1. Додаткова література

1. Азаров Д.С. Щодо криміналізації окремих діянь у сфері комп’ютерної інформації // Держава і право / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – 2000. – Вип. 8. – С. 343 – 349.

2. Берзін П.С. Суспільна небезпечність діяння: загальна характеристика // Альманах кримінального права: Збірник статей. – К.: Правова єдність, 2009. – Вип. 1. – С. 108 – 150.

3. Готін О. Підстави криміналізації діянь // Право України. – 2005. – № 2. – С. 95 – 98.

4. Готін О. Подвійні стандарти спеціальних кримінально-правових норм: деякі міркування з приводу здобутків та витрат криміналізації // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 10. – С. 133 – 136.

5. Доброрез І. Кримінологічні та правові підстави криміналізації незаконного обігу наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту // Вісник Академії правових наук України. – 2004. – № 4. – С. 162 – 170.

6. Дудоров О. Про криміналізацію незаконних дій у разі банк­рутства // Вісник прокуратури. – 2001. – № 2. – С. 30 – 39.

7. Заруба П. Недотримання особою обов’язкових умов щодо приватизації державного, комунального майна або підприємств та їх подальшого використання (ст. 235 КК України): перспективи та можливості декриміналізації // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 10. – С. 122 – 125.

8. Клименко В. Посередництво як форма співучасті у вчиненні злочину (питання криміналізації) // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 10. – С. 129 – 132.

9. Короленко М.П. Проблема декриміналізації діянь. – К.: Науковий світ, 2000. – 11 с.

10. Крижанівський А.Ф. Корупція і криміналізація у світлі правової культури: метаморфози і деформації посттоталітарного соціуму // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2001. – № 3. – С. 13 – 16.

11. Мельник М. Помилкова криміналізація: види, причини та наслідки // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 5. – С. 94 – 99.

12. Мислива О.О. Про деякі проблеми криміналізації діянь у сфері трансплантології // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – X., 2000. – Спецвипуск. – С. 35 – 40.

13. Наден О. Найманство: міжнародно-правове визначення та проблеми криміналізації // Право України. – 2005. – № 3. – С. 90 – 94.

14. Омельчук О. Проблеми декриміналізації контрабанди товарів та валюти // Актуальні проблеми правознавства: Наук. зб. ЮІ ТАНГ. – Тернопіль, 2001. – С. 201 – 204.

15. Пономаренко Ю.А. Способи декриміналізації злочинів // Сучасні проблеми юридичної науки і правозастосовчої ді­яльності: Тези доп. та наук. повідом. учасників наук. конф. молодих учених (м. Харків, 20 – 21 грудня 2001 р.) / За ред. М.І. Панова. – X.: Національна юрид. акад. України, 2002. – С. 118 – 121.

2. Тема 4: “Склад злочину”

1. Семінарське заняття

Мета заняття: на підставі отриманих знань про склад злочину та його елементи з’ясувати поняття та значення кримінально-правової кваліфікації, сформувати вміння здійснення кримінально-правової кваліфікації, виховувати в курсантів усвідомлення необхідності дотримання принципів кримінально-правової кваліфікації.

Основні поняття: склад злочину, елементи складу злочину, ознаки елементів складу злочину, класифікація складів злочину, кваліфікація злочину, формула кваліфікації, види кваліфікації злочинів, стадії кваліфікації злочину.

Питання до семінару

1. Поняття й елементи складу злочину.

2. Співвідношення понять "злочин" і "склад злочину".

3. Види складів злочину.

4. Склад злочину та кваліфікація злочину.

5. Стадії кваліфікації злочину.

Методичні рекомендації та пояснення

Після опрацювання лекції студенти повинні самостійно вивчити відповідну навчальну та наукову літературу з цієї теми. Необхідно засвоїти визначення та зміст таких понять: склад злочину, елементи складу злочину, об’єкт злочину, об’єктивна сторона злочину, суб’єкт злочину, суб’єк­тивна сторона злочину, обов’язкові ознаки складу злочину, факультативні ознаки складу злочину, злочин з матеріальним складом, злочин з формальним складом, злочин з усіченим складом.

Склад злочину – це сукупність установлених законом про кримінальну відповідальність об’єктивних і суб’єктивних ознак, які характеризують певне суспільне діяння як злочин.

Курсанти (студенти) повинні знати, що поняття "злочин" і "склад злочину" не є тотожними. Злочин і склад злочину співвідносяться як явище і юридичне поняття про нього.

Склад злочину утворюють його елементи (однорідні групи юридичних ознак, що характеризують злочинне діяння з якогось одного боку): об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона. Кожен із зазначених елементів складу злочину характеризують певні ознаки:

а) до об’єкта злочину, крім суспільних відносин, що охороняються кримінальним законом, відноситься предмет злочину;

б) до об’єктивної сторони належать діяння (дія чи бездіяльність), причинний зв’язок між діянням і наслідками злочину, наслідки злочину, місце, час, спосіб, обстановка, засоби та знаряддя вчинення злочину;

в) до суб’єкта злочину відносяться фізична особа, осудність, вік, з якого настає кримінальна відповідальність, служ­бове становище тощо;

г) до суб’єктивної сторони відносяться вина, мотив, мета й емоційний стан.

Слід зазначити, що обов’язковими ознаками складу злочину є:

а) суспільні відносини, що охороняються кримінальним законом (об’єкт злочину);

б) діяння (дія чи бездіяльність);

в) ознаки загального суб’єкта злочину (фізична особа, осудність, вік, з якого настає кримінальна відповідальність);

г) вина (умисел або необережність).

Усі інші вищезазначені ознаки складу злочину відносяться до факультативних.

Курсанти (студенти) повинні запам’ятати, що склад злочину виконує такі функції:

а) фундаментальну – згідно з ч. 1 ст. 2 КК України діяння, яке містить склад злочину, є підставою кримінальної відповідальності;

б) процесуальну – головною метою досудового слідства є встановлення складу злочину;

в) розмежувальну – за допомогою складу злочину відмежовується злочин від правопорушень, а також один склад злочину від іншого;

г) ґарантійну – установлення складу злочину є ґаран­тією забезпечення законності.

Можливими є нижченаведені класифікації складів злочину:

1) за ступенем суспільної небезпечності:

а) основний (простий) склад злочину – склад злочину певного виду без обтяжуючих чи пом’якшуючих ознак (ч. 1 ст. 115 КК України, ч. 1 ст. 185 КК України);

б) кваліфікований (з обтяжуючими ознаками) склад злочину (ч. 2 ст. 115 КК України, ч. 2 ст. 185 КК України);

в) особливо кваліфікований склад злочину – склад злочину, якому притаманні особливо обтяжуючі ознаки (ч. 4 ст. 185 КК України, ч. 3 ст. 152 КК України);

г) привілейований (з пом’якшуючими ознаками) склад злочину (ст. 118 КК України, ст. 123 КК України);

2) за способом опису ознак складу злочину в кримінальному законі:

а) простий склад злочину – описує одну дію (бездіяльність), яка посягає на один об’єкт, характеризується однією формою вини (ч. 1 ст. 186 КК України);

б) складний склад злочину – за наявності:

- двох і більше об’єктів (ч. 1 ст. 187 КК України);

- двох і більше дій або способів їх вчинення (ч. 3 ст.  185, ч. 1 ст. 209 КК України);

- двох форм вини (ч. 2 ст. 121 КК України);

3) залежно від конструкції об’єктивної сторони:

а) злочин з матеріальним складом – це злочин, у якому суспільно небезпечні наслідки є обов’язковою ознакою об’єк­тивної сторони. Злочин вважається закінченим з моменту настання суспільно небезпечного наслідку (ст. 115 КК України, ст. 185 КК України);

б) злочин з формальним складом – це злочин, у якому суспільно небезпечні наслідки не є обов’язковою ознакою об’єктивної сторони. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення зазначеного в законі діяння (ст. 129 КК України, ст. 368 КК України);

в) злочин з усіченим складом – момент закінчення злочину перенесено законом на стадію приготування до злочину або стадію замаху (ст. 187 КК України, ст. 257 КК України).

Необхідно запам’ятати визначення кваліфікації злочину, формули кваліфікації злочину, види та стадії кваліфікації злочину, розглянути значення складу злочину для кваліфікації злочину.

Кваліфікація злочину – це встановлення та юридичне закріплення точної відповідності між ознаками діяння, вчиненого суб’єктом, і ознаками складу злочину, передбаченого законом про кримінальну відповідальність.

Ураховуючи рівень знань студентів на цьому етапі вивчення кримінального права, доцільно зупинитися лише на поділі кваліфікації злочинів залежно від суб’єкта кваліфікації:

а) офіційна (леґальна) кваліфікація злочину – це кваліфікація злочину, що здійснюється уповноваженими на те державними особами (наприклад працівниками слідчих органів, суду). Наслідки такої кваліфікації відтворюються в процесуальних документах і мають обов’язковий характер;

б) неофіційна (доктринальна) кваліфікація злочину – це відповідна правова оцінка, яка дається окремими громадянами, науковцями при спілкуванні, у виступах, навчальних посібниках. Така кваліфікація не має обов’язкового характеру, але впливає на розвиток науки кримінального права та законодавчу діяльність.

Формула кваліфікації злочину – це сукупність цифрових і буквених позначень, які вказують на кримінально-правові норми, що підлягають застосуванню (наприклад ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України).

Стадії кваліфікації злочину:

а) стадія вибору правової норми;

б) стадія встановлення відповідності між ознаками діяння і нормою кримінального права;

в) стадія юридичного закріплення результатів кваліфікації.

Пропонуємо приклад розв’язання задачі за темою заняття.

17-річний Петренко, маючи намір викрасти мобільний телефон, а потім його продати, знаходячись на вулиці Радянській у м. Луганську приблизно о 17 годині, підбіг до жінки, яка йшла разом із подругою, та вихопив у неї з рук мобільний телефон вартістю 1200 гривень. Після цього Петренко втік у невідомому напрямку.

Як кваліфікувати діяння Петренка?

Перша стадія кваліфікації злочину являє собою процес вибору правової норми, за якою необхідно кваліфікувати вчинений злочин. Отже, щоб відшукати відповідну норму кримінального закону, треба встановити найбільш значущі ознаки вчиненого діяння для того, щоб потім зіставити ці ознаки з ознаками складів злочинів.

З об’єктивної сторони діяння, вчинене Петренком, порушує відносини власності, оскільки він своїм діянням унеможливив для жінки володіння, використання та розпорядження її мобільним телефоном (об’єкт злочину – відносини власності). З умов задачі випливає, що Петренко заволодів предметом матеріального світу – мобільним телефоном. Саме з цим предметом ми пов’язуємо вчинене ним діяння (предмет злочину – мобільний телефон, вартість якого перевищує три неоподатковувані мінімуми доходів громадян).

Петренко скоїв діяння у формі активної дії, що виразилось у вихопленні телефону з рук жінки. Петренко вихопив телефон у конкретному місці – на вулиці Радянській у м. Луганську (місце скоєння злочину), у конкретний час – 17 година (час вчинення злочину), у конкретний спосіб – відкрито, на очах у потерпілої жінки та її подруги (спосіб вчинення злочину).

На момент скоєння злочину Петренко досяг 17 років (суб’єкт злочину – фізична осудна особа, яка досягла 14 років), діяв умисно, оскільки заздалегідь мав намір украсти телефон (форма вини – умисел) і мету збагачення – викрасти, щоб продати.

Таким чином, ми з’ясували значущі ознаки скоєної Пет­ренком дії та маємо віднайти в КК України відповідну статтю, норма якої б установлювала кримінальну відповідальність за порушення відносин власності й відповідала б установленим ознакам вчиненого Петренком. Це ч. 1 ст. 186 КК України – відкрите викрадення чужого майна (грабіж).

Об’єктом грабежу є відносини власності, предметом – річ матеріального світу, об’єктивна сторона виражається у формі дії, вчиненої відкрито, суб’єктивна сторона грабежу характеризується умисною формою вини. Суб’єкт злочину – фізична осудна особа, яка досягла 14 років.

Зіставивши ознаки вчиненого Петренком діяння й ознаки складу злочину, що міститься в ст. 186 КК України, бачимо, що вони збігаються, тому діяння, вчинене Петренком, необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 186 КК України.

Отже, формула кваліфікації в розглянутій вище ситуаційній задачі буде мати такий вигляд: ч. 1 ст. 186 КК України.

Рівень своїх знань з цієї теми студенти можуть перевірити за допомогою питань для самоконтролю.

Питання для самоконтролю

1. Що таке склад злочину?

2. Які елементи утворюють склад злочину?

3. Які ознаки виступають обов’язковими ознаками складу злочину?

4. Які ознаки складу злочину є факультативними?

5. Які функції виконує склад злочину?

6. У чому полягає фундаментальна функція складу злочину?

7. Якими є критерії класифікації складів злочинів?

8. Які є види складів злочинів залежно від ступеня їх суспільної небезпечності?

9. Які є склади злочинів за способом опису ознак складу злочину в кримінальному законі?

10. На які види можна поділити склади злочинів залежно від конструкції їх об’єктивної сторони?

11. Що розуміється під матеріальним складом злочину?

12. Що розуміється під формальним складом злочину?

13. Який склад злочину називається усіченим?

14. Як співвідносяться поняття "злочин" і "склад злочину"?

15. Що треба розуміти під кваліфікацією злочину?

16. Які існують види кваліфікації злочинів?

17. Що таке формула кваліфікації злочину?

18. Які існують стадії кваліфікації злочинів?

19. Яке значення має склад злочину для кваліфікації злочинів?

Додаткова література

1. Андрушко П. Кваліфікація злочинів // Вісник прокуратури. – 2003. – № 12. – С. 48 – 55.

2. Брайнін Я.М. Основні питання загального вчення про склад злочину. – К.: Вид-во Київського ун-ту, 1964. – 188 с.

3. Бурчак Ф.Г. Квалификация преступлений. – К.: Политиздат Украины, 1983. – 141 с.

4. Вапсва Ю.А. Особливості кваліфікації злочинів при наявності помилки // Вісник ун-ту внутрішніх справ. – 2000. – Вип. 10. – С. 50 – 55.

5. Вереша Р. Вина і склад злочину в кримінальному праві України: співвідношення понять // Підприємництво, господар­ство і право. – 2004. – № 2. – С. 91 – 94.

6. Вереша Р.В. Поняття вини як елемент змісту кримінального права України: Монографія / Наук. ред. С.Д. Шапченко. – К.: Атіка, 2005. – 224 с.

7. Карпушин М.П., Курляндский В.И. Уголовная ответственность и состав преступления. – М.: Юридическая литература, 1994. – С. 163 – 200.

8. Кваліфікація злочинів : навч. посіб. / за ред. О.О. Дудорова, Є.О. Письменського. – К. : Істина, 2010. – 430 с.

9. Кваліфікація злочинів, підслідних органам внутріш­ніх справ: Навчальний посібник / За заг. ред. В.В. Коваленка; за наук. ред. О.М. Джужи та А.В. Савченка.– К.: Атіка, 2011.– 648 с.

10. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. – К.: Атіка, 2002. – 640 с.

11. Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 1999. – 387 с.

12. Кучер Ю.А. Типология составов преступлений // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ. – 1999. – Спеціальний випуск. Частина 3. – С. 16 – 21.

13. Лащук Є.В. Предмет злочину в кримінальному праві Ук­раїни: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Національна академія внутрішніх справ України. – К., 2005. – 20 с.

14. Ляпунов Ю. Состав преступления: гносеологический и социально-правовой аспекты // Уголовное право. – 2005. – № 5. – С. 44 – 48.

15. Марцев А. Состав преступления: структура и виды // Уголовное право. – 2005. – № 2. – С. 47 – 49.

16. Навроцький В. Види суб’єкта кримінально-правової кваліфікації // Право України. – 2000. – № 3. – С. 109 – 114.

17. Навроцький В. Кваліфікація злочинів і суміжні кримінально-правові поняття // Вісник Львівського ун-ту. – 1999. – Вип. 34. – С. 190 – 196.

18. Навроцький В. Склад злочину як програма кримінально-правової кваліфікації // Юридический вестник. – 2000. – № 3. – С. 117 – 121.

19. Навроцький В.О. Основи кримінально-правової кваліфікації. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 704 с.

20. Письменський Є. Значення юридичної практики, прецедентів і доктрини кримінального права для кваліфікації злочинів // Наука і правоохорона. – 2009. – № 4. – С. 112 – 117.

21. Судово-практичний коментар до Кримінального кодек­су України / упоряд. і авт. передмови М.І. Хавронюк. – К. : Юрисконсульт, 2008. – 550 с.

22. Тарарухин С.А. Квалификация преступлений в след­ственной и судебной практике. – К.: Юрінком, 1995. – 208 с.

23. Тарарухин С.А. Понятие и значение квалификации преступлений. – К.: Вища школа, 1990. – 345 с.

24. Тарарухин С.А. Теория и практика квалификации преступлений. – К.: Вища школа, 1978. – 129 с.

25. Тарарухин С.А. Установление мотива и квалификация преступления. – К.: Вища школа, 1977. – 246 с.

26. Трайнин А.Н. Избранные труды (1913 – 1957 гг.) / Сост., вступ. ст. Н.Ф. Кузнецовой. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2004. – 898 с.

27. Трайнин А.Н. Общее учение о составе преступления. – М.: Госюриздат, 1957. – 363 с.

28. Туркот М. Щодо визначення складу злочину // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – № 11. – С. 18 – 24.