківська справа і страхування; правові або юридичні послуги; оптова і роздрібна торгівля. Розроблена представниками неоінституціонального напряму Р. Коузом (р. н. 1910), А. Алчіаном (р. н. 1914) та ін., теорія прав власності (приватна сфера) акцентує увагу на виграші в добробуті, який за­безпечують правові інституції (судова система тощо). Не менш плідними в неоінституціоналізмі є розробки Д. Норта (р. н. 1920) та О. Вільямсона (р. н. 1932).

У духовно-культурній сфері суспільств Західної цивілізації принципово новим явищем у другій половині ХХ ст. стає виникнення такого культурно­го феномену як «масова культура». Утверджується культ споживацько- міщанського індивіда, який вступає у боротьбу за матеріальні блага. Вибу­довується грандіозна індустрія розваг, включно зі спортом та масовим мис­тецтвом. Разом із цим з’являються настрої абсурдності світу й відчуженості від нього, що дістало найяскравіше відображення в книгах Дж. Селінджера, Д. Керуака, у постановах театру абсурду С. Беккета тощо. Своєрідним про­тестом проти відходу від реальності став поп-арт 1960—1970-х років, а піз­ніше — гіперреалізм, де сам світ речей оголошується предметом мистецтва.

Таким чином, на основі зростання інтернаціоналізації виробництва, по­глиблення міжнародного поділу праці і спеціалізації було досягнуто схожо­сті техніко-економічного рівня розвитку країн Західної цивілізації та знач­ної взаємозалежності між їхніми національними економіками, політичними, соціальними і духовно-культурними сферами. Період 1950—1980-х років характеризується динамічним розвитком економіки, поліпшенням життя людей. В економічній думці кейнсіанство, неокласика, інституціоналізм, неолібералізм стають науковим фундаментом процесів розроблення ус­пішної економічної політики в країнах Західної цивілізації.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]