Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
tema_2.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
69 Кб
Скачать
☆

Княгиня Ольга (945-964 рр.)

Внутрішня політика: правила від імені малолітнього сина Святослава (регент). Помстилася деревлянам за вбивство свого чоловіка Ігоря. Три рази розправилася з древлянськими послами. Здійснила похід на деревлян у 946 р. на чолі з воєводою Свенальдом, спаливши древлянське місто Іскоростень. Деревлян обклала великою даниною, а князья Мала і його дочку Малушу взяла в полон. Ліквідувала місцеве княжіння. У 947 р. перше упорядкувала збір данини: встановила «уроки», «статути», «оброки», «дані»(розмір данини) і погости (місця збору данини (полюддя)) – перші осередки центральної князівської влади на місцях ) та «устави» (ними керувалися княжі дружинники, які збирали данину). Сама об’їздила на санях і возі всю Київську Русь, закладала міста та села, призначаючи в них своїх людей – урядників.

Зовнішня політика: вперше з офіційним візитом відвідала Візантію у 957 р. (усталена дата, літописець називає 946 р.), де вела переговори з візантійським імператором Костянтином Багрянородним,(переговори вела сидячи, що було великим привілеєм). ЛІТОПИС«Місяця 9-го числа відбувся прийом, всім подібний до попереднього й з нагоди приїзду Ольги, княгині руської. Увійшла сама княгиня зі своїми родичками й вибраними служницями: вона, йдучи по переду інших жінок , а ті в порядку йдучи одна за одною… Після них увійшли посли й представники князів руських… Сів імператор з імператрицею зі своїми дітьми й покликано було княгиню із зали й, з запрошенням імператора сівши, говорила з ним про що хотіла».

У Констатинополі рийняла християнство. Підтримувала дипломатичні відносини з Священною Римською імперією (або Німецькою імперією), куди відправила у 959 р. посольство до німецького імператора Оттона I. 961 р. на Русь від Оттона I прибула місія єпископа Адальберта, яка хотіла прилучити Русь до католицького світу, але місія успіху не мала. Про прийом княгині Ольги розповідає «Повість минулих літ». Літописець дає опис її палацу (рештки знайшли на схилі Андріївської гори в Києві (над садибою № 38 по Андріївському узвозі). Княгиня Ольга в ХІІ ст. була визнана Святою і шанується як рівноапостольна, бо своїм життям дорівнялася до учнів Христа – апостолів. Підсумок: зробила чимало для поширення християнства, готуючи грунт для його утвердження як державної релігії. За словами Нестора Літописця, вона «була передвісницею християнської землі , яко вранішня зоря перед сонцем і яко зірниця перед світом. Вона бо сіяла, як місяць уночі… Вона бо першою увійшла в царство небесне із Русі, і її вохваляють руськії сини яко зачинательку, бо й по смерті молилась вона Богові за Русь». У проведені зовнішньої політики завжди віддавали перевагу мирним засобам урегулюванням конфліктів, не здійснивши жодного військового походу.

Князь Святослав (964-972 рр.)

Внутрішня і зовнішня політика: провів у походах все життя. Від його імені правили спочатку мати, потім сини: Ярополк – у Києві, Олег – у Вручному, Володимир – у Новгороді. Таким чином почав здійснювати адміністративну реформу, щоб зосередити владу в руках однієї династії – Рюриковичів. Дотримувався язичницької віри.

Перед походом завжди попереджав ворогів : «Іду на Ви!». Михайло Грушевський назвав Святослава «козаком» (запорожцем) на престолі». Літописець Нестор писав: «Возів же за собою він же не возив, ні котла (не брав), ні м’яса (не) варив, але потонку нарізавши конину , або звірину, або воловину (і) на вугіллях спікши, (це) він їв. Навіть шатра він (не) мав, а пітник (кінська попона) слав і сідло (клав) у головах» Мав намір перенести столицю своєї держави з Києва в місто Переяславець на Дунаї: «Не любо мені є в Києві жити. Хочу жити в Переяславці на Дунаї, бо тут є середина землі моєї …». Візантійський історик Лев Діакон (Х ст.) про зовнішній вигляд Святослава: «…середнього зросту, не дуже високий, не дуже низький, з густими бровами, з блакитними очима, з плоским носом, з голеною бородою і густим довгим волоссям на верхній губі. Голова в нього була зовсім гола, а тільки з одного боку її висів локон волосся, що означає знатність роду; шия товста, плечі широкі і весь стан досить стрункий. Він здавався диким і похмурим. В одному усі висіла в нього золота серга, прикрашена двома перлинами, з рубіном, посеред них встановленим. Одяг на ньому білий, нічим, крім чистоти, ввід інших не відмінний».

964–966 рр. він розпочав похід до Оки і Волги, захопив землі в'ятичів і завдав удару по Волзькій Булгарії. Зайнявши її столицю, продовжив наступ проти буртасів (мордви) і приєднав їхні землі до Русі. 965 р. – завдав поразки Хозарському каганату, зруйнувавши його столицю Ітиль (відкривши дорогу печенігам, хозари стримували). «Хозари вийшли супроти нього з каганом, князем своїм. І заступилися війська битися, і сталася битва межи ними, і оболів він хозар і город їхній столицю Ітиль, і город Вежу взяв. І ясів він переміг, і косогів, і прийшов до Києва». Вперше розпочав військові дії на Північному Кавказі проти касогів (черкесів) і ясів (осетинів). У 967 р. розпочав балканську кампанію, яка складалася з двох походів. .968 р. – здійснив перший дунайський похід (допомагав Візантії у війні з Болгарією), під час нього русичі розгромили болгар під Доростолом і зайняли 80 міст.Окрім того. зруйнував столицю Волзької Булгарії – м. Булгар. В його відсутність навесні 969 р. на Київ напали печеніги, яких спровокувала Візантія. Київські бояри звернулися до Святослава з доріканнями: «Ти, князю чужої землі пильнуєш та шукаєш, а свою покинув …» 969-971 рр. – рушив в другий дунайський похід, після якого Візантія , що втягнула Святослава у війну розпочала військові дії проти нього. 971 р. – візантійські війська на чолі з Іоаном Цимісхієм взяли в облогу в Доростолі руські війська. Святослав змушений був погодитися на переговори і підписати мир. (Промова Святослава під Доростолом: «Уже нікуди нам дітись, а волею і неволею доведеться стати насупроти. Тож не осоромимо землі Руської, а ляжемо кістьми тут, бо ж мертвий сорому не зазнає. Якщо ж побіжимо ми, - то сором нам. Тож не втечемо, а станемо кріпко, і я перед вами піду. Якщо моя голова ляже, - тоді самі подумайте про себе» І сказали вої: «Де твоя голова ляже, там і наші голови зложимо.») Проте Візантія боялася і переможеного Святослава тому наслала печенігів на руське військо. 972 р. – князь Святослав загинув у бою з печенігами біля дніпровських порогів. За переказами, печенізький хан Куря велів зробити з черепа Святослава чашу з написом: «Чужих бажаючи, свою погубив». Літописець написав про Святослава: «не осоромив землі Руської, бо ліг за неї кістьми. Мертві ж сорому не імають».

Великий князь, зайнятий походами, приділяв менше уваги внут­рішній політиці. За час його володарювання посилилися позиції язичництва, відбувалися погроми християнських храмів і громад. Водночас князь намагався зосередити всю повноту влади на місцях у руках єдиної династії. Так, улітку 969 р. він призначив на київський престол старшого сина Ярополка, у Деревлянську землю - Олега, у Новгородську - позашлюбного сина Володимира. Про зміцнення влади великого князя у віддалених від столиці землях промовляють знахідки печаток з іменем Святослава у Воїні, Новгороді, Пліснеську та Ізяславі.

Підсумок: історики називають Святослава «Александром Македонським нашої історії», оскільки він розорив хозарів, булгар, які становили загрозу на кордонах держави. Святослав приділяв більшу увагу зовнішнім проблемам, ніж внутрішнім. Походи князя сприяли перетворенню Русі багатонаціональну державу.

Х–ХІ ст. – період найвищого піднесення Київської Русі

Після смерті Святослава починається боротьба за владу між синами Святослава. Ярополк пішов війною на Олега, захопив Древлянську землю, потім Новгород. Володимир – утік до варягів, зібрав військо відвоював Новгород, почав наступ на Київ, найняв двох варягів, які вбили Ярополка. Після смерті став єдиновладним князем Русі.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]