- •1.Дайте загальну характеристику історії економіки та економічної думки як науки.
- •4.Проаналізуйте підходи та критерії періодизації господарського розвитку суспільства. Цивілізаційний підхід в аналізі стадій господарського розвитку.
- •6. Охарактеризуйте еволюцію господарства в Давньому Єгипті та його відображення в пам’ятках економічної думки.
- •8. Особливості господарського розвитку Давньої Індії та його відображення в пам’ятках економічної думки. „Артхашастра”.
- •9. Особливості господарського розвитку та економічної думки Давнього Китаю.
- •10. Дайте загальну характеристику господарської діяльністі в первісній історії України. Трипільська культура та її господарське значення.
- •11. Проаналізуйте роль «Осьового часу» у формуванні Західної та Східної цивілізацій.
- •12. Загальна характеристика Східної та Західної цивілізації в осьовий час.
- •15.Загальна характеристика Східної та Західної цивілізації доби середньовіччя.
- •16. Особливості господарського розвитку суспільств Європейської цивілізації у V-х ст.
- •18.Охарактеризуйте господарську систему Західної Європи в хі – хv ст. Економічні погляди Хоми Аквінського.
- •20.Охарактеризуйте господарство Київської Русі. „Повість минулих років”.
- •21.Дайте загальну характеристику розвиту феодального землеволодіння та його форм в Україні. „Руська правда”. Категорії залежного населення за „Руською правдою”.
- •22.Охарактеризуйте утворення Галицько-Волинської держави як результат феодальної роздробленості. „Галицько-Волинський літопис”.
- •23.Проаналізуйте економічний розвиток українських земель у складі Польщі та Литви. Висвітлення цих процесів у документальних джерелах („Литовські статути”, „Устава на волоки”).
- •26.Охарактеризуйте процес первісного нагромадження капіталу: сутність, джерела та значення для становлення ринкового господарства.
- •27.Дайте загальну характеристику форм господарства на етапі утвердження мануфактурного виробництва в країнах Західної Європи та українських землях.
- •29. Дайте загальну характеристику історичних передумов виникнення, сутності та етапів розвитку меркантилізму.
- •30. Особливості меркантилістської політики західноєвропейських держав в період зародження ринкового господарства. Економічні погляди в.Петті та п.Буагільбера.
- •31.Особливості господарського розвитку українських земель у хvі-хvіі століттях.
- •32.Охарактеризуйте промисловий переворот, його суть і значення для розвитку ринкового господарства.
- •34. Охарактеризуйте розвиток ринкового господарства в Англії (середина хvіі - середина хіх ст.). Висвітлення цих процесів у теоріях а.Сміта та д.Рікардо. Фізіократія. Економічна таблиця ф. Кене.
- •35. Особливості становлення ринкового господарства в сша. Роль ліберальної економічної теорії г.Ч. Кері в розвитку капіталістичних відносин у країні.
- •Загальна характеристика розвитку господарств провідних країн Західної Європи та сша в кінці XIX - початку XX ст. Маржинальний напрям економічної думки.
- •38. Дайте загальну характеристику нових форм господарювання в сша наприкінці хіх – початку хх ст. Виникнення інституціоналізму та його напрями.
- •39. Розвиток господарства Англії наприкінці XIX - початку XX ст. І формування неокласичного напряму економічної думки. А.Маршалл.
- •40. Роль реформ 1848 р. Та 1861р. У становленні ринкових відносин в Україні. Українська економічна думка про необхідність та труднощі реформування національного господарства.
- •41.Характерні особливості розвитку економіки України в пореформений період (60 – 70-ті роки хіх ст.) та відображення цих процесів у вітчизняній економічній думці .
- •42.Охарактеризуйте Київську соціально-психологічну школу (м.Х.Бунге, м.І.Туган-Барановський, в.Я.Желєзнов, д.І.Піхно) про закономірності та особливості ринкової еволюції в Україні.
- •43.Визначте особливості промислового розвитку України на межі хіх – хх ст. Українська економічна думка про становлення та сутність монополій.
- •44. Охарактеризуйте становлення світового господарства. Концепції імперіалізму як відображення зовнішньоекономічної політики країн Західної Європи
- •45. Покажіть вплив першої світової війни на розвиток господарства європейських країн та сша. Версальська угода та її економічна суть.
- •46. Охарактеризуйте причини виникнення та наслідки економічної кризи 1929-1933 років для країн Європейської цивілізації.
- •47. Дайте загальну характеристику кризи світового господарства (1929 – 1933 рр.) та шляхів виходу з неї. Сутність політики «Нового курсу» ф.Д. Рузвельта
- •49.Дайте загальну характеристику господарства провідних країн Західної цивілізації на етапі державно - монополістичного розвитку. Теорії конкуренції е. Шумпетера, е. Чемберліна, Дж. Робінсон.
- •50. Загальна характеристика розвитку світової системи господарства і провідних напрямів економічної думки в 50-70-ті роки хх ст.
- •51. Покажіть посилення ролі держави в господарстві суспільств Західної цивілізації та його аргументація в економічній думці у другій половині хх ст
- •Проаналізуйте вплив військово-конверсійних факторів на розвиток національних економік провідних країн Європи після Другої світової війни. План Дж. Маршалла.
- •53. Вплив інноваційно-технологічних факторів на розвиток національних економік провідних країн Європи та сша у 50-70-ті роки хх ст. Концепції нтр
- •56.Охарактеризуйте розвиток економічних систем змішаного типу та його відображення в економічній думці у другій половині хх ст.
- •57.Дайте загальну характеристику сутності, причин та наслідків економічне зростання сша в 50-70-ті роки хх ст. Кейнсіансько-неокласичний синтез.
- •59. Покажіть вплив інформаційно-технологічної революції 60-х рр. Хх – початку ххі ст. На розвиток господарства провідних країн світу
- •60.Охарактеризуйте грошовий сектор економіки та економічна суть монетаризму. М. Фрідмен
- •62.Проаналізуйте зміну галузевої структури виробництва, становлення і розвиток теорії постіндустріального суспільства. Концепції футурології.
- •65.Політика „воєнного комунізму” та її відображення в дискусіях 20-х років хх ст.
- •67.Охарактеризуйте форми господарювання в аграрному секторі України в 20-30-ті роки хх ст. Суцільна колективізація та її наслідки.
- •68. Вибір економічної стратегії розвитку в повоєнний період. Джерела відбудови та розвитку господарства.
- •69. Спроби лібералізації адміністративно-командної системи господарства в період „хрущовської відлиги”.
- •71.Застійні явища в радянські й економіці 70-х – першої половини 80-х років та проблеми вдосконалення господарського механізму в радянській економічній літературі.
- •72. Реформи 60-90-х років хх ст. Як спроба вдосконалення радянської господарської системи.„Горбачовська перебудова” як спроба трансформації радянської економічної системи.
- •73. Дайте загальну характеристику стану економіки України на момент проголошення незалежності.
- •74.Охарактеризуйте перехід від командно-адміністративної до ринкової економіки та спроби його обґрунтування в економічній літературі.
- •75.Дайте загальну характеристику основних напрямків, етапів та наслідків ринкових перетворень в економіці незалежної України на першому етапі незалежного розвитку (1991-1994 рр.).
11. Проаналізуйте роль «Осьового часу» у формуванні Західної та Східної цивілізацій.
Формування двох сучасних цивілізацій пов'язують із так званим «осьовим часом», який, на думку К. Ясперса, припадає десь на проміжок між 800 та 200 рр. до Р.Х. Як він зазначає, саме в цей період відбувається «найрізкіший поворот в історії. З'явл. людина такого типу, що зберігається донині.» Саме в цей час, стверджує Ясперс, відбувається чимало незвичайного: на Сході і Заході зароджується філософія, виникають нові релігії та їх пророки, а людина усвідомлює своє буття і саму себе, а також свої межі. Поява недержавних власницьких структур безпосередньо пов'язана з індивідуальною трудовою діяльністю людини, яка сприяє розвиткові товарно-грошових відносин. Система розподілу поступово перетворюється у податковий апарат. Зростає соціальне й майнове розшарування. Отже, в соц-економ плані осьовий час пов'язаний з появою недержавних власних структур, а в суспільному — з визначенням самоцінності людини, Усі ці зміни відбуваються одночасно в трьох точках первісних цивіл — Китаї, Індії та у Середземномор'ї, незалежно одне від одного. Осьовий час означав руйнування великих стародавніх культур, розчиняв їх у собі, призводив їх до загибелі, незалежно від того, чи був носієм нового народ стародавн культури, чи інші народи. Таким чином, ось час — це був період трансформації всієї життєдіяльності людства у межах провіяних цивілізацій, він характеризувався принциповими змінами в соціально-економічній, політичній, етнічній та техніко-технологічній сферах.
12. Загальна характеристика Східної та Західної цивілізації в осьовий час.
На Сході держава виникає значно раніше, ніж у Європі. Адже перехід до відтворювального виробництва насамперед відбувається в тих регіонах, що були найкраще пристосованими для сільськогосподарського виробництва, розташованих, як правило, в зоні субтропіків, де і з'являються перші великі міські цивілізації (міста-держави). Виникають вони спершу як адміністративні, а не економічні центри та місця, де можна сховатися від зовнішньої загрози. Досить швидко всередині таких міст з'являється та посилюється верства населення, що займається управлінням — жерці, воїни, їхні начальники та інші люди, які мали певні повноваження. Тим самим поглиблюється соціальна стратифікація, що посилює поділ праці. Забезпечення потреб верхівки, які зростають, зумовлюють появу виробництва предметів розкошу, з'являються люди, що їх виробляють. Верхівка зосереджує в своїх руках не лише владу, а й власність на основний виробничий ресурс — землю. Водночас землеробство є головною галуззю. Соціальна структура східного суспільства була стратифікованою. Основним виробником були землероби, переважно вільні землероби-общинники. Що правда, вільними їх назвати досить важко, як і суспільство в цілому. Усі члени суспільства фактично перебували в цілковитому підпорядкуванні цареві, який мобілізовував і роздавав споживчі та продуктивні блага, ресурси та привілеї. Щодо рабства як такого, то на Сході воно існувало, але не відігравало суттєвої ролі, адже головними виробниками матеріальних благ, передусім сільськогосподарської продукції, а також основною робочою силою у будівництві були одержавлені сусідські громади (общини).Єдиним власником основних засобів виробництва — землі й води, — була держава та її уособлення — східний деспот-цар. А доходи всіх членів суспільства визначалася роздачами деспота на свій розсуд і залежно від заслуг перед державою. Усі землероби та землевласники вважалися лише користувачами землі або доходів з неї. Найвищим і єдиним власником залишався верховний правитель (цар). Особливості східної економіки породжували й своєрідну форму фінансово-економічних взаємин між власником базових засобів виробництва (державою) та їх користувачами: всі виплати, що здійснює землекористувач , зосереджуються у царській скарбниці.
Західна, або Європейська цивілізація традиційно пов'язується становленням та розвитком античних держав — Стародавньої Греції та Риму. Основою господарства цих країн на відміну від сходу стала індивідуальна власність на базові засоби виробництва-передусім землю. Це не означає, що суспільної (державної")власності тут не існує зовсім, просто ці дві форми — суспільна та ідивідуальна — були чітко відокремлені і забезпечені відповідними законодавчими актами. Інакше кажучи, влада була відокремлена від власності. Відмінною є і роль праці рабів, яка набуває певної господарської значущості.
13.Проаналізуйте господарський розвиток Давньої Греції в осьовий час. Економічні погляди Ксенофонта, Платона та Аристотеля.
Палким прихильником економічного устрою давньої Спарти, був Ксенофонт - автор трактатів «Економікос» та «Кіропедія», в яких він виступав як ревний прихильник та захисник натурального господарства, базованого на праці рабів. Особливо звеличував він сільське господарство, намагаючись показати у своїх творах, що добробут країни залежить лише від землеробства, саме воно виступає в нього як головна господарська форма. Економічні праці Ксенофонта свідчать про значні досягнення у землеробстві Давньої Греції. Щодо ремісництва та торгівлі, то Ксенофонт засуджує їх. Водночас Ксенофонт досить високо ставить заняття ремеслом у домашньому господарстві для задоволення власних потреб, коли воно поєднується із землеробством.З переходом від натурального господарства до грошового видатки держави різко збільшилися. Величезними були видатки на будівництво громадських споруд, на влаштування храмових святкувань та ігор. Джерелом доходів держави були мита на імпортовані товари, податки від нерухомості, різного роду конфіскації, але коштів, як правило, не вистачало.
На цьому тлі поглиблюється соціальне розшарування, середній клас зникає, держава, за словами Платона розпалася на дві половини — багатих і бідних, які жили разом, але були ворожими одні до одних. Власне, такий стан речей, мабуть, і надихнув його до написання своїх відомих праць — «Держава» та «Закони», в яких автор пропонує докорінне реформування родини, держави та економічного ладу. Малюючи ідеальну державу, Платон ділить її населення на три класи, перші два з яких (філософи та воїни) повинні забезпечувати суспільні інтереси і не повинні мати власності та займатися господарською діяльністю;Їхнє матеріальне забезпечення повинно мати суспільний характер. Третій клас повинен забезпечувати потреби перших двох та власні(землероби, ремісникита купці).У «Законах» Платон пропонує оновлену модель ідеальної держави, розвиваючи та конкретизуючи свої аргументи щодо засудження лихварства, обгрунтування провідної ролі землеробства порівняно з ремеслом та торгівлею.
Вчення про господарські відносини між людьми в Аристотеля поєднується з ученням про суспільство. Метою поєднання людей у суспільство він вважає досягнення якомога більшого людського щастя, а для здійснення цієї мети існують такі суспільні групи, як громада та держава. Аристотель вбачає центр господарського життя у домашньому господарстві, яке повинно забезпечувати себе всім необхідним, а те, чого не вистачило, можна отримати через «справедливий обмін» з сусідами. Величезною заслугою Аристотеля було те, що він першим виявив певні категорії економічної науки про багатство, про виробництво, про гроші, обмін і капітал. Так, багатством він вважав певну кількість продуктів, необхідних для споживання родиною та державою. Аристотель сформулював поняття «справедливої ціни», твердячи, що справедливою є та ціна, яка встановлюється за обопільною добровільною угодою учасників обміну, які не є монополістами. Важливе місце в Аристотеля належить ученню про власність. Він вважає приватну власність цілком такою, що відповідає людській натурі.
У слід за Платоном він намагається намалювати «ідеальну державу», таку, яка б примирила суперечності між класами. Населення цієї держави мало ділитися на п'ять класів: 1) землеробів 2) скотарів та 3) ремісників 4) торговців 5) найманих робітників та рабів.
14.Охарактеризуйте особливості господарського розвитку Давнього Риму доби республіки. Вілли та латифундії. Характеристика аграрного господарства Стародавнього Риму у працях Катона Старшого, Варрона та Колумелли. Криза рабовласницької системи господарства та її висвітлення у працях Луція Колумелли.
Римляни від самого початку були землеробами, переважно дрібними, для яких характерною була висока повага до особистої власності. Народ Риму жив в умовах натурального ойкісного господарства, в якому переважало землеробство, і навіть у період найвищого розвитку ця риса так само домінувала. Великі землевласники зосереджували у своїх руках не лише сільськогосподарське виробництво, а й переробку продукції сільського господарства, а також реалізацію готового продукту. Протилежності між містом і селом у господарському відношенні не існувало, міста населяли багаті сільські господарі з їхнім слугами, а також величезні маси пролетарів, які не мали ні землі, ані роботи.
Надзвичайно важливим моментом в економічній історії Риму стала розробка у 451—450 рр. до Р.Х. Законів XII таблиць, які зафіксували відносини особистої власності Вони також санкціонували розподіл римлян на вільних та рабів, патриціїв і плебеїв. Згадуються у Законах і боржники та лихварі, міститься також стаття, що обмежує лихварський відсоток. Усе це говорить про певне поступове витіснення натурального господарства господарством грошовим. Підтверджують Закони й поступове обезземелення плебсу, перехід землі у руки великих землевласників. Боротьба плебсу з цими явищами дістала відображення в аграрному законі за яким землеволодіння обмежувалося 125 га.Вже у період між II ст. до Р.Х. та II ст. після Р.Х. економічний розвиток Риму характеризувався значними зрушеннями в бік товарного господарства, руйнуванням господарства ойкісного. Протягом цього періоду Рим досяг панування не лише у Середземномор'ї, а й на значній території відомого тоді світового простору. На території, що опинилася під владою Риму, встановлюється своєрідна система політичного та фінансового управління й економічних відносин головного міста з імперською периферією. У республіканському Римі ще не існує спеціального апарату стягнення податків, збір їх здійснювався на основі відкупів, тобто продажу права на збір податків окремим приватним особам. Крім відкупників у провінціях діють приватні торговельні товариства, які орендували державні землі та копальні, брали підряди на забезпечення війська та постачання хліба у міста, передусім до Рима. Поширення набуває також лихварство, коли кредити надавалися провінціалам для погашення податків під дуже високий відсоток. Проте слід зауважити, що кредитні операції практично не охоплювали виробничого сектора як у ремісництві, так і в сільському господарстві. Водночас, головною галуззю господарства у Давньому Римі залишалося сільське господарство.
На руйнування дрібного та середнього господарства впливало також і поширення праці рабів як основних виробників великих господарств. Адже саме тут, у Римській державі, класичне рабство набуло завершених форм. Одночасно відбувається зубожіння вільних селян. Наприкінці І тисячоліття до Р.Х. відбувається криза республіканського устрою, перехід до імперії. Важливою ознакою цього періоду є перехід від селянського війська до найманої армії, яку очолював імператор, і завдяки якій мав одноосібну владу. Отже, в Давньому Римі в перші сторіччя після Р.Х. відбувається як криза системи господарства, так і криза імперії, яка характеризується певними ознаками. Так, утворення єдиної імперії змінюється протилежною тенденцією — посиленням сепаратизму провінцій, Рим поступово втрачає економічну та політичну першість і залишається лише символом імперії.
Основним
типом сільськогосподарського підприємства
стає рабовласницька
вілла, яка складалася з
кількох маєтків, у яких виробляли різні
продукти. Як правило, такі
господарські одиниці спеціалізувалися
на вирощуванні якоїсь
однієї культури, яка орієнтувалася на
ринок, але одночасно
в господарстві виробляли продукцію для
власного споживання.
Господарський устрій такої вілли
представлений у праці Катона
Старшого
«Землеробство», де він змальовує
зразкове господарство, яке функціонує
за принципом: «Продавай якомога більше,
купуй якомога менше».
Катон
описує зразкове, на його думку,
господарство, в якому вирощують оливи,
виноград, зернові, утримують худобу.
Пропагуючи принцип самозабезпечення,
Катон радить навіть лозину та кілки
для підв'язування виноградної лози
використовувати з власного
господарства. Щодо
рабів, то він пропонує до мінімуму
скоротити видатки на їх
утримання. Також слід не допускати, щоб
раб залишався без роботи. Він
наголошував що необхідно мати поблизу
місто, море, річку або якісні шляхи, які
б зв'язували маєток з містом — споживачем
продукції вілли. Отже,
вілла
Катона — це поєднання натурального
господарства та товарного і спеціалізованого,
орієнтованого на ринок. Зовсім
інакше було організовано виробництво
у великих господарствах
— латифундіях Такі господарства або
спеціалізувалися на скотарстві, або ж
землі в них віддавалися в оренду вільним
орендарям — колонам. Плата за землю
мала натуральний характер, а господарі
звільнялися від витрат на придбання
рабів, їх утримання
та організацію нагляду. Така система
організації господарства дістала
назву колонату. Катон
Старший ще не говорить про економічне
стимулювання праці рабів, для нього раб
— це знаряддя
праці, що розмовляє.
Але
вже
Марк Теренцій Варрон
у трактаті
«Про сільське господарство» пропонує
застосовувати методи стимулювання.
Так, він пропонує дозволити рабам
одружуватися, мати
власність. Він
зазначає, що
раби краще працюють, якщо «господар
щедріше наділяє їх харчами,
не шкодує на одяг, дозволяє відпочити
і дає деякі пільги.
Луцій Колумелла
у
своїй праці
«Про сільське господарство» розглядає
величезну кількість
проблем, пов'язаних із сільським
господарством, зокрема й стосовно
рабів та підвищення продуктивності
їхньої праці.
Наприклад,
він рекомендував здійснювати поділ
праці серед рабів,
рівномірніше
розподіляти рабів між різними видами
робіт, л
також використовувати не лише матеріальні,
а й моральні способи
заохочення
рабів.
Найбільш поширеним способом стимулювання праці рабів стало падання їм пекуліїв, тобто таких господарств, які раб веде самостійно, віддаючи частину виробленого продукту власникові. Пекулій полегшував перехід до нового статусу — вільновідпущеника (лібертіна), адже пекуліст мав більше можливостей для нагромадження коштів, необхідних для викупу. Вільновідпущеник не ставав повноправним громадянином, зберігалася й певна залежність його від власника. Але саме вони стали основними власниками ремісничих майстерень, торговцями, судновласниками. До середини 2 століття головними постатями в господарстві стають землевласник і колон. Колон, як і пекуліст віддає власникові частину врожаю та виконує деякі трудові повинності. Колонат поступово перетворюється на систему відносин, які є швидше феодальними,ніж рабовласницькими.
