3. Аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства

Одним із етапів аналізу фінансового стану підприємства є оцінка ліквідності і платоспроможності.

Платоспроможність – можливість підприємства своєчасно задовольнити платіжні зобов’язання. Ліквідність – здатність підприємства перетворити свої активи в грошові кошти для покриття боргових зобов’язань. Поняття „платоспроможність” і „ліквідність” взаємопов’язані. Від рівня ліквідності підприємства залежить платоспроможність. Разом з тим ліквідність характеризує як поточний стан розрахунків, так і перспективний. Підприємство може бути платоспроможним на звітну дату, але втратити її в майбутньому.

Недостатня ліквідність, як правило, означає, що підприємство неврозі скористуватися новими вигідними комерційними можливостями. На цьому рівні недостатня ліквідність означає, що немає свободи вибору, і це обмежує свободу дій керівництва.

Більш значна нестача ліквідності свідчить, що підприємство не може оплатити свої поточні борги та зобов’язання. Це може призвести до інтенсивного продажу довгострокових вкладень та активів, а в найгіршому випадку – до неплатоспроможності та банкрутства.

Для власників підприємства недостатня ліквідність може означати зменшення прибутковості, втрату контролю та часткову або повну втрату капіталу. Для кредиторів недостатня ліквідність у боржника може свідчити про затримку у сплаті відсотків та основної суми боргу.

Ось чому аналізу ліквідності надається важливе значення. Якщо підприємство не може погасити свої поточні зобов’язання в міру того, як наступає строк їх оплати, його подальше існування ставиться під сумнів.

Аналіз ліквідності балансу полягає у порівнянні засобом за активом, згрупованих за рівнем їх ліквідності (рівень ліквідності активів визначається тривалістю періоду, протягом якого відбувається їх перетворення на грошові кошти), і розташованим у порядку зменшення ліквідності із зобов’язаннями за пасивом, згрупованими за строками їх погашення і розташованими в порядку збільшення строків, і проводиться в наступній послідовності.

1. Побудова балансу ліквідності.

Залежно від рівня ліквідності активи підприємства поділяються на наступні групи (табл. 4.4):

Таблиця 4.4

Групування активів підприємства

Групи	Умовне позначення	Сума рядків балансу	Характеристика
Високо-ліквідні	А1	Р 220-Р 240	Грошові кошти і поточні фінансові інвестиції
Швидко-ліквідні	А2	Р 150-Р 210	Дебіторська заборгованість, яка буде погашена за умовами договорів
Повільно-ліквідні	А3	Р 100-Р 140, 250	Запаси (сировина й матеріали, незавершене виробництво тощо) та інші оборотні активи (зокрема, дебіторська заборгованість, строк сплати якої минув)
Важко-ліквідні	А4	Р 080	Активи, що передбачено використовувати більше одного року (або операційного циклу, якщо він перевищує рік)

Високоліквідними й найбільш мобільними активами підприємства є грошові кошти у касі та на рахунках у банку, тому що вони в будь-який час можуть бути використані для здійснення всіх господарських операцій, тобто вони мають абсолютну ліквідність. Менш ліквідними є кошти в дебіторській заборгованісті, адже немає впевненості в строках їх надходження. Наступними активами за рівнем ліквідності є товари, готова продукція і виробничі запаси, які можна продати або використати в погашення заборгованості. Необоротні активи підприємства, як правило, не передбачають реалізовувати або ліквідовувати, тому, що за умови їх ліквідації зменшуються обсяги господарської діяльності. Відповідно такі активи відносяться до четвертої групи – важко ліквідні активи.

Групування зобов’язань підприємства за строками їх погашення наведено в табл. 4.5.

Таблиця 4.5

Групування зобов’язань підприємства

Групи	Умовне позначення	Сума рядків балансу	Характеристика
Найбільш термінові	П1	Р 530 – Р 610	Поточні зобов’язання за розрахунками
Короткострокові	П2	Р 500 – Р 520	Короткострокові кредити та позикові кошти
Довгострокові	П3	Р 480	Довгострокові зобов’язання
Постійні	П4	Р 380, Р 430	Зобов’язання перед власниками з формування власного капіталу

Найбільш термінові – це поточні зобов’язання підприємства перед постачальниками, державою і працівниками, оплата яких визначається моментом виникнення заборгованості за наслідками здійснених господарських операцій. Поточні зобов’язання визначаються строком погашення одержаних позикових коштів за період менше одного року. Довгострокові зобов’язання визначаються терміном погашення більше одного року.

Постійні зобов’язання – це зобов’язання перед власниками суб’єкта господарювання в частині формування власного капіталу, які виникають за власним бажанням окремих власників або при ліквідації підприємства.

Побудуємо баланс ліквідності підприємства за даними Додатку 1 (табл. 4.6).

Для визначення ліквідності балансу необхідно порівняти підсумки наведених груп активів і зобов’язань.

Баланс підприємства вважають абсолютно ліквідним, якщо виконуються наступні співвідношення:

(4.1)

У разі, якщо одна або декілька нерівностей системи мають протилежний знак порівняно з оптимальним варіантом, ліквідність балансу відрізняється від абсолютної.

Порівняння найбільш ліквідних коштів (А₁) і швидко ліквідних активів (А₂) з найбільш терміновими зобов’язаннями (П₁) і короткостроковими пасивами (П₂) дозволяє оцінити поточну ліквідність. Порівняння ж активів, що повільно реалізуються, з довгостроковими і постійними пасивами відображає перспективну ліквідність. Поточна ліквідність свідчить про платоспроможність (чи неплатоспроможність) підприємства на найближчий проміжок часу до моменту, що розглядається. Перспективна ліквідність є прогнозом платоспроможності на підставі порівняння майбутніх надходжень і платежів.