Бронхіальна астма

Це хронічне рецидивуюче захворювання з переважним ураженням дихальної системи, яке характеризується зміненою реактивністю бронхів, зумовленою специфічними імунологічними чи неспецифічними механізмами, обов’язковою клінічною ознакою якого є приступ задухи або астматичний статус в результаті спазму мускулатури, гіперсекреції і набряку слизової оболонки бронхів.

Ознаки: 1) сухі хрипи при видиху;

2) кашель (особливо вночі), затруднене дихання ;

3) посилення симптомів вночі;

4) погіршення при ФН

– вірусній інфекції;

• алергічних станах;.

• емоціях;

• контактах з хімічними речовинами;

• використанні аспірину, β-блокаторів.

5) подовження пікової швидкості видиху.

Класифікація: ІV ступені:

І – інтермітуючий

ІІ – легкий персистуючий 1 р. на тиждень. – 1р. на день

ІІІ – середньої важкості 1 р. на тиждень – щонеділі

ІV – важкий (постійні).

Основні напрямки фармакотерапії Лікування ба

2 види лікарських препаратів:

1) тривалого призначення (профілактика)

2) екстрена допомога (бронходилятори короткої дії)

Інгаляційні – мають перевагу (протизапальна дія на дихальні шляхи)

• дозовані інгалятори; – сухопорошкові препарати;

• дозовані аерозолі (зі спейсерами); – небулайзери.

Тривале лікування

1. Східцевий підхід до терапії

Кількість препаратів і частота – то збільшують, то зменшують поступово (в залежності від потреби).Сходинка вгору- 1 міс. Сходинка вниз, коли є ефект- 3 міс.

Стандарти планового медикаментозного лікування ба залежно від ступеня важкості, характеру перебігу захворювання

1 ступінь. Інтермітуюча астма.

Специфічна імунотерапія, при відсутності ефекту – медикаментозне лікування: мембраностабілізуючі препарати типу інталу, кромоліну, недокромілу натрію, бронходілятатори короткої дії при необхідності.

2 Ступінь. Легка персистуюча астма:

— кромоглікат, або недокроміл — самостійно, або + β₂-агоністи пролонгованої дії, або + теофіліни пролонгованої дії;

— інгаляційні кортикостероїди 200—500 мкг самостійно, або + (β₂-агоністи пролонгованої дії, або + теофіліни пролонгованої дії;

— інгаляційні кортикостероїди до 800 мкг самостійно або + теофіліни пролонгованої дії.

Приєднання до інгаляційних глюкокортикостероїдів β₂-агоністів короткої дії дозволяє зменшити дозу. Зменшення дози залежить від конкретної клінічної ситуації.

При необхідності β₂-агоністи короткої дії в інгаляціях або таблетках чи сиропах, за потребою.

3 Ступінь. Середньої важкості персистуюча астма:

— щоденно інгаляційні кортикостероїди > 500 мкг і, при необхідності, інгаляційні β₂-агоністи пролонгованої дії, або теофіліни пролонгованої дії, та/або β₂-агоністи в таблетках чи сиропі.

Можливість застосування антилейкотриєнів, особливо у пацієнтів з непереносимістю аспірину, а також для попередження бронхоспазмів, які викликані фізичним навантаженням.

При необхідності, але не частіше 3—4 разів на день, інгаляційні β₂-агоністи короткої дії.