Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ПЗ-синт-7сем.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
395 Кб
Скачать
☆

3. Визначити реченнєвотвірні й реченнєвомодифікаційні зв’язки.

1. Пасажири, які їдуть через Донбас до моря, похапцем зачиняють вікна вагонів од пилу і вугляного пороху, – їм і на думку не спаде, що цей край насправді інакший, що повітря в ньому цілюще й солодке (Я. Яновський). 2. І душа її стрепенеться (бо в кожної криниці є ще й душа), й пригадається, як на її вік, майже вчорашнє (К.Мотрич) 3.Кожна людина свято береже в своїй пам’яті все, що супроводить її з дитинства: і рідну хату, і батьківський поріг, і своє місто чи село, й дорогі стежки та дороги, сходжені в юні дні (І.Цюпа).

  1. Виділити реченнєвомодифікаційні зв'язки та вказати їх типи.

1.Сахається розгублена душа, почувши раптом тихі кроки щастя (Л.Костенко) 2. Для мене, сестро, щастя не бажай (ми з ним чогось не можемо ужитись!), Ти побажай одваги й сили більше Сповняти той великий заповіт, Що я несу з собою на Вкраїну… (Леся Українка). 3. Усе одбивається в пісні, як в морі: рожевая зоря, й червоная кров, і темна ненависть, і ясна любов, і пломінь пожару, і місяць, і зорі (Леся Українка).4. Мій друже, нащо твої листи так пахнуть, як зів’ялі троянди? (Леся Українка). 5. Густі, непрохідні ліси закривали весь простір, окрім високих полонин (І.Франко). 6. У долині, край лісу, висить синя імла (М.Коцюбинський). 7. Людина, не позначена любов’ю, не може звести серце для добра (В.Коротич). 8. Суєта житейська ще тримає тебе на витвореній цивілізацією мотузці – телефонному дроті (В.Дрозд). 9. А мені, може, просто хочеться щастя, тугого, солодкого, як шоколад (Л.Костенко).

5. У поданих реченнях прокоментувати вживання розділових знаків, визначити всі види синтаксичних зв'язків.

1. Величний і грізний, він втрачає свої ведмежі обриси, коли наближаєшся в човні до берега, й ти вже не бачиш ні простягнутих уперед лап, на яких у сонному супокої лежить ведмежа гостра морда, не бачиш і могутнього горбатого хреб­та, а тільки – гористий берег, що круча за кручею спинаєть­ся до гори, а на кручах живими зморшками брижиться ліс, який тут, унизу, з первозданною ніжністю зеленіє шелюгою по білих піщаних обмілинах, де в святкових веселощах грає риба й де чайки літають і плачуть, мов неприкаяні душі по­мерлих (Є. Гуцало). 2 А в татарському броді глухо бухикають весла: похилі, неначе давнина, діди ледь-ледь снують на човнах-душогубках, і не знати, що вони виловлюють – рибу чи далеку минувшину, бо тут, над берегом, і соняшники, немов щити, бо тут, над водою, і комар дзвенить, як ординська стріла, бо тут і досі хвиля вимиває зотлілий посів зотлілого часу: чиїсь таляри, чиїсь щерблені стріли і щерблені кості (М. Стельмах). 3. Викликав на диспут Адама Киселя, хоч і знав, що він далеко й прибути довго сюди не зможе, а коди й прибуде, то ще не знати, чи впустять його кияни в свій город, тому став дивитися, кого б з моїх козаків перевдягти в Кисе­ля й поставити своїм опонентом (П. Загребельний).

6. Прочитайте запропонований текст. Розставте розділові знаки, поясніть їх уживання. Прокоментуйте всі види реченнєвотвірних та реченнєвомодифікаційних зв’язків.

Небо чисте по-молодому усміхнене. Воно синіє начебто там висіяно море волошок і фіалок і півників і ще всячину квітів що не в’януть хоч би яка була спека і не схиляють голівок у жалобі хоч би яке сонце не пекло.

Мабуть тому вподобав я дивитись на небо що з-поміж усіх кольорів найдужче люблю синій. Він мені скрізь увижається й коли я бачу щось синє чи квітку чи очі чи дівоче плаття чи просто чую саме слово "синій" враз мені стає добре я щасливий і душа моя раз у раз сміється й грає так як грають проти сонця збиті на ставку бризки води.

Іноді все в цьому світі уявляється мені синім от немовби ростуть сині тополі над синьою дорогою їдуть сині вози запряжені синіми кіньми перепадають сині дощі.

А якого кольору слова?

Тихесенько вимовляю слово "зелений", і постає переді мною все зелене, і я вже чомусь не сумніваюсь, що й саме це слово зеленого кольору.

Вимовляю слово "мама" і ввижається мені добра її усмішка каре іскристе мерехтіння в очах. Жоден колір либонь не пов’язується з її образом тільки здається наче сяє чимось золотисто-ніжним від очей вишневим од губ яблуками-антонівками від рук і за всім цим щемно постає слово "рідна" але здається саме зовсім позбавлене кольору а тільки добре воно ніжне хвилююче мов усі кольори разом узяті.

А слово "осінь" жовте бо восени дозрівають грушки в нашому садку яблука. Спершу вони світяться поміж листям молодесеньким жовтогарячим полум’ям потім починають потроху падати на землю. Й одного дня залишається де-не-де на гіллі жовте недогоріле листя. Слово "осінь" жовте наче сум (За Є. Гуцалом).

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]