Висновок

Історія держави і права України, багатовікової боротьби її на­роду за створення своєї національної державності показує, що ця боротьба відбувалася у надзвичайно складних умовах. Доводилося постійно протидіяти прагненню агресивних сусідів запровадити на території України колоніальний режим, ліквідувати не тільки па­ростки української національної державності, а й навіть таке дер­жавне утворення, як Українська козацька республіка і держава Богдана Хмельницького. Українська національна державність бере початок від могутньої середньовічної східнослов'янської держа­ви — Київської Русі. Ця давня державність дала змогу тамтешньо­му етносу динамічно розвиватися у соціально-економічному та по­літичному аспектах, а християнство об'єднало етнос і в духовній сфері. Було створено розвинену на той час правову систему, яка яскраво висвітлена в унікальній пам'ятці права — Руській Правді. Отже, було побудовано цивілізацію, яка ні в чому не поступалася західноєвропейській. Київська Русь була своєрідним мостом між Заходом і Сходом, Вона прикрила собою європейські держави від навали азіатських кочових племен. Київська Русь ціною власної державності захистила народи Європи від монголо-татарської на­вали.

І з цього часу, протягом століть у серці українського народу, його душі жила ідея відродження сильної держави.

Ідея розбудови української національної державності розви­валася одночасно Із формуванням української народності. Вже Да­нила Галицького сучасники не без підстав називали «українським королем».

У боротьбі з підступними намірами Литви та Польщі, зазіхан­нями кримського хана формувалася й міцніла козацька військово-політична організація — Січ. Вона донині зберігається у пам'яті на­родній як символ української державності, яскравий взірець укра­їнської державної ідеї, зразок самореалізації народної волі.

Українська козацька держава, створена під керівництвом ге­тьмана Богдана Хмельницького наприкінці 40-х років XVII ст., посідала гідне місце серед держав Європи. Незабаром після укла­дення в 1654 р. договору між Україною і Росією царський уряд послідовно здійснював політику, спрямовану на ліквідацію Україн ської держави. Через несприятливі політичні обставини українсь­кому народу і його лідерам не вдалося зберегти державну самостій­ність України.

Несприятливими були геополітичні умови, сильними були су­сідні держави, що претендували на українські землі, могутнім був натиск російських царів.

Незважаючи на трагічну долю, Українська козацька держава аж до 80-х років XVIII ст. — це надзвичайно важлива епоха в істо­рії українського народу, а її вплив на майбутнє України ніколи не припинявся. Саме Українська козацька держава після занепаду Галицько-Волинського князівства, а затим у часи «Руїни», з відри­вом Правобережжя і поверненням його під владу Польщі, стала го­ловним місцем національного життя усіх українських земель. У Ге­тьманщині впродовж усього часу її існування був своєрідний демо­кратичний у своїй основі державний устрій. У різний час царський уряд урізав автономію, але у свідомості народних мас зберігались ідея демократичності і незалежності Української держави, почуття патріотизму, любові до своєї батьківщини. І коли, наприкінці XVIII ст., багатьом здавалося, що українське національне життя померло, саме на основі національно-державних традицій поперед­нього часу починалося нове відродження національної самосвідо­мості українського народу, що супроводжувалося формуванням са­мобутньої правової системи, яка тривалі роки існувала у формі українського звичаєвого права, втілювалася в нормативних актах місцевих органів влади в Україні, праві місцевого самоврядування, військовому козацькому праві. Про розвиненість українського пра­ва свідчать результати кодифікаційних робіт, розпочаті у 30-х ро­ках XVIII ст. під час гетьманування Данила Апостола, коли було розроблено низку оригінальних за формою і змістом пам'яток права, зокрема «Права, за якими судиться малоросійський народ» 1743 р. — проект першого Кодексу українського права, який фак­тично став збірником чинного до кінця XVIII ст. права в Україні.

Противники української державної суверенності не раз нама­галися зруйнувати українську державність. Але народна надія ніколи не згасала. Гетьманування Богдана Хмельницького, Івана Мазепи, конституція Пилипа Орлика, «Історія Русів» — все це і ба­гато чого іншого переконливо свідчать про незнищенне прагнення українського народу відродити власну національну державу.