- •Виникнення та розквіт київської русі
- •Заняття № 4
- •Розселення слов’ян і виникнення Київської Русі.
- •Союзи східних слов’ян на території сучасної України
- •Союзи східних слов’ян на території сучасної Росії
- •Союзи східних слов’ян на території сучасної Білорусі
- •Суспільне життя, господарство та релігія слов’ян
- •Сусіди східнослов’янських племен
- •Утворення Київської Русі
- •Державотворчі процеси в Середньому Подніпров’ї
- •Походження назв «Русь» та «Україна»
- •Київська Русь за перших князів.
- •Князі Дір і Аскольд (862-882 рр.)
- •Князь Олег (882-912 рр.)
- •Князь Ігор (912 -945 рр.)
- •Княгиня Ольга (945-964 рр.)
- •Князь Святослав (964-972 рр.)
- •Князь Володимир (Святославич) Великий
- •Міжусобна боротьба після смерті Володимира Великого
- •Князь Ярослав Мудрий
- •Персоналії до теми «Виникнення та розквіт Київської Русі» Олег (Віщий, 882-912) –
- •Ольга (Вольга, Свята, 945-964) –
- •Святослав (Хоробрий, 964-972) –
- •Володимир Святославович (Великий, Святий, Володимир I, Красне сонечко, 980-1015) –
- •Ярослав I Володимирович (Мудрий, 1015-1054) –
- •Джерела до теми 2
- •Уривок з Руської Правди
Міжусобна боротьба після смерті Володимира Великого
Боротьбу за Київський престол після смерті Володимира Великого розпочали шість його синів, сьомий (Судислав) участі не брав. Старший син Святополк проголосив себе Київським князем, вбив своїх братів Бориса, Гліба і Святослава, за що отримав прізвисько Окаянний. Бориса і Гліба – першими канонізувала Руська церква. Старший син Володимира Ярослав, який княжив у Новгороді зібрав військо і остаточно розгромив Святополка на річці Альта 1019 р. Святополк втік до Польщі. У 1021 р. змушений був визнати самостійність полоцького князя Брячислава. 1024 р. – у битві під Листвином Ярослава переміг Мстислав, який вирішив припинити міжусобні війни. Брати поділили землі Київської Русі: Мстислав – на Лівобережжі ( м. Чернігів ), Ярослав – на Правобережжі (м. Київ), де він утвердився з 1019 р. Брати правили спільно до 1036 р., після смерті Мстислава Ярослав стає єдиновладним володарем Русі.
Князь Ярослав Мудрий
(1019 – 1054 рр.)
Внутрішня і зовнішня політика: був прозваний мудрим за освіченість і любов до книг. «Отець бо його…землю… хрещенням просвітив, сей великий князь… засіяв книжними словами серця віруючих людей…». Повернув західні землі Русі, розширив кордони держави аж до Чудського озера ( заснував там місто Юр’єв). 1043 р. – здійснив останній похід проти Візантії (укладено угоду про службу руських дружин у Константинополі).
1019 р. – утвердився на Київському престолі. До 1036 р. – правив спільно зі своїм братом Мстиславом (правив у Чернігові). 1036 р .- остаточно переміг печенігів (остання згадка про печенігів). 1037 р. – на місці перемоги над печенігами заклав церкву Софію Київську. Просунув кордони на південь, оборонна лінія за часів Ярослава проходила по річках Сула – Стугна – Рось – Трубіж.
Упорядкував законодавство.1015-1016 рр. – перший писаний звід законів «Руська правда» («Правда Ярослава»), яка складалася з 18 статей, охороняла приватну власність, закріпила нерівність – кровна помства замінювалася грошима. Найдорожче коштувало життя дружинника – 80 грн., життя вільного населення – 40 грн., а життя раба – 5 грн., найтяжча кара за злочин – вигнання з рідного краю. Кровна помства за Ярослава допускалася , а за його синів – заборонялася.
Зміцнював православну церкву. 1039 р. – засновано Київську митрополію. 1051 р . – київським митрополитом обрано Іларіона (літописець пише про нього: «Муж, благ, і книжник, і постник»), таким чином Ярослав намагався досягти церковної самостійності від Візантії.
Продовжував розбудову Києва «місто Ярослава» (земляні вали понад 25 м. – на них стояли дубові стіни й башти. Прорізані ворота: Золоті. Софійські, Лядські (Печерські). Територія перевищувала в сім раз «місто Володимира»). При Софіївському соборі заснував першу державну бібліотеку в 1037 р., дбав про розвиток освіти і писемності. Навколо нього гуртується коло всебічно освічених осіб - книжників, котрі були носіями мудрості. Вони діяли при митрополичому Софійському соборі й сприяли комплектуванню заснованої Ярославом першої державної бібліотеки, яка налічувала 960 книг. Бібліотеки створювалися також у Білгороді, Чернігові, Переяславі й інших містах. Відкривалися державні, церковні й приватні школи. Працювали книгописні майстерні. 1051 р. – заснував Києво-Печерський монастир. 1039 р. завершилося створення літописного Київського зводу. Іларіон написав знаменитий твір «Слово про закон і благодать», присвячений Володимиру Великому, де обґрунтовував ідею рівноправності Русі в сім'ї християнських народів й уперше охарактеризував значення Києва як її столиці. Ярослав також добивався канонізації руських святих - Ольги, Володимира, Бориса й Гліба.
Літописець назвав Ярослава «тестем Європи» - сам був одружений на шведській принцесі Інгігерд, сини - з європейськими принцесами (Ізяслав – сестра польського короля Гертруда; Святослав – онука німецького імператора Генріха ІІ; Всеволод – дочка візантійського імператора Константина Мономаха Анастасія; Єлизавета – норвезький король Гаральд Суворий, Анастасія – угорський король Андрій І, Анна – французький король Генріх І Капет, дочки – з французьким, норвезьким, угорським королями. Помітну роль, як і раніше, відігравав і південний напрямок політики. Дещо напружено складалися стосунки з Візантією, які в 1043 р. вилилися у війну, що виявилася невдалою для Русі. Ярослав пішов на укладення угоди, яка передбачала відшкодування візантійською стороною збитків руським купцям у Константинополі й руському монастирю на Афоні.У роки його правління кордони Київської Русі простягалися від Оки до Карпатських гір, Київська Русь досягла найвищого розквіту і стала однією з провідних держав світу.
Помер 20 лютого 1054 р. похований у Софії Київській. Політичний заповіт, у якому йшлося про порядок успадкування великокнязівської влади й розподіл між синами території імперії на окремі володіння - уділи. Заповідав їм поважати й любити один одного, бо інакше «землю отців і дідів погубите». Запроваджувана система успадкування влади передбачала, що верховна влада належатиме групі князів-родичів, пов'язаних між собою васально-ієрархічними стосунками. Згідно із заповітом, київський стіл за принципом старшинства мав послідовно переходити до старшого за віком брата. Старший син Ярослава мав стати для братів «старшим» не лише за віком, а й за місцем, яке посідав на щаблях ієрархічної драбини.
Підсумок: час правління Ярослава Мудрого – це період найвищого розвитку і найбільшого піднесення Київської Русі, інтенсивне будівництво міст, підвищення міжнародного авторитету.
Основні дати
До теми «Виникнення та розвиток Київської Русі»
882 р. – об’єднання північних та південних руських земель Олегом;
988 р. – запровадження християнства як державної релігії;
1019 – 1054 рр. – князювання Ярослава Мудрого в Києві.
Поняття та терміни
До теми « Виникнення та розквіт Київської Русі»
Автокефалія – незалежність, самоврядування православних церков,
Васалітет – система особистої залежності одних землевласників(васалів) від інших(сюзеренів).
Верства (стани) – великі групи людей , які відрізняються спадковими правами й обов’язками.
Візантійський стиль – продовжував та розвивав античні традиції. Після хрещення Русі послужив фундаментом традиційного «російського стилю». Його характерні риси – кам’яне узороччя, особлива форма куполів-маківок, багатий мозаїчний декор – чудово простежується в давньоруських храмах.
Дипломатія – діяльність керівників держав і урядів, спрямована на досягнення цілей зовнішньо політики, захист інтересів держави і її громадян у зарубіжних країнах; сукупність прийомів і методів проведення зовнішньої політики.
Дитинець – центральна укріплена частина міста.
Еліта – вищий привілейований прошарок суспільства.
Ідол – у язичників скульптура, що зображує бога.
Каган – титул володаря держави в давніх тюрських народів.
Князь – у давніх словя’ян воєначалльник племені або союзу племен, пізніше – глава держави-князівства.
Культ – сукупність обрядів, поведінка священнослужителів і віруючих; поклоніння комусь або чомусь.
Мито – податок, сплачуваний за перевезення товарів через кордон.
Печеніги – тюркомовні кочові племена 915–1036 рр.
Погост – адміністративно-господарський осередок, де княжі люди виконували князівські розпорядження, чинили суд, збирали данину і податки.
Племінний союз – союз окремих племен.
Політика – діяльність у сфері управління країною, врегулювання відносин між соціальними групами (внутрішня) й державами (зовнішня).
Реформа – перетворення, зміни, нововведення, покликані сприяти розвитку соціально-політичних й економічних відносин.
Сюзерен – великий землевласник, господар над своїми підданими.
Християнство – один з напрямків єдинобожжя. Поряд з ісламом та буддизмом входить в число трьох світових релігій. Характерною особливістю християнства, яка відрізняє його від інших напрямків єдинобожжя, є віра в Ісуса Христа як втілення і прояв Бога заради спасіння всього людства і людського суспільства і настанови в істині.
Шлях із варягів у гре́ки («Грецький шлях») – назва основного водного торгового шляху Київської Русі, що зв'язував північні райони країни з південними руськими землями і скандинавські країни з Візантійською імперією. Починався в околицях сучасного Стокгольма, проходив Балтійським морем, Фінською затокою, по Неві, озерах Ладозькому та Ільмень, далі – по Ловаті і Західній Двіні та їхніх притоках до Дніпра, потім по Дніпру в Чорне море, далі повз острів святого Євферія (Березань), вздовж західного чорноморського узбережжя до Константинополя. На цьому шляху стояли міста Новгород, Смоленськ, Любич, Родня, Кічкас, Олешшя.
Федерація – форма державного устрою, за якою територіальні одиниці, що входять до її складу, мають ознаки державного утворення,однак найважливіші питання державного життя вирішують вищі органи центральної влади.
Феод – земля, що надавалася королем чи сеньйором васалу в спадкове володіння як плата за службу ( як правило, військову).
Язичництво – первісна релігія східних слов’ян, сутність якої полягала в обожненні сил природи й культі предків.
