Тема 5. Самостійна робота студента в системі навчального процесу

План

5.1. Сутність і структура самостійної роботи.

5.2. Методика вивчення наукової, навчальної, навчально-методичної літератури

Одним із головних завдань вищої школи є розвиток пізнавальної активності студентів, виховання у них ви­могливості до себе, бажання і потреби працювати твор­чо, постійно поповнювати і удосконалювати свої знання. Вміння самостійно засвоювати і творчо застосовувати знання на практиці є важливим показником загальної і професійної підготовки випускників вузів.

Важливість правильно організованої, ефективної са­мостійної роботи студентів актуалізують такі чинники:

1) обсяг інформації, який весь час збільшується (за наявними даними, обсяг інформації в системі «Інтер-нет» подвоюється кожні 100 днів, тобто щорічно у 7,3 раза), змушує викладачів орієнтувати студентів на самостійне вивчення частини навчального матеріалу за збереження за собою установчої функції та функції конт­ролю;

2) переконаність у тому, що самостійна робота спри­яє розвитку творчого ставлення до знань, спонукає сту­дента до поглибленого вивчення теорії, допомагає засто­совувати її для вирішення практичних завдань;

3) недостатнє володіння студентами, особливо пер­шокурсниками, необхідними прийомами і навичками раціональної організації розумової праці;

4) усвідомлення того, що самостійна робота в проце­сі навчання у вузі формує вміння самостійно здобувати знання, що необхідно не лише під час навчання, а й у практичній діяльності після закінчення вузу.

Життя вимагає розвитку не лише змісту, а й методики організації самостійної пізнавальної діяльності людини, опанування нею нових пізнавальних технологій і засобів.

5.1. Сутність і структура самостійної роботи

Від організації самостійної роботи багато в чому за­лежать результати навчання студентів та їх майбутня практична діяльність.

Самостійна робота студентів є дуже широким понят­тям, у тлумаченні якого сформувалися різні підходи, що і зумовлено відмінностями в розумінні суті цього явища.

Нерідко самостійну роботу розглядають як окремий вид навчальних занять поряд з лекцією, семінаром, практичним заняттям та ін. При цьому її суттєвими оз­наками вважають обов'язковість заняття у відведений розпорядком дня вузу час, роботу без безпосередньої участі викладача, але за обов'язкового його контролю. За іншими твердженнями, самостійна робота передбачає всю активну розумову діяльність студентів у навчально­му процесі, є внутрішньою основою зв'язку різних видів і форм занять між собою. Вважаючи самостійну роботу основним методом засвоєння знань, прихильники цього підходу стверджують, що вона охоплює пізнавальну ді­яльність, яку здійснюють студенти не лише позааудиторно, а й на лекціях, семінарах, індивідуальних спів­бесідах, заліках, іспитах, під час захисту курсових, дипломних робіт тощо. Тобто, самостійна робота, згідно з таким баченням, охоплює всі види і форми навчально­го процесу.

За своєю суттю самостійна робота є активною розу­мовою діяльністю студента, пов'язаною з виконанням навчального завдання. Наявність завдання і цільової установки на його виконання вважають характерними ознаками самостійної роботи. Завдання, які доводиться вирішувати студенту в навчальній діяльності, стосу­ються таких її сфер:

— засвоєння матеріалу теми, яка розглядається на лекції (робота з конспектом лекції, рекомендованою навчальною літературою);

— конспектування фундаментальних робіт відповід­но до програми навчальної дисципліни;

— розв'язування задач, проведення дослідів, експе­риментів тощо;

— підготовка рефератів, контрольних робіт, фіксо­ваних виступів (доповідей) на семінарському занятті;

— підготовка курсових, дипломних, магістерських робіт.

Усі ці елементи навчального процесу є самостійною роботою, оскільки студенти здійснюють їх певною мі­рою індивідуально, в позааудиторний час.

Самостійна робота — навчальна діяльність студента, спрямована на вивчення і оволодіння матеріалом навчального предмета без безпосередньої участі викладача.

Самостійна робота з виконання навчального завдання охоплює три етапи.

1. Підготовка студента до виконання завдання, тео­ретичне, психологічне, організаційно-методичне і мате­ріально-технічне забезпечення самостійної роботи.

Теоретична готовність студента виявляється в його інтелектуальній підготовленості, тобто у здатності за­стосувати свої знання для виконання завдання.

Практична готовність полягає у здатності оптималь­но планувати самостійну роботу, вміло використовува­ти конспект лекцій, підручники, посібники, комп'ю­тер, розумові операції (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, класифікацію та ін.).

Психологічна готовність студента передбачає перед­усім наявність у нього мотивів до виконання конкретно­го завдання. Для того щоб поставлене перед студентом завдання стало мотивом його розумової, практичної ді­яльності, воно повинно бути ним сприйняте. Внутрішнє сприйняття завдання починається з актуалізації моти­ву, що спонукає студента до виконання поставленого завдання, а відповідно, до організації своєї самостійної роботи.

Успіх підготовчого етапу залежить і від організацій­ного, методичного, матеріально-технічного забезпечен­ня самостійної роботи студента (забезпеченість літерату­рою, методичними рекомендаціями, наочними посібниками, інформаційно-комп'ютерною базою тощо).

2. Безпосереднє виконання навчального завдання. Це найважливіший і найвідповідальніший етап само­стійної роботи студента. Оскільки навчальне завдання і найчастіше постає у навчально-пізнавальній формі, то в процесі його виконання беруть участь усі психічні про­цеси, які забезпечують пізнавальну активність: відчут­тя, сприйняття, уява, пам'ять, мислення, увага та ін. На ефективність виконання завдання впливають такі особистісні якості студента, як цілеспрямованість, на­полегливість, відповідальність, тощо.

З. Аналіз виконаного завдання. Є завершальним ета­пом самостійної роботи. Під час аналізу студент оцінює (шляхом самоконтролю, іноді взаємоконтролю) якість і час виконання завдання, ефективність використаних у процесі самостійної роботи методів і засобів.

Багато студентів наштовхуються на труднощі під час виконання письмових домашніх завдань (розв'язан­ня задач з математики, статистики, економіко-математичного моделювання, підготовки рефератів, контроль­них і курсових робіт). Письмову роботу виконують перед­усім для того, щоб викладач зміг оцінити ступінь і якість засвоєння студентом навчального курсу, рівень сформованості у нього вмінь і навичок використання теорії при розв'язанні практичних завдань.

На ефективність самостійної роботи студента знач­ною мірою впливає керівництво нею викладача, яке охоплює:

— планування самостійної роботи студентів;

— формування в них потреб і мотивів до активної, творчої самостійної роботи;

— навчання студентів основам самостійної роботи;

— контроль за виконанням навчальних завдань.

Формування у студентів потреб і мотивів до активної самостійної роботи відбувається внаслідок спонукання (наказ, жорстка вимога) викладача. Цей спосіб не ефек­тивний, оскільки будь-яка діяльність, що не викликає у людини професійного інтересу, малопродуктивна. Значно ефективнішим способом формування у студен­тів потреб і мотивів до самостійної роботи є розвиток пізнавального інтересу до предмета, який вивчається, процесу оволодіння ним. Діяльність, що має у своїй ос­нові глибокий інтерес не лише до результату, а й до її процесуальних компонентів, найпродуктивніша, адже саме від неї людина має найбільше задоволення. Студент у цьому разі сам знаходитиме час для предмета, який йо­му сподобався. Зрозуміло, що викликати інтерес до навчальної дисципліни, її змісту повинен викладач.

Самостійна робота сприяє формуванню у студентів інтелектуальних якостей, необхідних майбутньому спе­ціалістові. Вона виховує у студентів стійкі навички пос­тійного поповнення своїх знань, самоосвіти, сприяє роз­витку працелюбності, організованості й ініціативи, випробовує його сили, перевіряє волю, дисциплінова­ність тощо.

Під час самостійної роботи студенти мають змогу краще використати свої індивідуальні здібності. Вони вивчають, конспектують літературні джерела, за потре­би повторно перечитують їх окремі розділи, абзаци, звертаються до відповідних довідників і словників. Все це сприяє глибокому осмисленню навчального матеріа­лу, виробляє в студентів цілеспрямованість у здобутті знань, самостійність мислення. Самостійна робота здій­снює і виховний вплив на студентів, сприяючи форму­ванню і розвитку необхідних моральних якостей.

Організація і методика самостійної роботи студентів мають бути підпорядковані певним вимогам:

1) розвиток мотиваційної установки у студентів. Умовою будь-якої цілеспрямованої діяльності є уста­новка — готовність до певної активності, виникнення якої безпосередньо залежить від наявності в людини по­треби і від об'єктивної ситуації задоволення цієї потреби. Установка відчутно впливає на характер і результати ді­яльності студентів, сприяє підвищенню ефективності дій, активізує мислення, пам'ять, робить сприйняття точнішим, увагу зосередженішою, спрямованішою на об'єкт пізнання. Тому студент повинен виробити в собі внутрішню потребу в постійній самостійній роботі;

2) систематичність і безперервність. Тривала перер­ва у роботі з навчальним матеріалом негативно впливає на засвоєння знань, спричинює втрату логічного зв^’язку з раніше вивченим. Несистематичність самостійної роботи унеможливлює досягнення високих результатів у навчанні. Тому студент повинен звикнути працювати над навчальним матеріалом постійно, не випускати з поля зору жодну з дисциплін, вміло поєднувати їх вив­чення;

3) послідовність у роботі. Послідовність означає чітку упорядкованість, черговість етапів роботи. Не закінчивши вивчення однієї книги, не можна братися за іншу, далі за третю. Розкиданість і безсистемність читання породжують поверховість знань, унеможлив­люють тривале запам'ятовування прочитаного.

При читанні конспекту лекцій, монографії, підруч­ника, навчального посібника не повинно залишатися ні­чого нез'ясованого. Не розібравшись хоча б в одному еле­менті системи міркувань автора книги, студент не зможе надалі повноцінно засвоювати навчальний матеріал;

4) правильне планування самостійної роботи, раціо­нальне використання часу. Чіткий план допоможе раціо­нально структурувати самостійну роботу, зосередитися на найсуттєвіших питаннях;

5) використання відповідних методів, способів і прийомів роботи. Багато студентів працюють із книгою неправильно: читають текст і відразу занотовують, на­магаючись запам'ятати прочитане. За такого підходу ігнорується найважливіший елемент самостійної робо­ти — глибоке осмислення матеріалу. Це призводить до того, що студенти засвоюють його поверхово, їм склад­но на практиці повною мірою застосувати теорію. У них формується шкідлива звичка не думати, а запам'ятову­вати, що також негативно впливає на результати нав­чання;

6) керівництво з боку викладачів. Основними форма­ми керівництва самостійною роботою студентів є визна­чення програмних вимог до вивчення навчальних дис­циплін; орієнтування студентів у переліку літератури; проведення групових та індивідуальних консультацій; організація спеціальних занять з методики вивчення наукової та навчальної літератури, прийомів конспек­тування; підготовка навчально-методичної літератури, рекомендацій, пам'яток тощо.

Виховання у студентів навичок самостійної роботи з навчальним матеріалом, науковою і навчально-мето­дичною літературою належить до першочергових зав­дань вищої школи. Адже разом із цим вони виховувати­муть у собі організованість, системність, діловитість, зосередженість, без чого не обійтися їм і в майбутній професійній діяльності.

За великого навчального навантаження, дефіциту часу важливе значення для студента має раціональне планування самостійної роботи. План допомагає пра­вильно розподілити, економно використовувати свій час. Обґрунтування в ньому обсягу, змісту, послідовнос­ті роботи протягом певного часу надає роботі цілеспря­мованості, творчого характеру.

Раціональне планування студентом свого навчання залежить від дотримання ним таких передумов:

1. Уміння відрізняти головне від другорядного в са­мостійній роботі. Насамперед потрібно зосередитись на опануванні головним матеріалом, відповідно сплану­вавши для цього свій час.

2. Зосередженість на навчанні всієї уваги, фізичних і моральних сил, думок і прагнень.

3. Цілеспрямованість і раціональність виконання завдань самостійної роботи.

Складаючи розпорядок дня, передбачаючи свою участь у всіх основних заходах, які здійснюються у ви­щому навчальному закладі, студент повинен орієнтува­тися на навчальні програми, плани і розклад занять.

Використання відведеного на самостійну роботу часу є справою творчою. Добре, коли студент у процесі роботи виробляє власний стиль, взявши в його основу наукову організацію праці. Економії часу сприяють знання основ комп'ютерної грамотності, бібліографії, система забезпе­чення обов'язковою літературою, вміння працювати з нею.