Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ОРИГИНАЛ.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
705 Кб
Скачать
☆

62.Проаналізуйте зміну галузевої структури виробництва, становлення і розвиток теорії постіндустріального суспільства. Концепції футурології.

Переходу до постіндустріального суспільства та постінду-стріальної ~ сервісно-інформаційної економіки — сприяла низкі чинників: перехід економіки із пануванням виробництва товарів (вторинний сектор господарства), до панування виробництва та надання найрізноманітніших послуг (третинний сектор господар ства); зміна соціальної структури суспільства — класовий події поступається місцем професійному; теоретичне знання посідає центральне місце у визначенні політик в суспільстві — університети як центри зосередження цього знання стають головними інститутами суспільства; створенні нової інтелектуальної технології, запровадження планування контролю над технологічними змінами.

Д. Белл розглядав становлення постіндустріального суспіль­ства як переважно еволюційний процес, у результаті якого інду­стріальний світ не руйнується, а радше збагачується додатковими рисами та властивостями, при цьому важливу роль віді­грають не лише технологічний і господарський прогрес, а й якісні зміни в політичній та культурній сферах, І передусім — поши­рення в американському суспільстві культурної толерантності й ідеологічної терпимості. Головну роль у становленні постіндустріальної теорії відіграла інституціональна теорія (вебленівська традиція), яка полягала в тому, що абстрактна ідея протиставлення стадій технологічної еволюції (у межах історичної школи), за нових умов видозмінила­ся в структуризацію секторів суспільного виробництва і виявлення внутрішніх закономірностей господарського розвитку, котрі не за­лежали від соціальної та політичної системи тієї чи іншої країни.

Марксистсько-ленінською концепцією суспільного розвитку, в основі якої лежить зміна суспільно-економічних формацій, передбачається побудова комунізму як майбутнього людства. Цій концепції протистоять концепції футурології (науки про майбутнє) західних економістів. Назву новій науці дав німецький політолог О. Флехтхейм.

У 60—70-х рр. виник справжній «футурологічний бум». Економісти, філософи, соціологи починають активно прогнозувати майбутнє. Виникає низка урядових і позаурядових організацій, які займаються моделюванням і прогнозуванням майбутнього. Однією з перших таких міжнародних організацій був «Римський клуб» (1968). 1974 року було утворено «Всесвітню федерацію досліджень майбутнього». Виникають наукові центри під егідою ООН, ЮНЕСКО. Над створенням моделей і прогнозів майбутнього працюють наукові центри при університетах, міжнародних концернах, банках. Учені намагаються осмислити економічні, екологічні, енергетичні, демографічні та інші проблеми, які постали перед людством на глобальному і регіональному рівнях.

Радянські дослідники-марксисти заперечували навіть право на існування футурології на тій підставі, що вона не відповідала марксистсько-ленінським уявленням про перспективи суспільного розвитку, по-друге, що вона ніби не є результатом розвитку наукової думки, а є результатом соціального замовлення, про що свідчать наперед передбачені висновки, і, по-третє, що вона не має предмета свого дослідження, тому що функція передбачення притаманна кожній суспільній науці. Справді, футурологія виникла й розвивалась як альтернатива марксизму.

Досить умовно можна виокремити два основні напрями сучасної футурології — індустріальний і конвергентний. Прихильники теорії конвергенції, як уже зазначалося, намагалися спрогнозувати процеси суспільного розвитку, виходячи з існування двох протилежних систем. У межах індустріального напряму футурологічний характер мають різноманітні теорії так званого постсуспільства.

63.Охарактеризуйте становлення господарської системи радянського типу та теоретичне осмислення її засад в працях українських економістів.

Ревоолюційний уряд здійснив низку радикальних заходів ,спрямованих на посилення державного управління економікою. Пректично це означало відмову від ринкових відносин і перехід до воєнного комунізму.

Економічно політика воєнного комунізму означала воєнну диктатуру із широким застосуванням примусових заходів у господарстві й мала такі складові:

  1. націоналізація всіх підприємств

  2. запровадження продовольчої диктатури

  3. заборона свободи торгівлі

  4. запровадження карткової системи розподілу продуктів

  5. запровадження загальної трудової повинності

  6. мілітаризація н/г, встановлення державного контролю за виробництвом

Впровадження політики більшовиків здійснювалась за рахунок реформ практично у всіх галузях народного господарства.

Один з українських вчених Туган-Барановський у своїх працях глибоко аналізує централістської системи соціалізму і попереджує про небезпечність її негайного запровадження. Він звертає увагу на вади надмірної централізації ,що можуть призвести до обмеження особистої свободи й ініціативи, панування примусовості тощо.

Негативно ставилися до економічної програми більшовиків В.Косинський,В. Левитський ,К. Волбий. Вони звертали увагу на негативних майбутніх соціальних та економічних наслідках ,до яких може призвести реалізація аграрної частини цієї програми.

Негативні наслідки адміністративного впливу на ціни як такого ,що викликає кризові потрясіння в економіці, глибоко аналізували М.Соболєв,Я.Діманштейн,Л.Діц .Довільне формування цін на продукти с/г ,попереджували вони ,може призвести лише до розриву звязків між цими галузями господарства.

64.Дайте загальну характеристику основних етапів розвитку радянської господарської системи (1917-1991 рр.)

1-ий період. На прикінці 1920-х років радянська влада поставила завдання перетворити СРСР на могутню мілітаризовану державу і було вирішено прискорити індустріалізацію народного господарства.

Також в цей період було впровадження НЕПу (нової економічної політики). Складовою моделі в економіці була адміністративно-ринкова система господарювання ,що грунтувалась на таких засадах: державна власність на велику та значну частину середньої промисловості, торгівлі, транспорті; державна монополія у зовнішній торгівлі ; нееквівалентний обмін із селом на основі продподатку; гальмування розвитку великого індивідуального господарства на селі. В цей період (в роки правління Сталіна) права людей максимально обмежувались, заборонялась приватна власність, фактично знищувалось село.

2-ий період Відлига.У цей період Хрущов вів бурхливу реформаторську діяльність, обіцяв в недалекому майбутньому великі соціальні блага, комунізм. У цей період багато людей були амністовані, розширились їхні права тощо.

3-ій період. Застій в економіці. В ці роки правив Брєжнєв. Штучна обгороженість від світу сприяла пануванню тоталітарної системи в СРСР, вела до економічного відставання країни і погіршення умов життя трудящих. Радянська економіка опинилася у кризовому стані.

4-ий період Перебудова і розпад. Горбачов,прийшовши до влади почав масові реформи, обіцяв покращення життя, забезпечити всіх житлом тощо.Але нестабільність в державі, низький р-нь життя ,все це призвело до розпаду СРСР.