Тема 8. Капітал сфери обігу

Питання для самоопрацювання

1. Фондова біржа та її функції.

2. Роль і функції кредиту в сучасній ринковій економіці.

3. Інтерне-торгівля у сфері ринкової інфраструктури.

4. Сучасні форми торговельного підприємництва.

Література

1. Борисов Е.Ф. Економічна теорія.М.-Юристь,2006.-568с.

2. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічних знань: Навч, посіб. - К.: Вища шк., 2009.

3. Дзюбик Е., Ривак С. Основи економічної теорії.:К., Основи, 2008.-336с.

4. Камаев В.Д. й др. Экономическая теория: Учеб. для вузов. - М.: ВЛАДОС, 2009.

5. Крупка М.І., Островерх П.І., Реверчук С.К. Основи економічної теорії. Підручник.- К.: Атака, 2008.- 344с.

6. Основи економічної теорії: Підручник: У 2 кн. / За ред. Ю.В. Ніколенко. - К.: Либідь, 2007.

7. Основи економічної теорії: Підручник /А.А.Чухно, П.С.Ещенко, Г.Н. Климко та ін. - К.; Вища шк., 2003. - 606с.

8. Економічна теорія: макро- і мікроекономіка:Навч посіб. Для вузів / Під ред.: З. Ватаманюка, С. Панчишина.- К.: Видавничий дім „ Альтернатива”, 2003.- 606с.

9. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник/ За ред. Т.Н. Климка, В.П. Несторенко.- К.: Вища школа.- Знання, 2007.-743с.

10. Костюк В.С. Економічна теорія: навч. посібник / В.С.Костюк, А.М.Андрющенко, І.П.Борейко. – К.: Центр учб. Л-ри, 2009. -282с.

11. Базилевич В.Д. Економічна теорія. Політекономія: Навч. Посібник – К: Знання-Прес, 2008. – 719с.

12. Кенз Ф. Избраннне экономические произведения. - М.: Соцзкгиз,1960.

13. Кондратьев Н.Д. Проблеми зкономической динамики. - М.: Экономика, 2009.

14. Курс экономической теории /Под общ. ред.: М.Н. Чепурина, Е.А. Киселевой. -Киров, 2009.

15. Курс экономической теории: Учебник /Моск. гос. ун-т /Под ред. А.В. Сидоровича. - М.: Дис, 2009.

16. Кури X. Капитал, распределение, спрос: Пер. с англ. - М.: Аудит, Юнити, 2008.

17. Мазаракі А.А. Розвиток торгівлі в системі соціальної інфраструктури регіону в умовах становлення ринкової економіки.- К.: Гравіс, 2004.

18. Мазаракі А.А. та ін. Світовий ринок товарів та послуг: товарна структура. - К.: КДТЕУ, 2007.

19. Мазаракі А.А., Ушакова Н.М., Лігоненко Л.О Економіка торговельного підприємства: Підруч. для вузів / За ред. Н.М. Ушакової. - К.: Хрещатик, 2009.

20. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: принципы проблемы, политика: В 2 т.: Пер. с англ. - М.: Республика, 2002.

Теоретичні відомості

Фондова біржа являє собою організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами. Фондова біржа — це спеціальна організація, що поєднує професійних учасників ринку цінних паперів в одному приміщенні для проведення торгів, створює умови для концентрації попиту та пропозиції і збільшення ринку.

Концентрація означає, що всім торговцям цінними паперами дається доступ до всіх пропозицій купівлі-продажу, які на даний момент є на ринку. І все-таки між торговцями йде конкурентна боротьба за ту або іншу пропозицію.

Біржа суворо стежить за тим, щоб ніхто з продавців або покупців не міг диктувати ціни. Нарешті, всі угоди укладаються методом відкритого торгу і за кожною з них надається повна інформація. Спочатку вона надходить на електронне табло біржі, а потім публікується в пресі.

Фондова біржа виступає в якості торговельного, професійного і технічного ядра ринку цінних паперів.

Усього у світі близько 150 фондових бірж, найбільшими з яких є Нью-Йоркська, Лондонська, Токійська, Франкфуртська, Тайванська, Сеульська, Цюріхська, Паризька і Гонконгська.

У міжнародній практиці існують різні організаційно-правові форми бірж. Серед них:

• неприбуткова корпорація (Нью-Йоркська біржа);

• неприбуткова членська організація (Токійська біржа);

• товариство з обмеженою відповідальністю (Лондонська і Сіднейська біржі);

• напівдержавна організація (Франкфуртська біржа).

В Україні прийнятий і діє ряд нормативних актів, які заклали основу для функціонування цінних паперів. Одним з головних нормативних актів, що регулюють взаємини між всіма учасниками, є Закон України «Про цінні папери і фондову біржу».

Фондова біржа — організація, що створюється без мети одержання прибутку і займається винятково організацією укладання угод купівлі і продажу цінних паперів. Вона не може здійснювати операції з цінними паперами від власного імені і за дорученням клієнтів, а також виконувати функції депозитарію.

Фондова біржа створюється у формі акціонерного товариства, що зосереджує попит та пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу і здійснює свою діяльність згідно з вказаним законом, іншими актами законодавства України, статутом і правилом фондової біржі.

Фондова біржа створюється не менше як 20 засновниками — торговцями цінними паперами, які мають дозвіл на здійснення комерційної і комісійної діяльності з цінними паперами за умови внесення ними в статутний фонд не менше як 10000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Фондові біржі України ґрунтуються на безприбуткових засадах і повинні діяти на принципах ліквідності, тобто вільного перетворення цінних паперів у гроші без фінансових втрат для власника, стабільності ринку, широкої гласності і довіри. Усе це дозволяє їй виконувати такі функції:

• залучення грошових сум для інвестицій у виробничу і соціальну сферу;

• перерозподіл капіталів між різними галузями і підприємствами;

• акумуляція вільних заощаджень представників різних прошарків населення;

• створення умов для розвитку в країні підприємницької діяльності;

• створення постійно діючого ринку;

• підтримка професіоналізму торговельних і фінансових посередників;

• індикація стану економіки, її товарних сегментів і фондового ринку.

Усі зазначені функції фондова біржа може виконувати тільки при розвинутому ринку цінних паперів. Варто зауважити, що в Україні функціонують такі організатори торгівлі цінними паперами: Українська фондова біржа (УФБ), Київська міжнародна фондова біржа (КМФБ), Українська міжбанківська валютна біржа (УМВБ), Донецька фондова біржа (ДФБ), Придніпровська фондова біржа (ПФБ), Позабіржова фондова торговельна система (ПФТС), Південно-українська торгово-інформаційна система (м. Миколаїв).

Основними ознаками фондової біржі є:

1) фондова біржа — централізований ринок з фіксованим місцем торгівлі, тобто наявністю торговельної площадки;

2) процедура добору найкращих товарів (цінних паперів), що відповідають визначеним вимогам (фінансова стійкість і великі розміри емітента, масовість цінного паперу як однорідного і стандартного товару, масовість попиту тощо);

3) існування процедури добору кращих операторів ринку як членів біржі;

4) наявність тимчасового регламенту торгівлі цінними паперами і стандартними торговельними процедурами;

5) централізація реєстрації угод і розрахунків по них;

6) встановлення офіційних (біржових) котирувань;

7) нагляд за членами біржі (з позиції їх фінансової стійкості, безпечного ведення бізнесу і дотримання етики фондового ринку).

Фондова біржа отримує права юридичної особи від дня її реєстрації Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку.

Кредит – як економічна категорія виражає відносини між людьми з приводу позики грошей на умовах обов'язкового повернення їх у певний строк з оплатою у вигляді відсотка. Юридична або фізична особа, яка видала гроші в борг, є кредитором, а котра отримала - позичальником. У процесі руху позики між кредитором і позичальником складаються певні економічні відносини.

Форми кредиту:

Комерційний кредит надається одними фірмами іншим у товарній формі з відстрочкою платежу.

Банківський кредит надається банками й іншими кредитними установами підприємцям у вигляді грошових позик.

Державний кредит надається населенням країни своєму уряду (державі) шляхом купівлі державних облігацій внутрішньої позики.

Споживчий кредит надається фізичним особам на придбання товарів тривалого використання (меблі, автомашини, побутова техніка).

Міжнародний кредит надається країнами одна одній в грошовій, товарній, валютній формах на умовах поворотності, строковості і платності та цільового характеру.

Іпотечний кредит надається у вигляді довгострокових позик банками під заставу нерухомості для купівлі або будівництва житла, купівлі землі, потреб господарювання тощо.

Міжгосподарський кредит надається одним суб'єктом господарювання іншому і включає комерційний кредит, дебіторсько-кредиторську заборгованість та ін.

Основні функції кредиту:

перерозподільча – кредит забезпечує акумуляцію тимчасово вільних грошових ресурсів домогосподарств, підприємницького та державного сектору перетворюючи їх у позичковий капітал.

емісійна – виявляється у створенні нових платіжних засобів кредитними установами.

економія витрат обігу завдяки тому, що кредит суттєво прискорює швидкість обороту грошових ресурсів і здешевлює обслуговування грошового обігу.

З переходом до інноваційної моделі підприємництва з'являються його форми. Найсуттєвіші серед них: венчурне підприємництво; лізинг; інжиніринг; технопарки; франчайзинг та ін.

Венчурні (ризикові) фірми - це інноваційні підприємства, діяльність яких спрямована на реалізацію "ризикових проектів " у сфері наукомісткого виробництва для отримання нових продуктів, послуг та технологій з метою присвоєння максималь­ного прибутку. За своїми розмірами венчурні компанії належать до малих або середніх, а за організаційно-правовим статусом - це партнерства (товариства).

Лізинг - це спосіб розширення збуту через передачу майна в тимчасове користування на особливих умовах.

Лізингова фірма - спеціалізована фінансова (банківська чи позабанківська) інституція, яка на прохання орендаря купує потрібне обладнання чи нерухоме майно з метою передачі його в оренду на попередньо узгоджений термін за відповідну оплату. Із закінченням терміну оренди користувач (орендар) може:

• повернути об'єкт оренди;

• подовжити термін його оренди;

• викупити за залишковою вартістю.

Лізинг поєднує елементи оренди і кредиту, оскільки є своєрідним способом фінансування інвестицій, який не вимагає від орендарів великих разових вкладень. Лізингова компанія забезпечує ширший спектр послуг ніж банки. Вона надає інженерно-консультаційні послуги, післяпродажне і страхове обслуговування, проводить навчання персоналу тощо.

Інжиніринг-система — це надання послуг фірмою-консультантом фірмі-клієнтові в будівельній справі, спорудженні промислових та інших об'єктів. Відповідно до цього, виділяють декілька видів інжинірингових фірм:

• інженерно-будівельні (надають повний комплекс послуг);

• інженерно-консультаційні (забезпечують проектування і будівництво без поставки обладнання);

• інженерно-дослідницькі (розробляють технології та матеріали; вивчають ринки; складають кошториси; здійснюють контроль за монтажем та запуском устаткування);

• консультаційні фірми з організації та управління (оптимізація структур управління; кадрові питання; сприяння організації збуту).

Суть системи франчайзингу полягає в тому, що головна фірма (франчайзор) передає малим і середнім підприємствам-операторам (фрайчанзі) виняткове право на продаж товарів чи послуг під торговельною маркою компанії-франчайзора. Згідно з угодою між головною фірмою і фірмою оператором визначають нормативи відрахувань від прибутку головної компанії і нормативи регулярних виплат за використання реклами під торговельною маркою франчайзора.

Технопарки - форма венчурного (ризикового) підприєм­ництва, поширені в СІЛА та Західній Європі. Технопарки виникли як нові форми організації та фінансування науково-дослідної та науково-виробничої роботи інтелектуальної еліти в нових, постіндустріальних умовах, як форма самоорганізації творчого потенціалу людей, так званого «класу інтелектуалів».