1.2. Колізії у спадкуванні за міжнародним приватним правом

Поняття «колізія» походить від від латинського слова collisio, що означає “зіткнення”. Тобто, колізія права основується на різниці змісту приватноправових законів країни суду та тієї держави, до якої належить іноземний елемент в даному правовідношенні. Колізія характеризується такими ознаками:

- наявність іноземного елемента в приватноправовому відношенні;

- різним змістом права різних держав, з якими це відношення пов’язане.

Колізійна норма – це норма, яка визначає, право якої держави повинно бути застосовано до даного правовідношення, що ускладнено іноземним елементом.[43, c.198]

Структура колізійної норми складається з двох елементів: обсягу та прив’язки.

Обсягм колізійної - це вказівка на відносини, які потребують правового врегулювання, а прив'язкою – це вказівка на закон, яким і буде врегульовано зазначені відносини.

Закон України “Про міжнародне приватне право”, а саме п. 1 ст. 48: „Права та обов’язки за зобов’язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди (обсяг), визначаються за правом країни, в якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди (прив’язка)”.[5]

Обсяг визначає відносини, які є пов'язаними із зобов'язаннями, що виникають у разі заподіяння шкоди (зобов’язання з делікту).

Прив’язка визначає, яким законодавстом будуть врегульовуватись правовідносини, тобто “за правом країни, в якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди”.

Ця стаття не встановлює прав та обов’язків учасників вказаних відносин, а відсилає до права держави, в якій мала місце дія.

Таким чином, обсяг – це частина колізійної норми, яка вказує на коло приватноправових відносин міжнародного характеру, що підлягає правовій регламентації. Традиційно обсяг відповідає конкретному приватноправовому інституту: спадкові відносини, договірні зобов'язання, деліктні зобов'язання, взяття шлюбу і т.д. [27, c. 199]

Актуальним питанням в галузі спадкового права є визначення норм, які слід застосувувати до спадкових відносин, форми заповіту, а також можливість реалізації автономії волі у заповідальних розпорядженнях.

В Німеччині, законодавство присвячує лише 2 статті, які встановлюють два принципи колізійного спадкового права:

- громадянство спадкодавця як основна прив'язка;

- принцип єдності спадкової маси.

Закон однаково регулює спадкові відносини, щодо спадкування рухомого чи нерухомого майна. Німецький законодавець допускає принцип автономії волі, відступивши від принципу громадянства. Отже, за німецькими нормами спадкові відносини регудюються колізійними нормами та незначною мірою, диспозитивність.

Зміст відповідної статті закону засвідчує рецепцію положень Гаазької конвенції 1961 р. про колізії законів стосовно форми заповітів[43_:с.317].

Згідно ст. 93 швейцарського Закону 1987 р.форми заповітів регулюються за положеннями Конвенції.

За австрійським законодавством, вирішення колізій які виникли у спадкових відносинах регулюється ст 28 Закону 1978 р.

В першій частині цієї статті передбачається, що закон який повинен застосовуватись до регулювання спадкових відносин, є національний закон спадкодавця на момент смерті.

Але ця загальна норма є зміненою в другій частині цієї статті. Якщо перехід спадщини спадкоємцю здійснюється на території Австрії, то застосовується австрійський закон щодо виконання зобов`язань, виплаті боргів та прийняті спадщини.

Австрійський законодавець вважає, що різниця в законах не повинна стосуватись самого порядку спадкування та визначення кола спадкоємців. Тобто, колізійна норма, повинна регулювати питання, а саме, як спадкоємець буде приймати власність спадкодавця. Складно застсувати іноземні норми щодо спадкування до самого прийняття спадщини за нормами країни суду. Але австрійська кодифікації є досить вдалою. Національний закон спадкодавця застосовуєть для вирішення питань про коло спадкоємців, а закон країни суду вирішує питання про процес переходу спадщини.

У Швейцарії, питання спадкування керуються принципом останнього місця проживання спадкодавця. Сама швейцарська кодифікація, до волі обережно відноситься до автономії волі щодо заповідальних розпоряджень. Іноземці, які проживають на території Швейцарії та які не втратили на момент смерті громадянства і не отримали громадянства Швейцарії мають право спадкодавця на підпорядкування заповіту, згідно закону одного з громадянств.

Майже всі сучасні норми права у галузі спадкового права ґрунтуються на визначенні права, який застосовують до регулювання спадкових відносин, на принципах громадянства або останнього місця проживання і в той же час, допускають можливість обирати спадкодавцем закону доміцилію замість закону громадянства. В деяких нормативно-правових актах встановлюється різні режими для спадкування нерухомого та рухомого майна.

Для спадкування нерухомості часто передбачається принцип місця знаходження речі. Для сприяння щодо збереження дійсності заповіту, кодифікаційна діяльність встановлює гнучку систему прив'язок.

Заповіт або саме його скасування не може бути визнаним недійсним внаслідок недодержання його форми або якщо останнє відповідає вимогам права місця складення заповіту, або права країни громадянства, або права місця складання заповіту, або права країни, де перебував спадкодавець в момент складання заповіту чи в момент смерті, а також права країни, місцезнаходження нерухомого майна спадкодавця. Тенденції регулювання відносин у сфері колізійних питань спадкового права свідчить про те, що ціла низка проблемних ситуацій, які виникають при спадкуванні, пов'язані з особистим статутом спадкодавця, а тобто його волею. Такі колізії вирішуються шляхом застосування закону громадянства або доміцилію спадкодавця. Зазвичай, в більшості випадків майно є фундаментом спадкових відносин. [27, с. 319]

Отже, в цілому, припустимим є застосування у спадкових відносинах таких же колізійних критеріїв, які використовуються для вирішення питань права власності. Щодо форми заповідальних розпоряджень, то спостерігається тенденція відходу від правила місця підписання правового акту (заповіту) на користь системи більш гнучких прив'язок.