4. Міжбюджетні відносини

Основою міжбюджетних відносин є розмежування доходів і видатків між рівнями бюджетної системи та видами бюджетів, проведене у відповідності до розподілу повноважень органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування. Остаточне збалансування бюджетів одного рівня, яке неможливо провести лише шляхом розмежування їх доходів та видатків, досягається за допомогою бюджетного регулювання, тобто перерозподільних процесів у межах бюджетної системи.

У складних процесах бюджетного регулювання необхідно відокремлювати вертикальне та горизонтальне бюджетне регулювання. Вертикальне бюджетне регулювання має на меті забезпечення необхідними дохідними джерелами бюджетів різних рівнів відповідно до діючого порядку розмежування повноважень між органами державної влади та місцевого самоврядування. Вирішення цього завдання досягається шляхом розподілу видатків між бюджетами і надання їм доходів, достатніх для фінансування визначених видатків.

Горизонтальне бюджетне регулювання покликане усунути розбіжності в рівнях бюджетної забезпеченості в розрізі бюджетів місцевого самоврядування.

У вітчизняній бюджетній практиці застосовуються такі два методи бюджетного регулювання:

1)        метод відсоткових відрахувань від загальнодержавних податків та доходів, які надходять на території місцевого бюджету;

2)   надання фінансової допомоги бюджетам у певній визначеній сумі (бюджетні трансферти).

Міжбюджетні трансферти поділяються на чотири види:

1)      дотації вирівнювання, які надаються з державного бюджету України місцевим бюджетам;

2)      субвенції;

3)      передача коштів до державного або місцевого бюджету з інших місцевих бюджетів у випадках, коли прогнозні показники доходів місцевого бюджету перевищують розрахунковий обсяг видатків;

4)  інші дотації, які надаються з державного бюджету до місцевих бюджетів.

 

 

Тема 8. Податки і податкова система

1. Передумови виникнення та економічна сутність податків.

2. Види податків та їх характеристика.

3. Податкова політика і податкова система.

 

1. Передумови виникнення та економічна сутність податків

Податки є найбільш важливим видом доходів бюджетів. Об'єктивною реальністю є те, що з одного боку, податки - це фінансове підґрунтя існування держави, а з іншого, податки - це знаряддя перерозподілу доходів юридичних і фізичних осіб, найефективніший інструмент впливу держави на суспільне виробництво.

Податки — це обов'язковий елемент економічної системи держави незалежно від того, яку модель економічного розвитку вона вибирає, які політичні сили перебувають при владі, відсутність податків паралізує фінансову систему держави в цілому, робить її недієздатною.

Історія цивілізації свідчить, що в різні періоди розвитку суспільства вводились різноманітні податки — на землю, майно, прибуток, цінні папери, спадщину та дарування, додану вартість, заробітну плату, акцизи, збори й відрахування, на автомобілі, коней, собак, продуктивну худобу та птицю, бджіл,подушні податки і податки на неодружених чоловіків, податки на вікна, двері тощо.

Найбільшого розквіту податки сягають за умов розвинутої ринкової економіки. Вони стають об'єктивним елементом фінансових відносин між державою та юридичними й фізичними особами. Формується завершена модель податкової системи кожної держави. Вона включає методи й об'єкти оподаткування, ставки податків, строки їх сплати, контроль за витрачанням.

Проте не слід забувати, що податки є небезпечною зброєю в руках держави. Без наукової концепції податкової політики вони можуть перетворитися на гальмо економічного розвитку. Податкові системи економічно розвинутих країн спираються на детально розроблену теорію податків, її творцями є видатні представники економічної науки: Адам Сміт, Давид Рікардо, Джон Кейнс, Поль Самуельсон та багато інших.

За економічною сутністю податки є обов'язковими платежами, що вилучаються державою з доходів юридичних чи фізичних осіб до відповідного бюджету для фінансування витрат держави, передбачених її конституцією та іншими законодавчими актами. Це одна із форм вирівнювання доходів юридичних і фізичних осіб з метою досягнення соціальної справедливості й економічного розвитку. Вилучаючи частину доходів підприємців і громадян, держава гарантує їх ефективніше використання для задоволення потреб суспільства в цілому й досягнення на цій основі зростання його добробуту. Податки можуть запроваджуватися тільки з обов’язкового примусу держави.

Об'єктивною реальністю є те, що за наявних економічних умов підприємницькі структури та громадяни повинні віддавати частку своїх доходів на загальнодержавні суспільні потреби, а натомість одержувати від держави безоплатні блага та послуги. Досконалість форм і методів передачі цих коштів свідчить про рівень розвитку держави, її економічних і правових інститутів.

Отже, податки - це обов'язкові платежі, які законодавчо встановлюються державою, сплачуються юридичними і фізичними особами в процесі перерозподілу вартості валового внутрішнього продукту й акумулюються в централізованих грошових фондах для фінансового забезпечення виконання державою покладених на неї функцій. Як розвиток цього визначення можна додати, що податок - це індивідуально безвідплатний, безповоротний,нецільовий платіж, що вноситься платником до бюджету відповідного рівня в порядку, розмірах та у строки, встановлені законодавством. Крім податку в Україні сьогодні використовуються й інші терміни, що відображають платежі у бюджети. Це - плата, внески, відрахування і збори.

Плата вноситься за користування природними і іншими ресурсами, що перебувають у власності держави і може відноситись як на собівартість, так і сплачуватись з прибутку.

Відрахування передбачають цільове призначення платежів і, в основному, відносяться на собівартість.

У більшості країн світу за податками закріплені такі основні функції:

     фіскальна;

     розподільна;

     регулююча.

Фіскальна функція забезпечує необхідні умови для створення матеріальної бази функціонування суспільства, тобто за допомогою податків держава мобілізує кошти для утворення грошових фондів, які забезпечують виконання покладених на неї функцій.

Розподільна функція забезпечує розподіл вартості ВВП, встановлює пропорції між платниками податків і державою.

Регулююча функція полягає у впливі податків на різні види діяльності та на платників податків. Через податки держава регулює процеси виробництва та споживання в суспільстві.

Основними передумовами виникнення податків є:

      виникнення держави;

      наявність товарно-грошових відносин;

      суспільний поділ праці.