4.Проаналізуйте підходи та критерії періодизації господарського розвитку суспільства. Цивілізаційний підхід в аналізі стадій господарського розвитку.

Періодизація – це визначення певних хронологічно послідовних етапів у господарському розвитку суспільства. Формаційний(лінійний)підхід ґрунтувався на моделі К.Маркса, в основу якої було покладено спосіб виробництва як сукупність виробничих відносин і продуктивних сил. Існує також так званий, який, навпаки, призводить до втрати моменту єдності всесвітньо-історичного процесу, а сам цей процес розглядається як механічна сукупність ізольованих культурно-історичних умов. Існує також нелінійний, цивілізаційний підхід. Поряд з уже зазначеними підходами, можна виділити такі напрямки розв’язання проблеми періодизації ек.історії: 1)підхід, в якому історія ек.розглядається як піднесення від нижчого до вищого рівнів її розвитку. Представники: - С.Десницький вирізняв чотири стадії економіч­ного розвитку1) первісний, або мисливський (у т.ч. збиральниц­тво); 2) скотарство; 3) рільництво; 4) комерцію.– Ф.Ліст виділив 5 стадій (стадія дикунства, скотарська, рільницька, рільницько-мануфактурна,рільницько-мануфактурно-комерційна); - Мечников виділтв 3 стадії (річковий період, середземноморський-Середньовіччя, океанський-Новий та Новітні часи). – Бруно Гільдебранд – 3 послідовні стадії(натуральне гос-во, грошове гос-во, кредитне гос-во). – К.Бюхер виокремив 3 стадії(замкнутого дом.гос-ва, стадію міського гос-ва, стадію н/г).-В.Ростоу виділяє 6стадій(традиційне сус-во, створення передумов для зрушення, стадія зрушення, або промисловий переворот, стадія наближення до зрілості, стадія, що забезпечує високий рівень масового споживання, пошук способів якісного поліпшення життєвих умов людини). 2)теорії історичного кругообігу, або циклічності історико-економічного розвитку сус-ва. Представники: -Дж.Віко у культурній традиції кожного з народів виділяє 3 типи часу (релігійна доба-період дикунства, злиднів, безсловесного існування, коли людська фантазія обожнювала сили природи; героїчна доба-людство вступає у суспільні, родинні стосунки; людська доба-запровадження формального правопорядку). –І.Гердер,Е.Мейер. Цивілізаційний підхід, з позицій якого історія постає як своєрідна органічна цілісність, котра, своєю чергою, утво­рюється безліччю великих та малих історичних індивідів: циві­лізацій, формацій, історичних культур, етносів, спільнот, осіб. До теорій цивілізацій, або цивілізаційного підходу, належать системи таких мислителів, як М. Данилевський, О. Шпенглер, А. Дж. Тойнбі, П. Сорокін, С. Хантінгтон та інші. Слід зазначити, що необхідність виокремлення цивілізаційно­го підходу як альтернативного формаційному обумовлюється тим, що всесвітньо-історичний процес під час свого перебігу зазнає докорінних змін. Унаслідок цього його єдність виявля­ється в якісно відмінних одна від одної конкретно-історичних формах. Періодизація господарського розвитку суспільств Європейсь­кої цивілізації обумовлена особливостями предмета і методу історико-економічної науки і передбачає виділення загальних ста­дій у розвитку господарств людства, особливостей господарського життя в межах регіональних цивілізацій та його специфіки в суспільствах, що входять до цих цивілізацій. Тобто тільки в єдності трьох історичних вимірів розвитку господарств суспільств: І) за стадіями; 2) за цивілізаційними лініями; 3) за суспільною дискретністю — можна представити наукову періо­дизацію господарського розвитку.У розвитку людського суспільства також виокремлюють такі стадії:1)до цивілізаційну: а) палеолітич­на революція; б) неолітична революція. 2)формування і розвитку регіональних (локальних) цивілізацій; 3)входження людства в епоху світової (глобальної) цивілізації. Господарство на стадії регіональних (локальних) цивілізацій характеризується такими періодами:1) Господарство суспільств періоду формування регіональних (локальних) цивілізацій (VIII—II ст. до н.е. — кінець XV ст.). 2) Господарство суспільств, що досягли рівня національних держав (формування та становлення систем національних еко­номік — кінець XV — початок XX ст.).3) Національна економіка в системі світового господарства.. Отже, світова історія у своєму розвитку пройшла такі етапи: 1)доцивілізаційна стадія господарського розвитку суспільства; 2)общинне господарство та період формування засад суспіль­ств європейської цивілізації до осьового часу; 3)виникнення та історичні форми відокремлених (атомістич­них) господарств та період формування регіональних цивілізацій, осьовий час та господарства античної цивілізації; 4)період розквіту регіональних цивілізацій(15-20 ст) 5)період формування світової глобальної цивілізації (20-21ст). Уперше у своїй повноті концепція локальних цивілізацій по­стає у працях М. Я. Данилевського. Він послуговується катего­рією «цивілізація», ототожнюючи її з поняттям «культурно-істо­ричний тип».

5. Дайте загальну характеристику привласнюючого та виробничо - відтворювального господарства. Неолітична революція та її вплив на господарський розвиток первісного суспільства.

Перша стадія розвит­ку первісного суспільства характеризується пануванням привлас­нюючого господарства, яке включало мисливсько-збиральницьку та певною мірою рибальську діяльність первісних людей. Лише природне середовище було джерелом задоволення матері­альних потреб людини (їжа, житло, одяг), а засобом їх задоволен­ня — свідома та цілеспрямована діяльність людини, яка й виділя­ла людину з тваринного світу. Зовнішні (при­родні), не створені людиною засоби матеріального існування бу­ли основою привласнюючого господарства. Привласнювальний характер первісного господарства перед­бачав досить рухливий, мобільний спосіб господарського життя. Невеликі спільноти людей ранньопервісного суспільства, яких об'єднували переважно кровноспорідні відносили, вели кочовий спосіб життя. На основі привласнюючого господарства ранньопервісна людність забезпечувала себе необхідними харчо­вими продуктами та чисельно зростала. Внаслідок різких змін клімату, екологічних катастроф відбувається руйнування господар­ського простору рослинного світу, падіння чисельності промисло­вих тварин. Привласнююче господарство втрачає засади свого іс­нування, а общини первісних людей зазнають смертельного впливу голоду. Найважливішими результатами цього процесу стали поява зем­леробства та приручення тварин. Від використання дарів природи (рослин і тварин) господарські спільноти поступово переходять до їх самостійного вирощування, що поряд з удосконаленням техніки обробки каменю (його шліфовка та свердління) як основного засобу праці створює матеріальні основи переходу від привласнюючого до виробничого господарства. Ця стадія розвитку людства періоду неоліту отримала назву «неолітична революція». На відміну від кочового способу ведення господарства осіле характеризується поглибленням спеціалізації мисливства, рибальства та збиральництва, а також виникненням виробничої господарської діяльності ранніх землеробів і скота­рів. У процесі переходу до осілості і виробничого господарства в системі общинно-родових відносин відбувається зростання ролі парної сім'ї та сімейно-кланових груп, які перетворюються в пер­вісні осередки осіло-землеробських громад.

На межі 10-12тис.років до н.е. почався перехід від палеоліту до неоліту. Неолітична революція означає зародження нової форми гос-ва -виробничо-відтворювальної. Основними ознаками неолітичної революції є: 1)перехід від кочового до осілого гос-ва; 2)спеціалізація госп.дія-ті – від збиральництва до землеробства, від мисливства до тваринництва; 3)суб’єкт господарювання став власником вміння, не залежав від природи. Неол.революція та перехід до регулярного виробництва матеріальних благ сприяли перевищенню мінімально-необхідного рівня споживання і зростанню надлишкового продукту. Наявність надлишкового продукту, регулярність його отримання поряд із формуванням осіло-землеробських поселень були поштовхом до змін в організаційно-господарських відносинах первісного суспільства.