Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
История Украины 8 кл. 2 часть(2 семестр).doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
27 Мб
Скачать
☆

5. Коліївщина

Причини повстання

У 1764 році королем Речі Посполитої стає магнат Станіслав II Август Понятовський. Він підтримував культурне й економічне відродження Польщі, але в політиці орієнтувався на Росію. Це було продовження сумісної боротьби Польщі і Російської імперії за панування у слов’янському світі.

Щоб запобігти релігійним конфліктам, король С. Понятовський підписав 17 лютого 1768 року трактат про зрівняння в політичних правах католиків з православними, уніатами та протестантами.

Це викликало супротив заможних шляхтичів-католиків, які у 1768 році створили так звану Барську конфедерацію. Конфедерати стали катувати і грабувати українське населення, руйнувати православні церкви і монастирі на Київщині, Поділлі і Волині.

Росія допомагала польському королю і його партії, які воювали проти конфедератів. Все це стало безпосереднім приводом до розгортання нового гайдамацького повстання. Також, до повстання призвело й посилення феодально-кріпосницького і національного гніту на Правобережжі.

Додаток. Барська конфедерація

Польські магнати, незадоволені орієнтацією короля С.Понятовського на православну Росію, створили так звану Барську конфедерацію (1768—1772 рр.). Це військово-політичне об'єднання польської шляхти - несамовитих католиків. Конфедерати виступали проти втручання Росії у внутрішні справи Речі Посполитої та реформ внутрішнього устрою Польщі, домагалися збереження прав і привілеїв шляхти та католицизму. Але король, вважаючи, що подальше правління шляхти призведе лише до хаосу у державі, активно боровся проти панів - конфедератів. Щоб запобігти релігійним конфліктам, король С. Понятовський підписав 17 лютого 1768 року (не без впливу російського уряду) трактат про зрівняння в політичних правах католиків з православними та уніатами. Конфедерати об’єдналися і виступили проти короля та його партії. Вони присягнули всіляко відстоювати католицьку віру.

Розпочалися воєнні дії. Російські війська прийшли на допомогу польському королю. В ході воєнних дій з російськими військами конфедерати чинили масові розправи над українським населенням, що викликало піднесення гайдамацького руху і стало причиною національно-визвольного повстання на Правобережній Україні — Коліївщини. Серед українського населення поширилася чутка, що нібито цариця Катерина ІІ видала «Золоту грамоту» із закликом знищувати польську шляхту. Все це стало безпосереднім приводом до розгортання гайдамацького повстання на Правобережжі. У 1772 році головні сили конфедератів були розбиті російськими військами під командуванням відомого полководця О.В. Суворова. Поразка Барської конфедерації стала однією з передумов першого поділу Польщі у 1772 році. (З Інтернету.)

Максим Залізняк Іван Гонта Гайдамаки (ілюстрації до поеми Т.Шевченка)

Хід повстання

Найбільшим повстанням гайдамаків стала Коліївщина. Назва пішла від слова «кілок» (саме кілками були озброєні найбідніші повстанці), або «колоти», чи може походить від українського слова «колій», яким в українських селах і донині називають людей, відповідальних за забиття домашньої худоби.

Навесні 1768 року, в урочищі Холодний Яр під Чигирином, простий, малописьменний, але відважний запорізький козак Максим Залізняк зібрав загін простих людей, незадоволених польським гнітом. Повстанці обрали його козацьким полковником, а також здобули підтримку православного ігумена Мельхиседека (Значко-Яворського), який закликав до боротьби з уніатами.

26 травня гайдамацький загін вирушив у похід. Залізняк показав своє воїнське вміння в боях, та непримиренність і жорстокість щодо гнобителів. Повстанське військо здобуло Смілу, Черкаси, Богуслав, Канів і ще ряд міст на Київщині, Черкащині, Брацлавщині і Поділлі.

Сили повстанців швидко зростали, до них приєднувалися селяни, міщани, козаки. Гайдамаки люто розправлялися з польськими панами, орендарями, шинкарями, лихварями. Звільняли селян від кріпацтва. Багато загинуло католиків, уніатів і іудеїв(особливо, якщо вони не бажали приймати православ’я), зруйновано будинків і храмів. Створювалися органи козацького самоврядування.

На початку червня 1768 року повстанське військо наблизилося до Умані, яка належала магнатові С.Потоцькому. Проти гайдамаків Максима Залізняка шляхта вислала полк надвірних козаків на чолі з уманським сотником Іваном Ґонтою, людиною освіченою і віруючою. Проте Ґонта, разом з козаками, несподівано перейшов на бік повсталих, співчуваючи їм. Розпочалася облога Умані гайдамаками і козаками. В місті були труднощі з водою і харчами. Ввірвавшись в Умань 10 червня 1768 року, гайдамаки жорстоко розправилися з польським населенням і пограбували місто. Ґонті навіть довелося зупиняти деяких гарячих гайдамаків, рятуючи від їх гніву жінок і дітей.

Згодом повстанські загони розташувались табором поблизу Умані, бо в місті стояв сморід від тіл загиблих. Рада повстанців обрала М.Залізняка гетьманом і князем смілянським, а І. Ґонту — полковником і князем уманським.

Гайдамаки в Умані

Річ Посполиту охопив жах перед гайдамацьким бунтом. Польський уряд був безпорадним перед повстанцями і попросив про допомогу Російську імперію, уряд якої теж не бажав, щоб полум’я повстання перекинулося на її територію.

У другій половині червня 1768 року російські війська генерала М.Кречетникова, разом з польською армією гетьмана К.Браницького, а також запорізькими і донськими козаками полковника Гур’єва розпочали каральні акції проти гайдамаків.

26 червня 1768 року каральні частини оточили повстанський табір і по-зрадницькому схопили керівників повстанців М. Залізняка, І. Ґонту та С. Неживого, а їхні загони роззброїли. Але бої продовжувалися. Остаточно повстання було придушено тільки у квітні-травні 1769 року.

Гайдамацькі загони під час Коліївщини і розправа над ними

Гайдамацьке військо поділялося на 16 сотень на чолі з сотниками. Військова і цивільна влада зосереджувалась у канцелярії при повстанському війську. У червні-липні 1768 р. на Правобережжі діяло близько 30 загонів на чолі з гайдамацькими ватажками М. Швачкою, А. Журбою, С. Неживим, П. Тараном, С. Лепехою, І. Бондаренком, Я.Релятеєм, Н. Москалем та іншими. Головним отаманом був М.Залізняк.

У 1768-1769 роках проходила розправа над гайдамаками Коліївщини. Так, лише за рішеннями призначеного королем судді Ксаверія Браницького, який судив переданих польським властям захоплених російськими військами було так засуджено 1954 повстанців: 200 в'язнів відіслати на роботи до Львова, а 700, як це він сам подає у звіті королеві, він «покарав найжорстокішою смертю». Стільки ж було з його доручення повішено по різних містах України. Решту він передав польському судові в Кодні. Із 336 справ, реєстр яких зберігається, 151 відрубано голови, 57 повішено, 9 четвертовано, одного — українського шляхтича Чоповського, що був помічником полковника Неживого, — посаджено на палю. Після сильних тортур у с. Сербах, І. Ґонта був страчений. М.Залізняка та інших учасників повстання, які були жителями Лівобережної України і Запорожжя, судила Київська губернаторська канцелярія. Вони були засуджені до тілесного покарання (удари нагаєм, виривання ніздрів, випалення тавра на чолі й щоках) і заслання на досмертну каторгу в Сибір до Нерчинська. Після страти захоплених учасників повстання, польські військові частини почали арешти за підозрою у причетності до повстання. Страти часто проводились без суду і тривали кілька років. Загалом було страчено близько 30 000 селян, а у самій Кодні - біля 3000 учасників та підозрюваних у повстанні 1768 року.

(За даними Інтернету)

Польські каральні війська жорстоко розправлялися з повстанцями. Гайдамаків тисячами вішали, відтинали їм голови, садили на палі.

Ще довгий час після повстання люди згадували гайдамаччину. В полі можна було знайти черепа і кості. Магнати поступово відновлювали зруйноване.

Тих козаків, які були підданими Росії, били батогами а потім заслали на сибірську каторгу. Максим Залізняк теж вважався російським підданим, тому уникнув сокири ката. Його побили батогами і заслали на каторжні роботи до Нерчинська. За переказами, він втік з каторги і брав участь у повстанні уральських козаків Омеляна Пугачова 1773-1775 років.

Ґонту, як підданого польського короля, видали його урядовцям. Його піддали катуванню, а потім четвертували. Народ оспівав Залізняка і Ґонту в усній творчості.

Коліївщина була стихійним і погано підготовленим повстанням. Але об’єктивно вона сприяла об’єднанню Правобережної України з Лівобережною.

Події Коліївщини та боротьба гайдамаків є важливою складовою історичної пам'яті українського народу. Тарас Шевченко присвятив Коліївщині свою поему «Гайдамаки».