Вопрос 6 фізична особа як субьект цивільного права та її цивільна правосуб’ектність

Фізична особа – це людина, що виступає як учасник цивільних відносин є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання Дієздатність юридично забезпечує активну участь фізичної особи у цивільному обороті, реалізації її майнових та особистих немайнових прав. Види цивільної дієздатності фізичних осіб:

повна дієздатність;часткова дієздатність;неповна дієздатність.

Повна цивільна дієздатність визнається за повнолітніми фізичними особами, тобто тими, хто досяг 18 років. Цей віковий ценз може бути зниженим у двох випадках:

реєстрація шлюбу особою, що не досягла 18 років ;надання повної цивільної дієздатності за рішенням органу опіки та піклування неповнолітній особі Шлюбний вік, встановлений для чоловіків – 18 і жінок – 17 років, може бути знижений за рішенням органів місцевого самоврядування до 16 років за наявності поважних причин. Перелік таких причин законодавство не містить але до них зазвичай відносять вагітність нареченої, народження дитини тощо. СК допускає також за виняткових обставин можливість реєстрації шлюбу особами до досягнення ними 14 років. Після реєстрації шлюбу неповнолітні фізичні особи набувають дієздатності у повному обсязі.

Надання повної цивільної дієздатності згідно зі ЦК можливе:щодо фізичної особи, яка досягла 16 років і працює за трудовим договором;щодо фізичної особи, яка досягла 16 років і бажає займатися підприємницькою діяльністю;щодо неповнолітньої фізичної особи, яка записана матір’ю або батьком дитини. У разі припинення трудового договору, припинення фізичною особою підприємницької діяльності, батьківства надана неповнолітній особі повна цивільна дієздатність зберігається.

Часткову цивільну дієздатність мають малолітні особи, тобто фізичні особи, які не досягли 14 років Часткова дієздатність малолітньої особи обмежується можливостями:самостійно вчиняти дрібні побутові правочини. здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом. Всі інші правочини, вчинені малолітніми особами, нікчемні і не породжують для них правових наслідків. Однак такий правочин може бути в інтересах малолітньої особи на вимогу її батьків, усиновлювача або опікуна визнаний судом дійсним, якщо він вчинений на користь цієї особи.

Малолітня особа не несе відповідальності за завдану нею шкоду. Це пояснюється тим, що малолітні особи ще не можуть визнаватися винними і нести відповідальність за правопорушення. Відповідальність за дії малолітніх покладається на їх батьків, усиновлювачів, опікунів, винних у нездійсненні належного нагляду за діями малолітнього чи неналежному вихованні дітей.

Неповну цивільну дієздатність мають неповнолітні особи, тобто фізичні особи віком від 14 до 18 років Неповнолітня особа має право: самостійно вчиняти дрібні побутові правочини;

здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами;

самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом;

бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи; самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я (грошовими коштами на рахунку).

Неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників. Згода може бути замінена наступним схваленням у письмовій формі правочину, вчиненого зазначеними особами. У разі заперечення проти правочину того з батьків, із ким проживає неповнолітня особа, правочин може бути здійснений з дозволу органу опіки та піклування. Неповнолітня особа самостійно несе відповідальність як за порушення укладеного нею договору, так і за заподіяння шкоди при відсутності договору.

Правосуб'єктність фізичних осіб (індивідуальних суб'єктів правовідносин) — це передбачена нормами права здатність (можливість) бути учасниками правовідносин.

У міжнародних документах про права людини (ст. 6 Загальної декларації прав людини, ст.16 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права) записано, що кожна людина, де б вона не знаходилася, має право на визнання її правосуб'єктності.

В основі визначення природи правосуб'єктності (праводієздат-ності) фізичної особи лежать два критерії:

- вікова характеристика (певний вік);

- зрілість психіки, відсутність психологічних дефектів. Склад правосуб'єктності фізичної особи:

• правоздатність;• дієздатність;• деліктоздатність.

Правоздатність — це передбачена нормами права здатність (можливість) індивіда мати суб'єктивні юридичні права і виконувати суб'єктивні юридичні обов'язки. Правоздатність виникає з моменту народження і припиняється зі смертю особи.

Правоздатність — не кількісне вираження прав суб'єкта, а постійний громадянський стан особи; не саме володіння правами, а здатність мати права, набувати суб'єктивних прав.

Дієздатність — це передбачена нормами права здатність індивіда самостійно, своїми усвідомленими діями здійснювати (використовувати і виконувати) суб'єктивні юридичні права, обов'язки і нести відповідальність.

Дієздатність, на відміну від правоздатності, залежить від віку, фізичного стану особи, а також інших особистих якостей людини, що з'являються у неї в міру розумового, фізичного, соціального розвитку.

Повна дієздатність настає з моменту громадянського повноліття, і

. Отже, правосуб'єктність -- категорія цільна, і в галузі цивільного права вона також утворює єдність правоздатності і дієздатності: тут замість правоздатної, але недієздатної особи може виступати її законний представник.

Деліктоздатність — це здатність нести відповідальність за вчинені правопорушення.

Правосуб'єктність фізичних осіб може бути:загальноюспеціальноюіндивідуальною

У конкретних правовідносинах суб'єкт може виступати як носій загальної, спеціальної та індивідуальної правосуб'єктності.

Правосуб'єктність -- юридична передумова для визнання особи носієм відповідного правового статусу.

.