66.Національно-визвольна боротьба в Ірландії

Ірландія в останній третині XIX ст. Загострення ірландського питання в 70-ті роки XIX ст. Гомрулеров. Чарлз Парнелл

Починаючи з 1876 р. чотириріччя неврожаї привели до того, що наприкінці 70-х років ірландські селяни стояли перед реальною загрозою повторення бід 40х - років.

Після поразки феніїв головну роль в ірландському національному русі в 70-х роках стали грати прихильники встановлення в Ірландії самоврядування (гомруля) конституційним шляхом. У 1870 р. була створена Ірландська ліга гомруля, члени якої зобов'язалися домагатися в парламенті надання Ірландії самоврядування.

До кінця 70-х років гомрулеров виступали як організована політична сила ірландського національного руху.

Свої погляди Девітт виклав восени 1878 колишнім однодумцям - феніям в США. Програма дій, яку він розробив разом Діво, визначалася насамперед відмовою від підготовки повстань шляхом змов, переконанням в необхідності залучення в боротьбу в першу чергу селян, створення широкого національного об'єднання. Основне завданням повинна була стати боротьба проти Лендлордізм крах якого привів би до повернення землі її на вартим власникам.

Девітт і Дівою запропонували створити єдину організацію, яка охопила б сільське і міське населення, гомрулеров і фенієв, католиків і протестантів Її повинні підтримати численні ірландські емігранти в Англії, США, Австралії, Нової Зеландії. Нову програму, викладену Девітт і його прихильниками на мітингах і зборах у містах США, схвалили тисячі ірландців

Навесні 1879 група ірландських демократів на чолі з Майклом Девітт приступила до реалізації своїх планів у західних графствах Мейо, Слайго, Голуей і ін, найбільш страждали від неврожаю і свавілля лендлордів. Це були райони самої дрібної оренди.

20 квітня 1879 р в Айріштауне (Мейо) був скликаний перший мітинг орендарів землевласника Берка, що оголосив незадовго до цього про значне підвищення орендної плати. Потім пішли мітинги в інших містах і селищах за участю тисяч селян 18 серпня 1879 на багатолюдному мітингу Майкл Девітт і його друзі повідомили про створення Земельної ліги графства Мейо. Незабаром, 21 вересня, була заснована Ірландська національна земельна ліга. Була вироблена структура Земельної ліги, прийнято Статут. Вже до кінця року налічувалося близько 200 відділень Ліги.Практично діяльністю Ліги керував Майкл Девітт. Успіх руху багато в чому визначався участю в ньому Чарлза Парнелла. Постійно виступаючи на мітингах в різних кінцях країни, він закликав домагатися полегшення долі селян. До кінця 1880 р. Ірландія представляла арену своєрідною селянської війни, розбила країну на два ворожі табори.

На одній стороні знаходилися всі революційні сили национальною руху і співчуваючі їм прогресивні кола ірландських землевласників і буржуазії, на іншій - вся реакція, об'єднана навколо Дублінського замку, лендлорди, вище католицьке і протестантське духовенство.

На початку 80-х років в Ірландії складалася революційна ситуація, вирішальним фактором якої були прийшли в рух широкі селянські маси, без послідовного керівництва рухом з боку або робочого класу.Перша спроба введення гомруля. Оранжизм (1885-1886 рр..)

Навесні 1886 ліберальний уряд Гладстона внесло в палату громад законопроект про надання Ірландії самоврядування.

У квітні 1886 р ліберальний уряд представило палаті громад проект гомруля, що передбачав відновлення автономного двопалатного ірландського парламенту за зразком парламенту, яке існувало в кінці XVIII ст., Непримиренними ворогами законопроекту були оранжисти Ольстера. Земельні магнати і буржуазія цій провінції, які вели за собою дрібнобуржуазні міські верстви, кваліфікованих робітників-протестантів.

Влітку 1886 оранжістская реакція організувала у північних містах погроми католицького населення. Було вбито 32 людини і поранено більше 400 чоловік.Наступ реакції (1887-1891 рр..). Гельської ліга

У березня 1887 р. р. в палату громад був внесений черговий законопроект про посилення репресій проти «терористів», під дію якого підпали по суті вага виражали невдоволення ірландці. 17 червня 1887 парламент прийняв закон про введення в Ірландії на невизначений термін надзвичайного стану.

Зі смертю Парнелла і розколом гомрулеров ірландське національне рух виявився значне ослабленим. Партія гомруля не змогла організувати нову широку кампанію на підтримку автономії Ірландії після того, як палата лордів відхилила в 1893 р. другий білль про гомруле Гладстона (у 1892-1894 рр.. Він знову очолював кабінет), прийнятий палатою громад.

У 1898 році на Ірландію було поширено дію закону про місцеве самоврядування графств. У 1898-му О'Брайеном засновано Об'єднану ірландську лігу (United irish league) яка опікувалася аграрною реформою.

20 сторіччя[ред.]

У 1905 році була створена партія Шин Фейн, що виступала за політичну самостійність Ірландії.

В 1914 році парламент Великобританії під тиском ірландського народу змушений був прийняти закон про гомрул (самоуправління) для Ірландії, однак його реалізація відклалася до закінчення 1-ї світової війни.

У квітні 1916 року в країні спалахнуло так зване Великоденне повстання (Easter Rising), під час якого було проголошено Ірландську Республіку. Повстання яке було жорстоко пригнічене.

67.Культура Європи у 19 ст. Цьому процесові в значній мірі сприяло створення парової машини видатним англійських винахідником Джеймсом Ваттом. Промисловий переворот докорінно змінив не лише технічну основу виробництва, а й суттєво вплинув на побут, ціннісні орієнтації людей. Швидкими темпами зростав процес урбанізації, втягуючи у вир міського життя мільйони людей, ламаючи звичний патріархальний спосіб існування. Якісному стрибку в розвитку природознавства сприяли три великі відкриття: створення клітинної теорії, відкриття закону збереження і перетворення енергії, створення еволюційної теорії. У природознавстві назрівала заміна метафізичного погляду на природу – діалектичним. Особливо виділяється в цей період німецька класична філософія, яка веде свій початок з часу появи перших праць Еммануїла Канта. Важливе місце у філософії Німеччини посідають Йоганн Готліб Фіхте та Фрідріх фон Шеллінг, а вершиною німецького класичного ідеалізму вважається філософія Георга Вільгельма Фрідріха Гегеля, головне досягнення якого теорія діалектики Для європейської культури притаманна була послідовна зміна трьох основних художніх напрямків: класицизму, романтизму, реалізму, і лише наприкінці століття дають про себе знати перші ознаки модернізму, що згодом вилилися в буйне розмаїття художніх течій на початку ХХ ст.  класицизм дав людству такі шедеври мистецтва слова, як твори німецьких мислителів Й.В.Гете (1749-1832) та Й.Ф.Міллера (1759-1805 рр.). В стилі класицизму творили і видатні французькі художники Жак Луї Давид (1748-1825 рр.) та його учень Жан Огюст Доменік Негр (1780-1867 рр.) Давід був першим живописцем Наполеона. Жан Огюст Доменік Негр, Однією з головних його праць є вівтарний образ для церкви його рідного міста Монтована, Головними представниками романтизму в німецькій літературі були: Нова ліс (Фрідріх фон Харденберг), Е.Т.А.Гофман; в англійській – У.Вордсфорт, В.Скотт, Дж.Байрон, П.Б.Шеллі, В.Гюго, А.Ламартін, Жорж Санд та інші. Геніальний англійський поет Джордж Гордон Нобель Байрон (1788-1824 рр.), вірші, поеми, драми, роман у віршах “Дон Жуан”. твір “Паломництво Уайльд Гарольда”, Показовою щодо класицизму є творчість французької письменниці Аврори Дюдеван, що більше відома під псевдонімом Жорж Санд (1804-1872 рр.). Перший роман письменниці “Індіана” приніс їй заслужену популярність. За своє довге життя Жорж Санд випустила біля дев’яносто романів і повістей, серед яких виділяються: “Орас”, “Консуело”, “Гріх пана Антуана”, “Мірошник з Анджібо”, “Графиня Рудольшдадт”. Під впливом літературного романтизму: в 20-ті роки оформився романтизм у музиці. Композитори-романтики: К.М.Вебер, Р.Вагнер, Ф.Ліст, Дж.Россіні та інші створили справжній культ музики. вклад в історію світового музичного мистецтва Ріхард Вагнер (1813-1883 рр.). Центральне місце в спадщині Вагнера займають опери (всього їх тринадцять) В образотворчому мистецтві романтизм найбільш яскраво проявився в живописі і графіці, менш чітко – в скульптурі і архітектурі. Найбільш значною на початку ХІХ ст. стала англійська пейзажна школа живопису, головними представниками якої виступили Джон Констебл (1776-1837 рр.) та Джозеф Меллорд Уільям Тернер (1775-1851 рр.). Більше 21 тисячі творів залишив по собі видатний англійський художник Уїльям Тернер. Стихією Тернера було море, насичене вологою повітря, рух хмар, злет вітрил, розбурхані стихії всілякого роду, (“Загибель корабля”). (“Морозний ранок”). Переважно живописом займався і один з найвизначніших німецьких художників-романтиків Каспар Давид Фрідріх (1774-1840 рр.) він зображував в основному околиці Дрездена З 30-х років ХІХ ст. в художній культурі утверджується реалізм (від лат. realis – суттєвий, дійсний). Фредеріка Стендаля (Марі-Анрі Бей ля). Вершиною французького реалізму є творчість Оноре де Бальзака (1799-1850 рр.), Справжня історія творчості Бальзака починається з 1829 р., коли вийшов в світ його роман “Шуани”. Так зародилася ідея “Людської комедії”. Бальзак ділить свій твір на три частини: 1) “Етюди звичаїв”; 2) “Філософські етюди”; 3) “Аналітичні етюди”. Блискучою сторінкою в історії реалізму в Англії є творчість Чарльза Діккенса (1812-1870 рр.), автора романів “Посмертні записки Піквінського клубу”, “Пригоди Олівера Твіста”, “Домбі і син”, “Холодний дім” та багатьох інших творів. Вершиною ліричної драматургії 70-х років стала опера “Кармен” французького композитора Жоржа Бізе (1838-1875 рр.). Одним із засновників французької класичної оперети Жак Оффенбах (1819-1880 рр.). Він написав 102 твори для музичного театру, серед яких особливим успіхом користувалася оперета “Орфей у пеклі”; прем’єра її відбулася в 1858 р. в Парижі. І не сходила зі сцени протягом 288 спектаклів підряд. Міцний грунт мав реалістичний метод творчості і в образотворчому мистецтві. Це була група молодих художників – Теодор Руссо, Діаз делла Пенья, Жюль Дюпре, Констант Тройон, Шарль Франсуа Добіньї, - які приїхали в Бар бізон писати етюди з натури. Пейзаж у картинах барбізонців несе сліди присутності людини, він обжитий, співзвучний побуту (“Вид Гранвіля” Теодора Руссо, “Пейзаж з коровами” Жюля Допре, “Дорога в лісі” Діаза де лла Пеньї). Великий вклад в розвиток реалістичного мистецтва внесли французькі художники Гюстав Курбе (1819-1877 рр.), Жан Франсуа Мілле (1814-1875 рр.), Каміль Коро (1796-1875 рр.) та інші. Сама ж теорія натуралізму була розроблена видатним французьким письменником Емілем Золя (1840-1902 рр.). У середині 70-х років навколо Золя склалася ціла натуралістична школа, куди ввійшли Гі де Мопассан (1850-1893 рр.), Едмон Гонкур (1822-1896 рр.), Альфонс Доде (1840-1897 рр.) та інші.Імпресіонізм (від фр. іmpression – враження) виник у Франції наприкінці 60-х років і пов’язаний з творчістю видатних майстрів, як Едуарда Мане (1832-1863 рр.), Клода Моне (1840-1926 рр.), Огюста Бенуара (1841-1919 рр.), Едгара Дега (1834-1917 рр.), Огюста Родена (1840-1917 рр.) та інших. Е.Мане рішуче обновив побутовий жанр своїми відомими картинами “Олімпія”, “Сніданок на траві”, “Бар”Фолі Бержер” та іншими творами. У 70-х роках ХІХ ст. знову ж таки у Франції виникає така своєрідна художня течія, як символізм (від грецьк. symbolon – знак, символ). Декадентство (від лат. decadentia – занепад) знайшло вираження не тільки у символізмі, а й в інших течіях, які стали передвістям глибокої кризи західноєвропейської культури у ХХ столітті.