Обладнання для виконання роботи:

– випрямляч постійного струму;

– амперметр;

– гальванічна ванна;

– електроліт;

– заготовка;

– мікрометр;

– провідники.

Порядок виконання роботи

У процесі виконання роботи необхідно дослідити процес електрохімічної обробки матеріалів. Перед початком експерименту і після обробки вимірюють лінійні розміри заготовки.

За зміною розмірів визначають зміну об’єму. Враховуючи густину матеріалу заготовки, визначають масу матеріалу, розчиненого під час обробки.

Установка для дослідження монтується згідно з рис. 7.5. На регуляторі випрямляча встановлюють таку величину струму, яка забезпечувала б ледь помітне газовиділення між анодом (заготовкою 2) і катодом (інструментом 3). Величину струму контролюють амперметром, ввімкненим послідовно в робоче коло. Час процесу електрохімічної обробки визначають за годинником.

Із залежності (7.1) визначають масовий електрохімічний еквівалент оброблюваного матеріалу. За вказівкою викладача визначають час обробки, необхідний для конкретної зміни розміру заготовки (за варіантом для кожного студента окремо).

Зміст звіту

1. Тема роботи.

2. Перелік обладнання.

3. Схема установки для електрохімічної обробки.

4. Результати вимірювань і розрахунків.

5. Висновок про досягнення мети роботи.

Контрольні питання

1. Класифікація фізико-хімічних методів обробки матеріалів.

2. Суть електроіскрової, електроімпульсної, анодно-механічної, електроконтактної, електрохімічної, хімічної та лазерної обробки.

3. Використання електроіскрової, електроімпульсної, анодно-механічної, електроконтактної, електрохімічної, хімічної та лазерної обробки.

4. Переваги та недоліки електроіскрової, електроімпульсної, анодно-механічної, електроконтактної, електрохімічної, хімічної та лазерної обробки.

5. Які фізико-хімічні методи дозволяють обробляти неметалеві матеріали?

6. Послідовність виконання експериментальної частини роботи.

7. Які електроліти використовують для електрохімічної обробки?

8. Порядок розрахунку продуктивності електрохімічної обробки.

Література, використана для розробки посібника й рекомендована для поглибленого вивчення розглянутих тем

1. Технология конструкционных материалов. Лабораторные работы/ И.П.Волчок, В.М.Плескач, П.А.Аверченко и др.// Под ред. И.П.Волчка.– К.: Выща школа, 1990. – 152 с.

2. Технология конструкционных материалов// Под ред. д-ра техн.наук проф. Г.А.Прейса. – К.:Вища школа, 1990.– 359 с.

3. Технология конструкционных материалов// Под ред. А.М.Даль-ского. Учебник для вузов.– М., Машиностроение, 1989. – 664 с.

4. Горбунов Б.И. Обработка материалов резанием, металорежущий инструмент и станки. Учебник для вузов.– М., Машиностроение, 1990.– 287 с.

5. Обработка металлов резанием: Справочник технолога /А.П.Панов, В.В.Аникин, Н.Г.Бойм и др. – М.: Машиностроение, 1988. – 736 с.

6. Рудик Д.Ф. Технологiя металiв та iнших конструкцiйних матерiалiв – К.: Вища школа, 1975.

7. Лахтин Ю.М., Леонтьева В.П. Материаловедение: Учебник для высших технических учебных заведений. – М.: Машиностроение, 1990. –528 с.

8. Технология конструкционных материалов: Учебник / Г.А.Прейс, Н.А.Сологуб, И.А.Рожнецкий и др. – 2 -е изд. перераб. и доп. – К.: Вища школа, 1992. – 391 с.

52