Фактори, що визначають внутрішні ризики підприємства

Група факторів	Фактори ризику
Виробничо-комерційні фактори	• Низька ефективність використання основних виробничих засобів • Невдало вибрана або недостатньо диверсифікована асортиментна структура продукції • Високий рівень матеріаломісткості та трудомісткості продукції • Висока частка постійних витрат • Надмірний розмір страхових і сезонних запасів • Неефективна цінова політика • Неефективні виробничий менеджмент і маркетинг в цілому
Інвестиційні фактори	• Збільшення строків будівництва інвестиційних об’єктів • Суттєві перевитрати інвестиційних ресурсів • Невихід на заплановані обсяги прибутку від інвестиційних проектів • Тривалий строк окупності початкових інвестицій • Невдало сформований фондовий портфель • Неефективний інвестиційний менеджмент в цілому
Фінансові фактори	• Неефективна структура капіталу, надмірне залучення позикових коштів • Висока середньозважена ціна капіталу • Недостатність довгострокових джерел фінансування активів • Низька оборотність оборотних активів • Недостатня ліквідність активів • Висока середньозважена ціна капіталу • Завищений розмір дебіторської заборгованості • Агресивна дивідендна політика • Неефективний фінансовий менеджмент в цілому

• Встановлення потенційних зон фінансових ризиків полягає у порівнянні можливих фінансових втрат із розрахунковою сумою прибутку, доходу, власного капіталу підприємства. В залежності від розміру можливих фінансових втрат розрізняють чотири основні зони фінансового ризику (рис. 9.5):

• безризикова зона – ризик зовсім незначний, фінансових втрат практично немає, гарантується фінансовий результат у розмірі розрахункової суми прибутку;

• зона допустимого ризику – ризик середній, можливі фінансові втрати в розмірі розрахункової суми прибутку;

• зона критичного ризику – ризик високий, можливі фінансові втрати у розмірі розрахункової суми валового доходу;

• зона катастрофічного ризику – ризик дуже високий, можливі фінансові втрати в розмірі суми власного капіталу.

Рис. 9.5 Зони фінансового ризику

На відміну від якісного аналізу, кількісний аналіз полягає у визначенні конкретного розміру грошових збитків від окремих видів фінансових ризиків. Для цього можна використовувати економіко-статистичні методи, розрахунково-аналітичні, експертні, аналогові. Більш детально розглянемо зміст цих методів.

• Економіко-статистичні методи оцінки ризику передбачають вивчення статистики втрат і прибутків на даному або аналогічному підприємстві за попередні періоди. На базі масиву зібраного статистичного матеріалу визначають величину і частоту отримання вигоди та виникнення фінансових втрат. При цьому активно використовують такі інструменти статистичного методу як: дисперсія, стандартне (середньоквадратичне) відхилення, коефіцієнт варіації.

Д

(9.1)

исперсія – представляє собою середньозважену величину з квадрата відхилень дійсних фінансових результатів від середніх і визначається за формулою:

де ^дисперсія;

x_i – значення можливого фінансового результату;

– середнє значення можливого фінансового результату;

P_i – імовірність виникнення можливого фінансового результату.

С

(9.2)

ередньоквадратичне (стандартне) відхилення () визначається за формулою:

Економічний зміст середньоквадратичного відхилення з точки зору теорії ризиків полягає в характеристиці максимально можливого коливання досліджуваного параметра від його середнього очікуваного значення.

Чим більша величина дисперсії і середньоквадратичного відхилення, тим ризикованіше управлінське рішення.