104. Розкрийте основні тенденції економічного розвитку сша на етапі інформаційно-технологічної революції та її відображення в сучасній економічній думці.

Відхід від консервативної концепції соціально-економічного державного ре­гулювання відбувся з приходом у 1989 р. до Білого дому Дж. Г.У. Буша. На початку 1991 р. уряд США в межах концепції «капіталовкладення в майбутнє» поставив такі завдан­ня: розвиток економіки і соціальної сфери, переорієнтація бюджету на забезпе­чення довгострокового економічного зростання, зрушення пріоритетів від вій­ськових до цивільних програм, а в межах останніх, зокрема, від трансфертних виплат до прямих інвестицій, відмова від рейганівського курсу послаблення ре­гулювання бізнесу на користь «розумного» регламентування.

Так, на 1991 р. було заплановано рекордні бюджетні асигнування на під­тримку освіти, особливо на програми, орієнтовані на молодь. Адміністрація Дж. Буша здійснила кроки з подолання тенденції скорочення федеральних асигнувань на цивільні наукові програми. Почалося фінансу­вання багатолітньої програми допомоги малозабезпеченим сім’ям у придбанні власного житла.

В результаті реалізації еконо­мічної політики адміністрації Дж. Г. У. Буша і концепції «капіталовкладення в майбутнє» у США відбувся поворот державної соціальної політики від практики «рейганоміки» у бік більшої соціальної відповідальності держави. Було здійснено заходи з подолання негативних сторін консервативної соціа­льно-економічної політики за рахунок підвищення податків і подальшого зростання дефіциту бюджету.

У 1992 р. 42-м президентом США було обрано Вільяма (Білла) Клінтона, програма оріє­нтована на пристосування економіки США до умов сучасного етапу НТР як технолого-інформаційної революції і збереження певного рівня соціального ре­гулювання. Б. Клінтон поставив завдання оздоровити економіку, стимулюючи інвестиційний капітал.

Економічна програма Б. Клінтона мала такі цілі: розширення державних капіталовкладень і забезпечення довгострокового економічного зростання; подолання бюджетного дефіциту; створення справедливішої податкової сис­теми.

Для додаткового залучення капіталів у виробничу сферу поряд із подат­ковою реформою різко підіймали у разі необхідності облікові ставки на бан­ківський кредит. Це позначилося на русі капіталів у міжнародному масшта­бі, стимулювало інтенсивний приплив в американську економіку капіталів інших країн світу, що дало змогу США фінансувати модернізацію своєї еко­номіки значною мірою за «чужий рахунок».

Президентство Б. Клінтона збіглося з найдовшим періодом економічного зростання в мирний час, а Закон про скорочення де­фіциту 1993 р. вивів США на шлях фінансової відповідальності і поклав край (на той час) бюджетним дефіцитам. Зміна економічної стратегії розвит­ку країни свідчить про позитивний результат — скорочення рівня безробіт­тя, ефективніше стали працювати бізнесові структури, зменшився дефіцит держбюджету, розширилася зовнішня торгівля, тіньова економіка зменши­лася до 8 %. Соціально-економічна політика адміністрації Б. Клінтона при­вела до того, що в останнє десятиліття ХХ ст. сформувався новий напрям «третього шляху», орієнтований на пристосування економіки США до но­вих, постіндустріальних умов господарювання.

У 2000 р. 43-м президентом США було обрано Джорджа У. Буша (мо­лодшого). В основу його економічної програми було покладено концепцію «співчутливого консерватизму», основна ідея якої полягає в тому, що дер­жава повинна вирішувати багато соціально-економічних питань, але вона не в змозі вселити в кожного нужденного надію і визначити йому мету життя. Держава повинна відігравати роль партнера, а не суперника стосовно людей, які потребують співчуття. У США відбувалося зближення двох способів ви­рішення соціальних проблем — консервативного і ліберального, в результаті чого складається ліберально-консервативна соціально-економічна модель цієї країни.

Економічна програма Дж. У. Буша охоплювала такі перетворення: зако­нопроект про реформу системи освіти, проект федерального бюджету і ско­рочення податків, законопроект про заборону абортів. Основна увага приді­лялась освіті, якісному медичному обслуговуванню, пенсійному забезпе­ченню, захисту навколишнього середовища, сильній національній обороні. Ці реформи передбачалось фінансувати за рахунок коштів держбюджету.

На долю чинного 44-го президента США Барака Обами, обраного напри­кінці 2008 р., та його адміністрації випало нелегке завдання — подолання наслідків фінансової та торгово-промислової кризи, яка набула характеру глобальної й охопила не тільки майже всі країни світу, а й значну кількість галузей господарства.

Характеризуючи економіку США кінця ХХ — початку ХХІ ст., можна за­значити, що вона є однією з найбільш зрілих і ефективних у світі. За останні десятиліття вона продемонструвала високий ступінь адаптації до нових умов і зуміла зберегти своє лідерство серед розвинених країн, а ТНК, очолювані американським капіталом, сформували величезну «другу економіку» США, що охоплює весь світ.

Якісно новим зрушенням в економіці США наприкінці ХХ ст. став випе­реджувальний розвиток інформаційної структури та інформаційної економі­ки, основу якої становить комплексна індустрія обробки інформації за до­помогою новітньої комп’ ютерної техніки і програмного забезпечення, а також засоби електрозв’язку.

Вважається, що сьогодні масштаби державного втручання в американ­ську економіку є оптимальними, оскільки держава ефективно допомагає економічній системі, що вже склалася. Ніхто в країні не виступає ні за роз­ширення державного втручання в економіку, ні за його скорочення.

Отже, досвід економічної політики США свідчить про те, що вирішення її проблем залежить від вибору методів державного управління, уміння адап­туватися до світоглядних умов взаємозалежності, демократичної альтерна­тиви. Ідеологічною основою цих практичних перетворень були теоретико- методологічні засади неоконсервативного напряму економічної теорії та, зо­крема, «економіки пропозиції». Неоконсервативна стратегія загалом сприяла здійсненню структурної перебудови та технічного переоснащення економіки США переважно за допомогою зарубіжних капіталовкладень та зниження процентних ставок.

Таким чином, можна сказати, що в США на сьогодні сформовано соці­ально-економічну модель, яка ґрунтується на максимальному викорис­танні ринкового механізму в процесі вирішення соціальних проблем. Під впливом різноманітних факторів ця модель постійно трансформуєть­ся. В результаті синтезу консервативного й ліберального типів соціаль­но-економічної політики, поряд із тим що після розвалу колишнього СРСР та світової соціалістичної системи США перетворилися в наднаддержаву світу, чи наддержаву, також відбувається перетворення США в «суспільство загального благоденства», але вже на його постіндустріальній стадії.