Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
дипломна роб..doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
706 Кб
Скачать
☆

3.3. Особливості договору про зміну черговості одержання права на спадкування

За загальним правилом, встановленим ст. 1258 Цивільного кодексу України, право на спадкування за законом спадкоємці одержують почергово: кожна на­ступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спад­коємців попередньої черги, усунення їх від пра­ва на спадкування, неприйняття ними спадщи­ни або відмови від її прийняття.[2] Розширення диспозитивних засад у спадковому праві зумо­вило можливість зміни закріпленого законом правила черговості.

Зміна черговості одержання права на спад­кування - це встановлення іншого, ніж передба­чено законом, порядку закликання до спадкуван­ня спадкоємців за законом.. Існують два спосо­би зміни черговості одержання права на спад­кування: за домовленістю спадкоємців (дого­вірний) і судовий.

Відповідно до ч. 1 ст. 1259 Цивільного кодексу України чер­говість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена но­таріально посвідченим договором заінтересова­них спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а та­кож спадкоємця, який має право на обов’язкову частку у спадщині.

Питання, пов’язані з укладенням договору про зміну черговості одержання права на спад­кування, спеціально не досліджувалися в на­уковій літературі та їм надавалася переважно загальна характеристика на рівні параграфів і частин підручників, посібників. Нез’ясованими иовною мірою, зокрема, залишаються питання суб’єктного складу цього договору, його правова мета, зміст, що вимагає ретельного наукового аналізу. Крім того, відсутня єдина позиція з при­воду того, до якої групи цивільно-правових дого­ворів слід віднести договір про зміну черговості.

Закон не називає учасників досліджуваного договору, зазначаючи лише, що договір укла­дається між заінтересованими спадкоємцями.[2] Не прояснює ситу­ацію й Інструкція про порядок вчинення но­таріальних дій нотаріусами України, затвер­джена наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. № 20/5, де міститься тільки за­стереження, що згода на укладення цього дого­вору від спадкоємців, які не беруть участь у ньому, не вимагається. [9]

Невизначеність питання, що розглядається, на рівні нормативно-правового матеріалу пород­жує дискусію в науці цивільного права. Так, на думку Є. Мічуріна, за договором про зміну черго­вості спадкування сторони, що є спадкоємцями черги спадкоємців за законом, яка закликається до спадкування, домовляються про закликання до спадкування спадкоємця іншої черги. [44 с. 79]

На думку І. Жиліикової, участь у такому до­говорі можуть брати як спадкоємці за законом, що закликаються до спадкування, так і спадко­ємці за заповітом, якщо останні сиадкують ще й на підставі закону. Крім того, стороною в до­говорі про зміну черговості мають визначатися спадкоємці за законом, які не закликаються до спадкування у зв’язку з існуванням спадкоєм­ців попередньої черги. Таких осіб автор умовно називає «потенційними» спадкоємцями, оскіль­ки у разі «зникнення» (відмови й інших під­став) спадкоємців, які закликаються до спадку­вання, «потенційні» спадкоємці перетворюють ся на «справжніх» і можуть успадковувати май­но на загальних підставах. [33, с. 38]

Ю. Заіка, коментуючи ч. 1 ст. 1259 Цивільного кодексу Ук­раїни, виділяє три моделі договору про зміну черговості одержання права на спадкування за ознакою суб’єктного складу. У першій моделі спадкоємець наступної черги, який не має пра­ва на спадкування за правилом черговості, є не стороною відповідного договору, а лише тре­тьою особою. Другою моделлю договору є ба­чення його таким, що укладається між спадко­ємцями, які закликані до спадкування за зако ном, та спадкоємцем, якого вони включають до свого складу. І, нарешті, можна вважати, що до­говір укладатимуть спадкоємці, які заінтересо­вані в цьому. Серед них будуть не всі спадкоєм­ці, а лише ті, хто виявив бажання це зробити. Насамперед, це спадкоємці, які зменшують свою частку у спадщині, та спадкоємець, який разом із ними буде спадкувань На думку Ю. Заіки, прийнятним є третій варіант. [57, с. 297] За таких обставин, питання суб’єктного складу до­говору про зміну черговості одержання права на спадкування не можна вважати вирішеним.

Ми вважаємо, що договір про зміну черго­вості спадкування укладається між спадко­ємцями тієї черги, яка закликається до спадку­вання, з одного боку, та спадкоємцем наступної черги - з іншого.

Відповідно до п. 229 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, згода на укладення цього договору від спадкоєм­ців, які не беруть участі у ньому, не вимагається, а тому не всі спадкоємці, які закликаються до спадкування, повинні укласти договір про зміну черговості одержання права на спадкування.[9] Отже, стороною у досліджуваному договорі ви­ступатимуть лише спадкоємці, які виявили ба­жання укласти договір про зміну черговості.

Спадкоємець наступної черги є стороною за цим договором, оскільки внаслідок його укла­дення виникають правові наслідки (закликання до спадкування), що стосуються передусім цьо­го учасника правовідносин. Стаття 1259 Цивільного кодексу України оперує таким терміном, як «заінтересо­ваний спадкоємець», тобто визначальною озна­кою сторони договору про зміну черговості одержання права на спадкування є наявність інтересу. Спадкоємець наступної черги, який не повинен закликатися до спадкування за пра­вилом черговості, очевидно, має найбільший інтерес у договорі, оскільки завдяки цьому на­буває право на спадкове майно, а тому він має бути стороною договору.

У той самий час укладення досліджуваного договору не позбавляє спадкоємця необхід­ності звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Згідно із ст. 1269 Цивільного кодексу Ук­раїни, спадкоємець, який бажає прийняти спад­щину, має подати нотаріусу заяву про прийнят­тя спадщини. В окремих випадках закон дозво­ляє прийняття спадщини без спеціального во­левиявлення. Так, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час від­криття спадщини, вважається таким, що прий­няв спадщину, якщо він не заявив про відмову від неї; малолітня, неповнолітня, недієздатна осо­ба, а також особа, цивільна дієздатність якої об­межена, вважаються такими, що прийняли спад­щину, крім випадків відмови від неї. [2] Отже, серед підстав прийняття спад­щини без спеціального волевиявлення, окремо не визначена така підстава, як «укладення дого­вору про зміну черговості», що дозволяє зроби­ти висновок про застосування до досліджува­них відносин ст. 1269 Цивільного кодексу України.

Специфіка спадкових правовідносин зу­мовлює особливість суб’єктного складу догово­ру про зміну черговості одержання права на спадкування. Враховуючи, що договір уклада­ється між спадкоємцями за законом, його сто­ронами можуть бути лише фізичні особи, ви­значені хоча б у одній із черг спадкоємців за Цивільним кодексом України.

Договір про зміну черговості одержання пра­ва на спадкування може бути укладений із осо­бою, яка спадкує за правом представлення від­повідно до ст. 1266 Цивільного кодексу України. Спадкування за правом представлення - це особливий поря­док спадкування за законом, згідно з яким до спадкування закликаються особи, які заступа­ють собою місце спадкоємця, що помер раніше, ніж спадкодавець. [39, с. 93] Можливість укла­дення договору такими особами пов’язана з тим, що спадкоємці за правом представлення є безпо­середніми та самостійними наступниками спад­кодавця. Ці права вони набувають на підставі закону в силу кровної спорідненості, а не як на­ступники або представники спадкоємців більш близьких ступенів, які померли до відкриття спадщини. Ніякого переходу спадкової частки від спадкоємця, якого заміщають, до спадкоємця, який спадкує за правом представлення, не відбу­вається і навіть не припускається. [70, с. 85]

Законом не передбачені особливі умови за­кликання до спадкування спадкоємця наступ­ної черги. Це може бути спадкоємець третьої черги при закликанні до спадкування спад­коємців першої черги. Вказаний спадкоємець не повинен проживати разом із спадкодавцем, надавати йому матеріальну допомогу, бути не­працездатним тощо; однак має належати до ко­ла спадкоємців за законом і погодитися прий­няти спадщину.

Слід зазначити, що закликання до спадку­вання на підставі укладеного між спадкоємця­ми договору не є окремим видом спадкуван­ня. Статтею 1217 Цивільного кодексу України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Стаття 1259 Цивільного кодексу України, зміст якої визначає порядок укладення договору про зміну черговості одержання права на спадку­вання, структурно розміщена у главі 86 Цивільного кодексу Ук­раїни - «Спадкування за законом». Крім того, зміна черговості здійснюється лише спадкоєм­цями за законом, адже при спадкуванні за за­повітом порядок закликання до спадкування ви­значається волею заповідача і не може бути змі­нений домовленістю спадкоємців, а тому закли­кання до спадкування спадкоємця наступної черги на підставі договору є не окремим видом спадкування, а особливим порядком спадкуван­ня за законом. Такий порядок закликання до спадкування є винятком із загального правила черговості прийняття спадщини спадкоємцями за законом [2].

Так, до спадкування закликаються три спад­коємці першої черги: У, К. та В. - діти спадкодав­ця. За правилом ст. 1267 Цивільного кодексу України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є ріпними. А тому кожен із дітей спадкодавця має право на '/з частку спадкового майна. Два з них - К. та В. вирішують змінити черговість одержан­ня права на спадкування й укласти договір, яким закликати до спадкування брата спадкодавця Л. (спадкоємця другої черги) та розподілити належні їм частки порівну. У. не бажає укладати такий до­говір, а тому його частка у спадщині не підлягає перерозподілу.

Отже, два спадкоємці першої черги мають пра­во на 1/3 частки у спадщині кожний, тобто разом - 2/3. Зважаючи на те, що частки двох дітей спадко¬давця складають 2/3, а договір про зміну черговості одержання права на спадкування визначає рів¬ність часток усіх спадкоємців, які його укладають, то кожен із трьох спадкоємців К., В. та Л. - отриає по 2/9 частки спадщини, а спадкоємець У. - 1/3.

Заслуговує на увагу зміст договору, що розглядається. Зміст договору згідно із ст. 628 Цивільного кодексу України становлять умови (пункти), визна¬чені на розсуд сторін і погоджені ними й умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Отже, як зазначає М. Сібільов, змістом договору є ініціативні й обов’язкові умови. [54, с. 99] Це повністю узгоджується з дією принципу свободи договору* однією із складових якого є вільне визначення сторонами умов договору з урахуванням вимог актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. [2]

Що ж стосується обов’язкових умов договору про зміну черговості одержання права на спадкування, то обов’язковою умовою будь-якого договору має бути умова про предмет, оскільки саме вона визначає сутність зобов’язання, що породжується укладеним договором (сутність відносин між сторонами). Крім того, з формальної сторони, обов’язковою умовою може вважатися будь-яка умова, закріплена в актах цивільного законодавства стосовно конкретного виду поімепованого до¬говору. Але при цьому слід керуватися правилами ст. 6 Цивільного кодексу України щодо співвідношення в договірній сфері актів цивільного законодавства та договору. Найважливішим серед них є правило, за яким сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд. Зазначене пов’язане з тим, що договірним відносинам у сфері приватного права притаманним має бути саморегулювання.[38,c. 43]

При саморегулюванні сторони можуть ді¬яти виключно на свій розсуд і не вважаються пов’язаними імперативними приписами актів цивільного законодавства. [55,с. 58] З цього загального правила є й винятки, передбачені в ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України. Сторони в договорі не можуть відступати від положень актів цивіль¬ного законодавства, якщо в них прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов’язковість для сторін положень цих актів випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Спеціальна норма (не визначає особливі умови досліджуваного дого¬вору, що дозволяє зробити висновок про наявність лише однієї обов’язкової умови - умови про предмет договору. Предметом договору про зміну черговості одержання права на спадкування є закликання до спадкування спадкоємця наступної черги, який за загальним правилом черговості не має права на спадкування.

Основна вимога, визначена законом щодо змісту цього договору - він не повинен порушу¬вати прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов’язкову частку у спадщині. Це означає, що спадкоємці, укладаючи такий договір, не можуть змінити частку у спадщині того спадкоємця, який не є стороною за договором. Не може бути змінена і частка у спадщині спадкоємця, який має право на обов’язкову частку у спадщині, розмір якої імперативно встановлений ст. 1241 Цивільного кодексу України. Розмір обов’язкової частки може бути зменшений лише судом з урахуванням відносин спадкоємця, який має право на обов’язкову частку у спадщині, та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають Істотне значення.[2] А тому спадкоємці укладають договір про зміну черговості одержання права на спадкування лише з приводу тих часток, які вони мають успадкувати. Розмір спадкових час¬ток при цьому залежить від волі заінтересованих спадкоємців і встановлюється договором. Сторони можуть за взаємною згодою сформулювати в договорі й інші умови.

Досліджуваний договір суттєво відрізняється від договору про зміну розміру часток у спадщині та відмови від прийняття спадщини.

Договір про зміну розміру часток у спадщині укладається між спадкоємцями за законом тієї черги, що закликається до спадкуван¬ня. У той самий час договір про зміну черговості одержання права на спадкування спрямований на своєрідне «підтягування» спадкоємця з наступної черги, яка за звичайних умов не закликається до спадкування. Крім того, спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них. Зазначимо, що договір про зміну черговості одержання права на спадкування у будь-якому випадку має бути нотаріально посвідчений.

Відмінність між досліджуваним договором і відмовою від прийняття спадщини полягає у тому, що, по-перше, відмова від прийняття спадщини може мати місце як при спадкуванні за законом, так і при спадкуванні за заповітом. Договір про зміну черговості укладається лише при спадкуванні за законом. Подруге, за своєю правовою природою відмова від прийняття спадщини є одностороннім правочином, а договір про зміну черговості одержання права на спад кування - двосторонній правочин (договір). По-третє, спадкоємець, який відмовляється від прийняття спадщини, взагалі не одержує спад¬кове майно (або його частку). При укладенні ж договору про зміну черговості, спадкове майно підлягає перерозподілу та частка спадкоємця, який укладає такий договір, зазвичай змен¬шується.

Потребує також з’ясування і те, до якої групи відноситься договір про зміну черговості спадкування. Існуючу систему цивільно-правових договорів найадекватніше відображає класифікація за спрямова¬ністю правової мети, яка може мати характер майнового або немайнового інтересу. [20, с. 365] Загальноприйнятим у цивілістичній літературі є поділ цивільно-правових договорів на групи залежно від юридичних наслідків їх укладання. За таким критерієм договори класифікуються на: договори про передачу майна у власність; договори про передачу майна у тимчасове користування; договори про виконання робіт; договори про передачу результатів творчої діяль¬ності; договори про надання послуг; договори про спільну діяльність. [28, c. 25], [61, с. 143]

Договір про зміну черговості одержання права па спадкування укладається з метою закликання до спадкування спадкоємця наступної черги, який за загальним правилом черговості не має права на спадкування, а тому важко віднести цей договір до однієї з наведених вище груп. Така нестандартність певною мірою зумовлена виливом спадкових правовідносин на договірні, адже спадкоємці укладають договір і тим самим перерозподіляють майно, що юридично їм не належить (так зване безсуб’єктне майно).

Крім того, імперативно визначаються часові межі укладення договору про зміну черговості одержання права на спадкування. Відповідно до п. 229 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, зміна черговості одержання спадкоємцями за законом пра¬ва на спадкування провадиться після відкриття спадщини до видачі свідоцтва про право на спадщину. Після видачі такого свідоцтва спадкові відносини трансформуються у відносини власності, а тому йтиметься вже не про закликання до спадкування, а про відчуження майна, отри¬маного у власність у порядку спадкування.

Невипадково у науці цивільного права виділяють так звані нетипові договори, під якими розуміють договори, що знаходяться за межами існуючих договірних типів. Утім, серед нетипових договорів називають лише ділерські договори та договори зворотної купівлі-продажу. Хоча автори зазначають, що на ведений перелік має відкритий характер, оскільки внаслідок формування нових і модифікації існуючих видів з’являються й інші нетипові договори [20 с. 393]. За таких обставин, на нашу думку, досліджуваний договір є нетиповим.

Отже, договір про зміну черговості одержання права на спадкування укладається між спадкоємцями тієї черги, що закликається до спадкування та бажають укласти такий договір, з одного боку, та спадкоємцем наступної черги з іншого. Спадкування на підставі укладеного договору про зміну черговості є не окремим видом спадкування, а особливим порядком спадкування за законом. Такий договір може бути укладений з особою, яка спадкує за правом представлення. [2] Обов’язковою умовою договору про зміну черговості одержання права па спадкування є умова про предмет. Такий договір є нетиповим.

Підводячи підсумки третього розділу, слід вказати:

1. Спадкування за законом — це спадкування, де спадщина переходить після смерті громадянина до тих осіб, які визначені в цивільному законодавстві. На нашу думку, законодавець чітко та справедливо визначив спадкоємців за законом та розподілив їх по чергам. Підставами закликання до спадкування за законом є кровне споріднення, сімейні стосунки, шлюб, усиновлення, перебування на утриманні спадкодавця не менше 5 років до його смерті.

2. Задоволення вимог кредитора спадкодавця здійснюється спадкоємцями. Вимоги кредитора задовольняються у грошовій формі шляхом одноразового платежу. Кредитор має право наполягати на виконанні зобов'язання за рахунок спадкового майна саме цим способом, а якщо спадкоємець відмовив в цьому - звернутися до суду за захистом своїх прав.

3. Зміна черговості права на спадкування являє собою зміну порядку закликання спадкоємців за законом. Законодавством встановленно два способи зміни черговості спадкування, а саме: укладання нотаріально посвідченого договору між заінтересованими спадкоємцями; за рішенням суду. Сутність договору про зміну черговості полягає в тому, що спадкоємець тієї черги, яка має право на спадкування, може за своїм бажання допустити до спадкування спадкоємця або спадкоємців за законом будь-якої з наступних черг. Спадкоємець попередньої черги не втрачає право на спадкування.