10. Ранні післяопераційні ускладнення реконструктивних операцій на магістральних артеріях нижніх кінцівок при облітеруючому атеросклерозі та методи їх запобігання

Реконструктивні операції на аорті та магістральних артеріях у 6,5-18,9 % хворих часто є причиною післяопераційних ускладнень. Серед них треба відзначити тромбози і кровотечі, що вимагають негайного хірургічного втручання. Крім того, можуть також виникати iнфiкування алопротеза (шунта), а це також диктує активну хірургічну тактику. При розвитку гангрени проводять ампутацію кінцівки. Питання про терміни проведення такої операцiї та її об'єм вирішують індивідуально.

11. Консервативне лікування облітеруючих захворювань артерій н.К.

Консервативна терапія доцільна при І-ІІ ступенях хронічної ішемії, а також у хворих із високим ризиком розвитку ускладнень i атеросклеротичним ураженням артеріальної системи нижніх кiнцiвок, що не підлягають оперативному лікуванню. Ліквідації ангіоспазму досягають застосуванням судиннорозширювальних препаратів (папаверин, платифілін, галiдор), ганглiоблокуючих засобів (бензогексонiй, пентамiн, димеколiн), спазмолiтичних препаратів, що діють на холiнергiчнi системи (мiдокал, андекалiн, депоподутин, дипрофен). Стимуляцію розвитку колатерального кровообігу здійснюють за допомогою спеціальних вправ, масажу або фiзпроцедур. Покращання мікроциркуляції забезпечується шляхом призначення препаратів, що розширюють судини і посилюють трофіку тканин (нікотинова кислота, ксантинол, тиклiд, вазопростан, трентал, солкосерил, сермiон, цинаризин, реополiглюкiн). Крім того, доцільними можуть бути препарати, спрямовані на нормалізацію нейротрофiчних і обмінних процесів (вітаміни груп В, С, Е, гормонотерапія, тестостерону пропiонат, амбосекс). Використовують також засоби, що впливають на атерогенез: препарати, що знижують всмоктування холестерину (холестерамiн); що гальмують синтез холестерино-лiпiдних комплексів (мiсклерон, клофiбран); які прискорюють виведення лiпiдiв з організму (арохiден). Можливе застосування інструментальних методів зниження вмісту холестерину та лiпiдiв у плазмі крові (гемо-, лiмфосорбцiя, плазмафорез). Відповідно позитивний вплив мають і препарати, що змінюють реологічні властивості кровi: антиагреганти (курантил, аспірин, реополiглюкiн); непрямі антикоагулянти (фенiлiн, омефiн, пелентан) та прямі антикоагулянти (гепарин). Фiзiотерапевтичне i санаторно-курортне лікування (баротерапія, гіпербарична оксигенація, лазеротерапія, магнітотерапія, струми Бернара, родонові ванни, дієтотерапія тощо) у цьому плані треба розглядати як активно діючі засоби. Комплекс терапевтичних засобів дає можливість стримати прогресування атеросклеротичного процесу i завдяки цьому знизити iнвалiдизацiю хворих.

12. Реабілітація хворих, що перенесли реконструктивні операції на аорті та магістральних артеріях.

Немає!

13. Сучасні методи аотртоатреріографії, ускладнення та методи їх запобігання

Подготовка больного к аортографии имеет некоторые специфические особенности. Последние обусловлены тем, что аортография, с одной стороны, является хирургическим вмешательством, с другой же рентгенологическим методом исследования. Особое внимание должно быть уделено общему состоянию больного и его реакции на введение контрастного вещества.

Подготовка больного требует индивидуальной оценки тех нарушений, которые сопровождают течение болезни, и должна проводиться в плане укрепления общего состояния больного. Специальное внимание должно быть уделено изучению сердечно-сосудистой, мочевыделительной, а также свертывающей системы крови.

Учитывая, что особенно часто поражению дистального отдела брюшной аорты и сосудов нижних конечностей может сопутствовать сахарный диабет (Хеймо-вичн, Шапиро и Джэкобсон-Haimovici П., Shapiro J. and Jacobson H., 1960), необходимо при выявлении последнего в подготовку больных включить назначение соответствующих доз инсулина.

Больные с окклюзиями почечной артерии или ди-етального отдела брюшной аорты обычно имеют высокое артериальное давление. Поэтому в подготовку к аортографии необходимо включить лечение гипотензивными средствами (резерпин, исмилнн).

Как известно, аортография связана с вмешательством непосредственно на сосудах и поэтому особенно важное значение приобретает изучение у больного состояния его свертывающей системы крови. Если предполагается больному произвести аортографию с вскрытием просвета периферической артерии, то в целях профилактики тромбоза последней, в случае повышения свертывающих факторов крови, необходимо провести терапию антикоагулянтами длительного действия (дикумарин, фенилин). Перед транслюмбальной пункцией брюшной аорты даже в случае повышения свертывающей системы крови антикоагулянтную терапию проводить противопоказано. Это обусловлено опасностью кровотечения из места пункции.