- •1.3 Тенденція розвитку спадкового права, як інституту цивільного права.
- •1.2. Колізії у спадкуванні за міжнародним приватним правом
- •1.3. Підстави спадкування та позбавлення права на спадщину.
- •2. 2. Характеристика тлумачення заповіту
- •3.3. Особливості договору про зміну черговості одержання права на спадкування
- •IV. Інші питання інституту спадкового права.
- •4.1. Особливості спадкового договору та його правова природа.
- •4.2. Процесуальний порядок вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.
- •4.3. Проблеми вікового цензу в спадкуванні за заповітом.
- •19. Бірюков і.А., Заїка ю.О. Цивільне право України: навч. Посібник. Загальна частина/ і. А. Бірюков — к.: кнт, 2006. — 480 c.
- •54. Сібільов м м. Зміст цивільно-правового договору/ Вісник Академії правових наук України. — № 1. — 2003 — с. 93-99.
3.3. Особливості договору про зміну черговості одержання права на спадкування
За загальним правилом, встановленим ст. 1258 Цивільного кодексу України, право на спадкування за законом спадкоємці одержують почергово: кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.[2] Розширення диспозитивних засад у спадковому праві зумовило можливість зміни закріпленого законом правила черговості.
Зміна черговості одержання права на спадкування - це встановлення іншого, ніж передбачено законом, порядку закликання до спадкування спадкоємців за законом.. Існують два способи зміни черговості одержання права на спадкування: за домовленістю спадкоємців (договірний) і судовий.
Відповідно до ч. 1 ст. 1259 Цивільного кодексу України черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов’язкову частку у спадщині.
Питання, пов’язані з укладенням договору про зміну черговості одержання права на спадкування, спеціально не досліджувалися в науковій літературі та їм надавалася переважно загальна характеристика на рівні параграфів і частин підручників, посібників. Нез’ясованими иовною мірою, зокрема, залишаються питання суб’єктного складу цього договору, його правова мета, зміст, що вимагає ретельного наукового аналізу. Крім того, відсутня єдина позиція з приводу того, до якої групи цивільно-правових договорів слід віднести договір про зміну черговості.
Закон не називає учасників досліджуваного договору, зазначаючи лише, що договір укладається між заінтересованими спадкоємцями.[2] Не прояснює ситуацію й Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. № 20/5, де міститься тільки застереження, що згода на укладення цього договору від спадкоємців, які не беруть участь у ньому, не вимагається. [9]
Невизначеність питання, що розглядається, на рівні нормативно-правового матеріалу породжує дискусію в науці цивільного права. Так, на думку Є. Мічуріна, за договором про зміну черговості спадкування сторони, що є спадкоємцями черги спадкоємців за законом, яка закликається до спадкування, домовляються про закликання до спадкування спадкоємця іншої черги. [44 с. 79]
На думку І. Жиліикової, участь у такому договорі можуть брати як спадкоємці за законом, що закликаються до спадкування, так і спадкоємці за заповітом, якщо останні сиадкують ще й на підставі закону. Крім того, стороною в договорі про зміну черговості мають визначатися спадкоємці за законом, які не закликаються до спадкування у зв’язку з існуванням спадкоємців попередньої черги. Таких осіб автор умовно називає «потенційними» спадкоємцями, оскільки у разі «зникнення» (відмови й інших підстав) спадкоємців, які закликаються до спадкування, «потенційні» спадкоємці перетворюють ся на «справжніх» і можуть успадковувати майно на загальних підставах. [33, с. 38]
Ю. Заіка, коментуючи ч. 1 ст. 1259 Цивільного кодексу України, виділяє три моделі договору про зміну черговості одержання права на спадкування за ознакою суб’єктного складу. У першій моделі спадкоємець наступної черги, який не має права на спадкування за правилом черговості, є не стороною відповідного договору, а лише третьою особою. Другою моделлю договору є бачення його таким, що укладається між спадкоємцями, які закликані до спадкування за зако ном, та спадкоємцем, якого вони включають до свого складу. І, нарешті, можна вважати, що договір укладатимуть спадкоємці, які заінтересовані в цьому. Серед них будуть не всі спадкоємці, а лише ті, хто виявив бажання це зробити. Насамперед, це спадкоємці, які зменшують свою частку у спадщині, та спадкоємець, який разом із ними буде спадкувань На думку Ю. Заіки, прийнятним є третій варіант. [57, с. 297] За таких обставин, питання суб’єктного складу договору про зміну черговості одержання права на спадкування не можна вважати вирішеним.
Ми вважаємо, що договір про зміну черговості спадкування укладається між спадкоємцями тієї черги, яка закликається до спадкування, з одного боку, та спадкоємцем наступної черги - з іншого.
Відповідно до п. 229 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, згода на укладення цього договору від спадкоємців, які не беруть участі у ньому, не вимагається, а тому не всі спадкоємці, які закликаються до спадкування, повинні укласти договір про зміну черговості одержання права на спадкування.[9] Отже, стороною у досліджуваному договорі виступатимуть лише спадкоємці, які виявили бажання укласти договір про зміну черговості.
Спадкоємець наступної черги є стороною за цим договором, оскільки внаслідок його укладення виникають правові наслідки (закликання до спадкування), що стосуються передусім цього учасника правовідносин. Стаття 1259 Цивільного кодексу України оперує таким терміном, як «заінтересований спадкоємець», тобто визначальною ознакою сторони договору про зміну черговості одержання права на спадкування є наявність інтересу. Спадкоємець наступної черги, який не повинен закликатися до спадкування за правилом черговості, очевидно, має найбільший інтерес у договорі, оскільки завдяки цьому набуває право на спадкове майно, а тому він має бути стороною договору.
У той самий час укладення досліджуваного договору не позбавляє спадкоємця необхідності звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Згідно із ст. 1269 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. В окремих випадках закон дозволяє прийняття спадщини без спеціального волевиявлення. Так, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він не заявив про відмову від неї; малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків відмови від неї. [2] Отже, серед підстав прийняття спадщини без спеціального волевиявлення, окремо не визначена така підстава, як «укладення договору про зміну черговості», що дозволяє зробити висновок про застосування до досліджуваних відносин ст. 1269 Цивільного кодексу України.
Специфіка спадкових правовідносин зумовлює особливість суб’єктного складу договору про зміну черговості одержання права на спадкування. Враховуючи, що договір укладається між спадкоємцями за законом, його сторонами можуть бути лише фізичні особи, визначені хоча б у одній із черг спадкоємців за Цивільним кодексом України.
Договір про зміну черговості одержання права на спадкування може бути укладений із особою, яка спадкує за правом представлення відповідно до ст. 1266 Цивільного кодексу України. Спадкування за правом представлення - це особливий порядок спадкування за законом, згідно з яким до спадкування закликаються особи, які заступають собою місце спадкоємця, що помер раніше, ніж спадкодавець. [39, с. 93] Можливість укладення договору такими особами пов’язана з тим, що спадкоємці за правом представлення є безпосередніми та самостійними наступниками спадкодавця. Ці права вони набувають на підставі закону в силу кровної спорідненості, а не як наступники або представники спадкоємців більш близьких ступенів, які померли до відкриття спадщини. Ніякого переходу спадкової частки від спадкоємця, якого заміщають, до спадкоємця, який спадкує за правом представлення, не відбувається і навіть не припускається. [70, с. 85]
Законом не передбачені особливі умови закликання до спадкування спадкоємця наступної черги. Це може бути спадкоємець третьої черги при закликанні до спадкування спадкоємців першої черги. Вказаний спадкоємець не повинен проживати разом із спадкодавцем, надавати йому матеріальну допомогу, бути непрацездатним тощо; однак має належати до кола спадкоємців за законом і погодитися прийняти спадщину.
Слід зазначити, що закликання до спадкування на підставі укладеного між спадкоємцями договору не є окремим видом спадкування. Статтею 1217 Цивільного кодексу України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Стаття 1259 Цивільного кодексу України, зміст якої визначає порядок укладення договору про зміну черговості одержання права на спадкування, структурно розміщена у главі 86 Цивільного кодексу України - «Спадкування за законом». Крім того, зміна черговості здійснюється лише спадкоємцями за законом, адже при спадкуванні за заповітом порядок закликання до спадкування визначається волею заповідача і не може бути змінений домовленістю спадкоємців, а тому закликання до спадкування спадкоємця наступної черги на підставі договору є не окремим видом спадкування, а особливим порядком спадкування за законом. Такий порядок закликання до спадкування є винятком із загального правила черговості прийняття спадщини спадкоємцями за законом [2].
Так, до спадкування закликаються три спадкоємці першої черги: У, К. та В. - діти спадкодавця. За правилом ст. 1267 Цивільного кодексу України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є ріпними. А тому кожен із дітей спадкодавця має право на '/з частку спадкового майна. Два з них - К. та В. вирішують змінити черговість одержання права на спадкування й укласти договір, яким закликати до спадкування брата спадкодавця Л. (спадкоємця другої черги) та розподілити належні їм частки порівну. У. не бажає укладати такий договір, а тому його частка у спадщині не підлягає перерозподілу.
Отже, два спадкоємці першої черги мають право на 1/3 частки у спадщині кожний, тобто разом - 2/3. Зважаючи на те, що частки двох дітей спадко¬давця складають 2/3, а договір про зміну черговості одержання права на спадкування визначає рів¬ність часток усіх спадкоємців, які його укладають, то кожен із трьох спадкоємців К., В. та Л. - отриає по 2/9 частки спадщини, а спадкоємець У. - 1/3.
Заслуговує на увагу зміст договору, що розглядається. Зміст договору згідно із ст. 628 Цивільного кодексу України становлять умови (пункти), визна¬чені на розсуд сторін і погоджені ними й умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Отже, як зазначає М. Сібільов, змістом договору є ініціативні й обов’язкові умови. [54, с. 99] Це повністю узгоджується з дією принципу свободи договору* однією із складових якого є вільне визначення сторонами умов договору з урахуванням вимог актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. [2]
Що ж стосується обов’язкових умов договору про зміну черговості одержання права на спадкування, то обов’язковою умовою будь-якого договору має бути умова про предмет, оскільки саме вона визначає сутність зобов’язання, що породжується укладеним договором (сутність відносин між сторонами). Крім того, з формальної сторони, обов’язковою умовою може вважатися будь-яка умова, закріплена в актах цивільного законодавства стосовно конкретного виду поімепованого до¬говору. Але при цьому слід керуватися правилами ст. 6 Цивільного кодексу України щодо співвідношення в договірній сфері актів цивільного законодавства та договору. Найважливішим серед них є правило, за яким сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд. Зазначене пов’язане з тим, що договірним відносинам у сфері приватного права притаманним має бути саморегулювання.[38,c. 43]
При саморегулюванні сторони можуть ді¬яти виключно на свій розсуд і не вважаються пов’язаними імперативними приписами актів цивільного законодавства. [55,с. 58] З цього загального правила є й винятки, передбачені в ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України. Сторони в договорі не можуть відступати від положень актів цивіль¬ного законодавства, якщо в них прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов’язковість для сторін положень цих актів випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Спеціальна норма (не визначає особливі умови досліджуваного дого¬вору, що дозволяє зробити висновок про наявність лише однієї обов’язкової умови - умови про предмет договору. Предметом договору про зміну черговості одержання права на спадкування є закликання до спадкування спадкоємця наступної черги, який за загальним правилом черговості не має права на спадкування.
Основна вимога, визначена законом щодо змісту цього договору - він не повинен порушу¬вати прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов’язкову частку у спадщині. Це означає, що спадкоємці, укладаючи такий договір, не можуть змінити частку у спадщині того спадкоємця, який не є стороною за договором. Не може бути змінена і частка у спадщині спадкоємця, який має право на обов’язкову частку у спадщині, розмір якої імперативно встановлений ст. 1241 Цивільного кодексу України. Розмір обов’язкової частки може бути зменшений лише судом з урахуванням відносин спадкоємця, який має право на обов’язкову частку у спадщині, та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають Істотне значення.[2] А тому спадкоємці укладають договір про зміну черговості одержання права на спадкування лише з приводу тих часток, які вони мають успадкувати. Розмір спадкових час¬ток при цьому залежить від волі заінтересованих спадкоємців і встановлюється договором. Сторони можуть за взаємною згодою сформулювати в договорі й інші умови.
Досліджуваний договір суттєво відрізняється від договору про зміну розміру часток у спадщині та відмови від прийняття спадщини.
Договір про зміну розміру часток у спадщині укладається між спадкоємцями за законом тієї черги, що закликається до спадкуван¬ня. У той самий час договір про зміну черговості одержання права на спадкування спрямований на своєрідне «підтягування» спадкоємця з наступної черги, яка за звичайних умов не закликається до спадкування. Крім того, спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них. Зазначимо, що договір про зміну черговості одержання права на спадкування у будь-якому випадку має бути нотаріально посвідчений.
Відмінність між досліджуваним договором і відмовою від прийняття спадщини полягає у тому, що, по-перше, відмова від прийняття спадщини може мати місце як при спадкуванні за законом, так і при спадкуванні за заповітом. Договір про зміну черговості укладається лише при спадкуванні за законом. Подруге, за своєю правовою природою відмова від прийняття спадщини є одностороннім правочином, а договір про зміну черговості одержання права на спад кування - двосторонній правочин (договір). По-третє, спадкоємець, який відмовляється від прийняття спадщини, взагалі не одержує спад¬кове майно (або його частку). При укладенні ж договору про зміну черговості, спадкове майно підлягає перерозподілу та частка спадкоємця, який укладає такий договір, зазвичай змен¬шується.
Потребує також з’ясування і те, до якої групи відноситься договір про зміну черговості спадкування. Існуючу систему цивільно-правових договорів найадекватніше відображає класифікація за спрямова¬ністю правової мети, яка може мати характер майнового або немайнового інтересу. [20, с. 365] Загальноприйнятим у цивілістичній літературі є поділ цивільно-правових договорів на групи залежно від юридичних наслідків їх укладання. За таким критерієм договори класифікуються на: договори про передачу майна у власність; договори про передачу майна у тимчасове користування; договори про виконання робіт; договори про передачу результатів творчої діяль¬ності; договори про надання послуг; договори про спільну діяльність. [28, c. 25], [61, с. 143]
Договір про зміну черговості одержання права па спадкування укладається з метою закликання до спадкування спадкоємця наступної черги, який за загальним правилом черговості не має права на спадкування, а тому важко віднести цей договір до однієї з наведених вище груп. Така нестандартність певною мірою зумовлена виливом спадкових правовідносин на договірні, адже спадкоємці укладають договір і тим самим перерозподіляють майно, що юридично їм не належить (так зване безсуб’єктне майно).
Крім того, імперативно визначаються часові межі укладення договору про зміну черговості одержання права на спадкування. Відповідно до п. 229 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, зміна черговості одержання спадкоємцями за законом пра¬ва на спадкування провадиться після відкриття спадщини до видачі свідоцтва про право на спадщину. Після видачі такого свідоцтва спадкові відносини трансформуються у відносини власності, а тому йтиметься вже не про закликання до спадкування, а про відчуження майна, отри¬маного у власність у порядку спадкування.
Невипадково у науці цивільного права виділяють так звані нетипові договори, під якими розуміють договори, що знаходяться за межами існуючих договірних типів. Утім, серед нетипових договорів називають лише ділерські договори та договори зворотної купівлі-продажу. Хоча автори зазначають, що на ведений перелік має відкритий характер, оскільки внаслідок формування нових і модифікації існуючих видів з’являються й інші нетипові договори [20 с. 393]. За таких обставин, на нашу думку, досліджуваний договір є нетиповим.
Отже, договір про зміну черговості одержання права на спадкування укладається між спадкоємцями тієї черги, що закликається до спадкування та бажають укласти такий договір, з одного боку, та спадкоємцем наступної черги з іншого. Спадкування на підставі укладеного договору про зміну черговості є не окремим видом спадкування, а особливим порядком спадкування за законом. Такий договір може бути укладений з особою, яка спадкує за правом представлення. [2] Обов’язковою умовою договору про зміну черговості одержання права па спадкування є умова про предмет. Такий договір є нетиповим.
Підводячи підсумки третього розділу, слід вказати:
1. Спадкування за законом — це спадкування, де спадщина переходить після смерті громадянина до тих осіб, які визначені в цивільному законодавстві. На нашу думку, законодавець чітко та справедливо визначив спадкоємців за законом та розподілив їх по чергам. Підставами закликання до спадкування за законом є кровне споріднення, сімейні стосунки, шлюб, усиновлення, перебування на утриманні спадкодавця не менше 5 років до його смерті.
2. Задоволення вимог кредитора спадкодавця здійснюється спадкоємцями. Вимоги кредитора задовольняються у грошовій формі шляхом одноразового платежу. Кредитор має право наполягати на виконанні зобов'язання за рахунок спадкового майна саме цим способом, а якщо спадкоємець відмовив в цьому - звернутися до суду за захистом своїх прав.
3. Зміна черговості права на спадкування являє собою зміну порядку закликання спадкоємців за законом. Законодавством встановленно два способи зміни черговості спадкування, а саме: укладання нотаріально посвідченого договору між заінтересованими спадкоємцями; за рішенням суду. Сутність договору про зміну черговості полягає в тому, що спадкоємець тієї черги, яка має право на спадкування, може за своїм бажання допустити до спадкування спадкоємця або спадкоємців за законом будь-якої з наступних черг. Спадкоємець попередньої черги не втрачає право на спадкування.
