4.2. Нумерація

Нумерацію сторінок, пунктів (підпунктів), малюнків, таблиць, формул указують арабськими цифрами без знаку №.

Першою сторінкою курсової роботи є титульний лист, який включають в загальну нумерацію сторінок, але не проставляють його номер. Наступні сторінки нумерують в правому верхньому кутку сторінки без крапки в кінці.

Такі структурні частини роботи, як ЗМІСТ, ВСТУП, ВИСНОВОК, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ не мають порядкового номера (не можна друкувати: «1. ВСТУП» або «6. ВИСНОВОК»). Проте, всі листи, на яких розміщені вказані структурні частини, нумерують в звичайному порядку.

Підпункти нумерують у межах кожного пункту. Номер підпункту складається з номера пункту і порядкового номера підпункту, між якими ставлять крапку. В кінці номера підпункту повинна стояти крапка, наприклад: «2.3.» (третій підпункт другого пункту). Потім в тому ж рядку йде заголовок підпункту.

Ілюстрації (фотографії, схеми, графіки) і таблиці необхідно розташовувати в роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, розміщені на окремих сторінках курсової роботи, включають в загальну нумерацію сторінок. Таблиці і рисунки, розміри яких більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадки в тексті або додатках.

Примітки до тексту або таблиць, в яких указують довідкові та пояснюючі дані, нумерують послідовно в межах однієї сторінки. Якщо приміток на одному листі декілька, то після слова «Примітки» ставлять двокрапку, наприклад:

Примітки:

1....

2....

Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова «Примітка» ставлять крапку. Для того, щоб виділити примітки від іншого тексту їх слід подавати 12 розміром шрифту.

Після передруку рукопис курсової роботи треба ретельно вичитати. Всі помилки і описки необхідно виправити. Кількість виправлень повинна бути мінімальною: на одній сторінці не більше двох виправлень від руки чорнилом чорного кольору.

При використанні ПК, переносячи файл курсової роботи з одного комп'ютера на іншій для розпечатування (якщо в цьому є необхідність), обов'язково потрібно перевірити на перегляді всі сторінки файлу, аби не допустити зрушення тексту, таблиць, рисунків та не порушити розташування матеріалу.

4.3. Ілюстрації

Зміст ілюстрацій повинен доповнювати текст роботи, поглиблювати розкриття сутності явища, наочно ілюструвати думки автора, і тому в тексті на кожну з них повинне бути посилання з коментарем. Вибір типу ілюстрації залежить від змісту матеріалу і поставленої мети.

Схема - це зображення, яке передає за допомогою умовних позначок без збереження масштабу основну ідею якого-небудь пристрою, споруди або процесу і показує взаємозв'язок їх головних елементів.

Діаграма - один із способів графічного зображення залежності між величинами. У діаграмах наочно демонструють і аналізують статистичні дані. Відповідно формі побудови розрізняють діаграми плоскі, лінійні й об'ємні. У курсових і дипломних роботах найчастіше використовують лінійні діаграми, а з площинних – стовпчикові і секторні.

Результати обробки числових даних можна представляти у вигляді графіків, тобто умовних зображень величин і їх співвідношень через геометричні фігури, крапки і лінії. Графіки використовують як для аналізу, так і для підвищення наочності ілюстративного матеріалу. На графіку слід подавати лише умовні буквені позначки, прийняті в тексті. Написи, які стосуються кривих і крапок, залишають тільки в тих випадках, якщо їх не багато і вони є короткими. Багатослівні підписи замінюють цифрами, а розшифровку приводять в підписі під рисунком.

Якщо крива, зображена на графіку, займає невеликий простір, то для економії місця числові розділення на осях координат можна починати не з нуля, а обмежити тими значеннями, у межах яких розглядається дана функціональна залежність.

Всі види ілюстрацій (графіки, схеми, діаграми і так далі) позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно у межах пункту, за винятком ілюстрацій, представлених в додатках.

Номер ілюстрації складається з номера пункту курсової роботи і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад: Рис. 1.2. (другий рисунок першого пункту). Якщо в роботі представлена одна ілюстрація, то її нумерують за загальними правилами.

Назву ілюстрації розміщують після її номера. За необхідності ілюстрації доповнюють пояснюючими даними (підрисуночний підпис). Експлікація (уточнюючий підпис до ілюстрації) будується так: деталі сюжету позначають цифрами, які виносяться в підпис, супроводжуючи їх текстом. Слід пам'ятати, що експлікація не замінює загальної назви сюжету, а тільки пояснює його.

Приклад ілюстрації приведений в додатку Т.

Не слід оформлювати посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що поміщається в підписи. У тому місці, де указується тема, пов'язана з ілюстрацією, і де читачеві треба вказати на неї, розміщують посилання у вигляді виразу в круглих дужках - (Рис. 3.1). Якщо посилання розташоване на одній сторінці, а ілюстрація - на іншій сторінці, то посилання має вигляд (див. рис.3.1) або пояснення вигляду: «...як це видно з рис. 3.1», або «... як це показано на рис. 3.1».

Кількість ілюстрацій в роботі визначається її змістом і повинна бути достатньою для того, щоб надати тексту роботи ясності і конкретності.