29. Марксизм – як економічне та соціальне вчення.

Найважливіші історичні передумови формування марксизму:

• промисловий переворот початку ХІХ ст. спочатку в Англії, а потім і в інших європейських країнах;

• зміна соціальної структури суспільства в процесі первісного нагромадження капіталу, який супроводжується масовим збіднінням селян і ремісників, що опинилися поза дрібнотоварним укладом, який складався протягом століть;

• загострення соціальних суперечностей внаслідок погіршення становища найманих робітників

• соціальні потрясіння

• періодичні кризи надвиробництва, потрясіння ринкової економіки, які засвідчували неспроможність саморегулю-вального конкурентного механізму забезпечити високу ефективність та соціально-економічну стабільність суспільства.

Найвизначнішим твором марксистської політичної економії став «Капітал» К. Маркса, який створювався протягом 1844–1883 рр.

Вчення теорію умовно поділяють на 2 частини:

— марксизм як економічне вчення; — марксизм як соціальне вчення.

Ясна річ, що обидві ці частини марксизму не можна вважати цілком самостійними, оскільки перша створювалась для обґрун­тування другої, тобто для доведення необхідності докорінних со­ціальних перетворень суспільства.

Марксистське бачення таких перетворень було, на відміну від соціальних утопій їхніх попередників, радикальним: пропагувало революційні (насильницькі), а не еволюційні зміни форм власнос­ті. Водночас економічне обгрунтування необхідності таких змін було значно переконливішим від утопічних учень.

Маркс і його послідовники у своїх дослідженнях відштовхувались від трудової теорії вартості, критикуючи теорії граничної корисності, факторів виробництва. У сучасному макроекономічному аналізі ці теорії посідають чільне місце саме тому, що марксистська трудова теорія вартості не може бути базою для прикладних досліджень, не дає змоги простежити за допомогою кількісних показників і зобразити у вигляді лінійних моделей процеси нагромадження, розподілу суспільного продукту, економічного зростання, закономірності й фактори ціноутворення, тобто процес відновлення економічної рівноваги.

30. Основні проблеми "Капіталу" к.Маркса.

Предмет дослідження першого тому - процес нагромадження капіталу. Перший відділ присвячений аналізу товару і його властивостей. В другому розділі проаналізовані умови перетворення грошей у капітал. Введено поняття такого товару, як робоча сила. Далі йде мова про поняття додаткової вартості, доводячи, що обмін робочої сили на капітал відбувається шляхом обміну еквівалентів. Робітник створює вартість більшу, ніж вартість робочої сили. Розділи з третього по п'ятий присвячені теорії додаткової вартості. Тут автор розкриває причини зіткнення інтересів буржуазії і пролетаріату, дає своє визначення капіталу як класової теорії. У шостому розділі відбиті погляди автора на заробітну плату як на перетворену форму вартості робочої сили. Сьомий розділ присвячений розкриттю процесу нагромадження капіталу. Кульмінацією цього розділу є формування автором загального закону капіталістичногонагромадження: нагромадження капіталу - результат розмірів підприємств у ході конкурентної боротьби і росту абсолютної величини безробіття. У підсумку К. Маркспідводнії, до ідеї про природну загибель капіталізму і перемогу робітничого класу.Другий том. У першому відділі автор дае опис капіталу. Тут К. Маркс, на відміну від А. Сміта і Д. Рикардо, визначає його як форму вираження класових виробничих відносин. Другий розділ торкається питань швидкості обороту капіталу. Основою розподілу капіталу на основний і оборотний, по Марксові, служить двоїстий характер праці. Складені елементи капіталу переносять свою вартість на товар конкретною працею, але при цьому одні з них переносять свою вартість цілком протягом циклу - цеоборотний капітал, а інші поступово, беручи участь у декількох виробничих циклах, - це основний капітал. Третій розділ присвячений процесу відтворення. При простому процесі відтворення кількість виготовлених засобів виробництва в одному підрозділі повинне збігатися з обсягом споживання в іншому підрозділі. При розширеномувідтворенні обсяг виробництва першого підрозділу більше обсягу споживання другого підрозділу. Третій том присвячений процесу капіталістичного виробництва. У цій книжні Маркс змову повертається до проблем, поставлених у першому томі, зосереджуючись на аналізі всіх тих форм, яких набирає капітал-вартість на стадії розподілу. Маркс фактично розв'язує завдання, які свого часу ставив Рікардо та його послідовники, намагаючись визначити не лише форми, яких набирає вартість, а й чинники, які обумовлюють розміри цих форм. переводячи теоретичний аналіз на інший рівень,надаючи політекономічній науці нових рис, які згодом стануть провідними для неокласичного напрямку. аналізує перетворення додаткової вартості на прибуток і норми додаткової вартості на норму прибутку, перетворення прибутку на середній прибуток. Це перетворення є одночасно і перетворенням вартості на ціну виробництва. досліджує також процес розподілу прибутку між різними групами капіталістів і ті конкретні форми, яких прибуток у результаті цього процесу набирає, а саме: дохід підприємця, процент і ренту. Четвертий том був написаний автором ще до написання перших три томи. Його присвячено аналізу відомих теорій політичної економії. Тому, добре знаючи теорії попереднії кін Маркса, не­важко, порівнюючи їх і узагальненнями, сформульованими в перших трьох томах, з'ясувати ставлення до цих теорій. Ще раз слід наголосити на тій обставині, що загальне уявлення про суть марксистської економічної теорії, безперечно досить ґрунтовної та логічної, має базуватися на розумінні намірів Маркса: довести, що несправедливість капіталістичного суспільства пояснюється експлуатацією чужої праці; показати, що додаткова вартість, яка має матеріальний вираз і трудове походження, є результатом експлуатації праці. Це два дуже важливі моменти, які визначають належність теорії Маркса до старої класичної школи, і водночас пояснюють ставлення пізніших авторів до неї як до обмеженої.